Постанова КЦС ВС № 666/1229/16-ц

Постанова Іменем України 12 лютого 2020 року м. Київ справа № 666/1229/16-ц провадження № 61-22486св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року у складі судді Рядчої Т. І. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно. Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконкому Дніпровської районної ради від 12 грудня 1980 року матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , в постійне користування для будівництва житлового будинку виділено земельну ділянку площею 600 кв.м, на якій в 1980 році збудовано житловий будинок. 24 липня 1996 року ОСОБА_4 , за згодою позивачки, подарувала будинок її дочці ОСОБА_2 Земельна ділянка площею 0,0661 га, на якій розташований вказаний будинок, приватизована на ім`я ОСОБА_2 , та видано державний акт про право власності на земельну ділянку. З 2009 року позивачка спільно з ОСОБА_2 , на цій земельній ділянці почали будівництво одноповерхового будинку, який 28 жовтня 2010 року був зданий в експлуатацію та на ім`я відповідача видано свідоцтво про право власності. Оскільки позивачем на будівництво вказаного будинку було витрачено 175 608,38 грн, що підтверджується квитанціями, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини збудованого житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано право власності за ОСОБА_1 на 38/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Визнано право власності за ОСОБА_1 на 38/100 частин земельної ділянки під домоволодінням АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 541,59 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невід`ємні поліпшення житлового будинку, який належав до особистої власності відповідачки, складають 73/100 частин домоволодіння, здійснені за рахунок спільної праці і коштами членів сім`ї, до складу якої належить і позивачка - ОСОБА_1 , внесок якої у будівництво становить вартість матеріалів і робіт в розмірі 354 159,00 грн. Суд дійшов висновку, що частка позивачки у спільному майні становить 38/100 частин спірного майна. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відхилено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року залишено без змін. Відхиляючи апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 21 квітня 2017 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2017 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що участь ОСОБА_3 у справі в якості третьою особи, а не як співвідповідача, порушує його права та інтереси. Суд не врахував наявність цивільної справи № 766/12169/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про поділ спільного майна подружжя, предметом розгляду якої є спірний житловий будинок. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зацікавлені у тому, щоб ОСОБА_3 отримав максимально малу частку при поділі спільного майна подружжя. Судами попередніх інстанцій було прийнято докази у справі з порушенням вимог процесуального законодавства та надана неналежна оцінка наявним в матеріалах справи доказам. Справа розглянута з порушенням розумних строків. Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Рух касаційної скарги Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Херсонського міського суду Херсонської області. Зупинено виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2017 року, до закінчення касаційного провадження. У червні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Колегія суддів вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Короткий зміст фактичних обставин справи У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 12 грудня 1980 року № 664/23 ОСОБА_4 надано земельну ділянку площею 600 кв.м у безстрокове користування і 23 кв.м в тимчасове користування, та прийнято в експлуатацію житловий будинок по АДРЕСА_1 . За договором дарування від 24 липня 1996 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. В подальшому, рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради від 12 червня 2009 року № 404 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво одноповерхового житлового будинку розміром 11.20 х 13.45 з підвалом та вбудованим гаражем на земельній ділянці у АДРЕСА_2 ) на місці зносу гаража та літньої кухні, при умові переобладнання старого житлового будинку в літню кухню, із зобов`язанням отримання в інспекції державного будівельно-архітектурного контролю в Херсонській області дозволу на проведення будівельних робіт та дотримання проекту. У період з 2009 року по вересень 2010 року проводились будівельні роботи, а після їх завершення, забудовник - ОСОБА_2 отримала сертифікат відповідності проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації зведеної будови за вказаною адресою, виданий Інспекцією ДАБК у Херсонській області від 20 вересня 2010 року. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради від 28 жовтня 2010 року № 908, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на будівлю АДРЕСА_1 , що складається з одноповерхового житлового будинку та літньої кухні, замість договору дарування від 24 липня 1996 року реєстр № 4-1655. Як зазначено у технічному паспорті, складеному БТІ станом на 14 вересня 2010 року новостворений житловий будинок літ. «Д» за описом конструктивних елементів має фундамент із бетонних блоків, стіни зведені із каменю черепашнику. Крім того, до складу входить збережена частина старої споруди, підвал, рік забудови якого значиться 1985. Також збережені зливна яма, водопровід, огорожі № 2-5, тамбур літ. «а», літня кухня літ. «А», збудовані у період із 1960 - 1980 роки. Під час розгляду справи в суді першої інстанції проведена судова будівельно-технічна та будівельно-оціночна експертиза від 16 січня 2017 року, за висновком якої суди визнали встановленим, що будівельні роботи за вказаним дозволом завершені у вересні 2010 року. Склад будівельних об`єктів, які були в наявності у 1996 року на час набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок за договором дарування, змінився таким чином: житловий будинок літ. «А» переобладнано в літню кухню. На місці гаража літ. «Г» та літньої кухні літ. «В» побудовано одноповерховий будинок літ. «Д» шляхом розширення гаражу (розміри кімнати № 4 співпадають із розмірами гаража, збережені його стіни). Крім того, збережений існуючий підвал, зведений у 1985 році та розміщався під спорудою літ. «В» (станом на 1996 року літня кухня). Знесений сарай літ. «Б», побудовані огорожі № 4 та № 5, облаштовано зливну яму №

6. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що невід`ємні поліпшення житлового будинку, який належав до особистої власності відповідачки, складають 73/100 частин домоволодіння, здійснені за рахунок спільної праці і коштами членів сім`ї до складу якої належить і позивачка - ОСОБА_1 , внесок якої у будівництво становить вартість матеріалів і робіт в розмірі 354 159,00 грн. Суд дійшов висновку, що частка позивачки у спільному майні становить 38/100 частин спірного майна. Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 відповідачем вказала ОСОБА_2 , а третьою особою - ОСОБА_3 . Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, спрямовані на те майно, яке набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за час спільного проживання. Оскільки відповідачем ОСОБА_1 визначила лише ОСОБА_2 , а позовних вимог до ОСОБА_3 не пред`явила, клопотань про залучення ОСОБА_3 до участі у справі, як співвідповідача, не заявляла, то за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України). Зважаючи на те, що у справі допущено порушення норм процесуального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року та ухвала апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2017 року про часткове задоволення позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у позові. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. У зв`язку з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені третьою особою за подання апеляційної скарги в розмірі 3 895,75 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 4 249,91 грн, а всього - 8 145,66 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . Керуючись статтями 141, 400, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2017 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги в розмірі 3 895,75 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 4 249,91 грн, а всього - 8 145,66 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило