Постанова 4807 № 335/6692/19

Дата документу 22.04.2020 Справа № 335/6692/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/6692/19 Головуючий у 1 інстанції: Мурашова Н.А. Провадження № 22-ц/807/1116/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Щербина Валерія Сергіївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем першої черги спадкування, В С Т А Н О В И В: У червні 2019р. ОСОБА_2 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Щербина В.С., про встановлення факту проживання однією сім`єю та зміну черговості у спадкуванні шляхом визнання її спадкоємцем першої черги за законом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 1995р. перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , 1971р.н., по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді частини зазначеної квартири. Вона в установлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено через відсутність документів, які підтверджують родинні відносини або факт спільного проживання зі спадкодавцем. У зв`язку з чим вона звернулась до суду з цим позовом. Вказує, що встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем дає їй право претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємцю за законом четвертої черги, оскільки на день смерті останнього вона проживала з ним однією сім`єю як чоловік та жінка не менше п`яти років. Так, вони проживали в одній квартирі, мали спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, кохали один одного, піклувалися один про одного. За спільні кошти вони купували меблі, побутову техніку, робили ремонт в квартирі, замінювали вікна тощо. В той же час, спадкоємцем за законом другої черги є рідний брат померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Зазначає, що ОСОБА_3 останнім часом тяжко хворів, постійно знаходився у лікарні, не мав змоги працювати та забезпечувати себе самостійно, та усі витрати щодо його утримання несла вона, купувала ліки, прала речі, годувала, підтримувала морально. Тому вважає, що вона набула право на спадкування після його смерті як спадкоємиця першої черги. Посилаючись на вказані обставини, просила встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки з померлим ОСОБА_3 з 1995р. по день його смерті та визнати за нею право на спадкування після його смерті, включивши її до першої черги спадкоємців за законом. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 січня 2004р. до дня смерті. В іншій частині позову - відмовлено. Позивачем рішення суду не оскаржено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині встановлення факту спільного проживання, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неправильним встановленням фактичних обставин справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. У відзиві на скаргу ОСОБА_2 вказує, що задоволені судом її позовні вимоги підтверджуються поясненнями чисельних допитаних свідків та іншими зібраними матеріалами справи, яким судом надано правильну оцінку, та на підставі яких встановлено, що вона зі спадкодавцем з 2004р. і до його смерті проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вважає, що за наведеними у скарзі підставами рішення суду скасуванню не підлягає. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, кожен з яких підтримав свою позицію, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 02.09.1987р. по день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11). Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва № 2148 про право власності на житло, виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією ЗМР 22.11.2006р., та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.11.2015р. приватним нотаріусом ЗМНО Гришиною В.І., реєстровий № 844 (а.с.12, 15). Власником іншої 1/2 частини зазначеної квартири є відповідач у справі ОСОБА_1 , право власності якого на зазначене майно належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 25.11.2015р. приватним нотаріусом ЗМНО Гришиною В.І., реєстровий № 851 (а.с.15, 54). 21.05.2019р. приватним нотаріусом ЗМНО Щербиною В.С. за заявою ОСОБА_2 , яка вважає себе спадкоємицею за законом згідно із ст. 1264 ЦК України після смерті ОСОБА_3 , заведена спадкова справа № 23/2019р. (номер в Спадковому реєстрі 64211693) (а.с. 111, 115). Постановою нотаріуса № 752/02-31 від 07.06.2019р. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що нею не надані документи на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем (а.с. 123). 15.07.2019р. до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 як спадкоємиць за законом другої черги (а.с. 124). Крім того, суд встановив, що згідно з паспортом громадянина України, оригінал якого було оглянуто судом в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знята з реєстрації за попереднім місцем проживання 30.09.2011р. , а 27.06.2017р. вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , знята з реєстрації за вказаною адресою 18.09.2018р. Також в паспорті міститься штамп про укладання нею 20.01.1989р. шлюбу з ОСОБА_4 (а.с. 7-8). Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 25.05.2019р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірваний 28.03.2000р., актовий запис № 159 (а.с. 106). Для з`ясування обставин, викладених позивачем в позовній заяві, щодо відносин з померлим ОСОБА_3 , починаючи з 1995р. по день його смерті, судом за клопотанням сторін були допитані чисельні свідки, а також досліджені інші надані позивачем докази. З копії договору купівлі-продажу № 532 від 21.07.2005р. вбачається, що ОСОБА_3 придбав металопластикові вікна вартістю 2 110,00 грн.(а.с. 17). Згідно з копією договору № 11/09 від 19.09.2005р. ОСОБА_3 придбав два металопластикові вікна вартістю 1480,00 грн. (а.с. 18). Листом ТОВ «Восток Фінексперт» від 28.12.2017р. повідомлено, що станом на цю дату заборгованість за кредитним договором № ЗП-00113435 від 01.11.2017р., укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Восток Фінексперт», відсутня (а.с. 19). Згідно з копіями рахунків та чеків на ім`я ОСОБА_3 за період з 02.05.2019р. по 15.05.2019р. придбані лікарські препарати (а.с. 21-27). Копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_3 підтверджується, що він працював з березня 2009р. по вересень 2013р. на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», з березня 2018р. по травень 2018р. - на ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів», з серпня 2018р. по день смерті - електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування, зайнятим на гарячих та шкідливих дільницях робіт АТ «Запорізький завод феросплавів» (а.с. 56-57). Договором-замовленням № 436 від 17.05.2019р., свідоцтвом про поховання № НОМЕР_1 від 17.05.2019р., квитанціями до прибуткових касових ордерів № 436 від 17.05.2019р. та № 18 від 18.05.2019р. підтверджується, що ОСОБА_1 здійснив організацію та оплатив похорони брата ОСОБА_3 (а.с. 58-61). Дослідивши та проаналізувавши всі вищенаведені докази у сукупності із показами свідків, суд дійшов висновку про доведеність позовної вимоги про проживання позивача с ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом періоду з 01.01.2004р. по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цій частині ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду та у скарзі зазначає, що досліджені судом докази, на його думку, не доводять того факту, що позивач проживала з його братом однією сім`єю такий тривалий період. Вважає, що лише показами свідків не можна доводити такий факт без додаткових письмових доказів, які не були надані позивачем, а до договорів, укладених безпосередньо ОСОБА_3 , зокрема, щодо встановлення вікон у квартирі, позивач ніякого відношення не має, а скористалась ними, оскільки має до них доступ, проживаючи у квартирі на момент смерті ОСОБА_3 . Тобто відповідач фактично визнає, що ОСОБА_2 мешкала з ОСОБА_3 на час його смерті, але не визнає, що такий період складає більше п`яти років. Встановлено, що основною доказовою базою щодо вирішення вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_3 протягом періоду з 1995р. по день смерті останнього 16.05.2019р. були пояснення допитаних у судовому засіданні чисельних свідків з боку обох сторін у справі. З боку сторони позивача надали поясненні такі свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; з боку сторони відповідача: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Свідки позивача здебільшого були друзями та сусідами ОСОБА_3 по будинку та спільному двору, а свідки відповідача є його родичами за ступенем спорідненості переважно двоюрідними. Так, свідок ОСОБА_5 зазначав, що є другом ОСОБА_3 з дитинства, мешкає поруч та майже кожного дня зустрічався з ним. ОСОБА_2 знає з 1995р., яку ОСОБА_3 представив як свою дівчину, а з 1996р. вони почали жити разом у квартирі з батьками ОСОБА_3 . Але через побутовий конфлікт ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_3 вони за 2 роки до смерті матері ( померла у 2010р.) зняли окрему кімнату в сусідньому будинку, а після смерті матері повернулись до квартири, де жили разом з батьком ОСОБА_3 до смерті останнього (помер у 2015р.). Свідок розповів послідовно весь період життя ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з 1996р. по день смерті останнього, вказуючи навіть, яку кімнату займали вони у квартирі, про роботу ОСОБА_3 протягом цього часу, про професію та роботу позивача. Також про утворення сімейного бюджету сторін у різні періоди часу, зазначаючи, що, коли ОСОБА_3 працював на «Запоріжсталі», то основним утримувачем сім`ї був він, коли не мав роботи, але працював на сезонних роботах, то основним утримувачем сім`ї була ОСОБА_2 , яка мала власний бізнес від швацької діяльності. Вказував, що вони разом робили ремонт у квартирі - він бачив будівельну бригаду у квартирі, у 2015-2016рр. він допомагав встановлювати їм в квартирі шафу-купе, за рік до смерті ОСОБА_3 вони купили телевізор. Особисто ОСОБА_3 йому розповідав як другу, що кохає ОСОБА_2 та хоче з нею дітей, а також йому відомо, що він добре ставився до дочки ОСОБА_2 від першого шлюбу. Вказував, що під час хвороби ОСОБА_3 позивач позичала у нього гроші на ліки для останнього. Свідок ОСОБА_6 як сусідка по спільному двору вказувала, що знала сім`ю ОСОБА_3 , спілкуючись з батьком ОСОБА_33 . Розповіла, що у 2000р. у патологію вагітних, де вона працювала, надійшла пацієнтка ОСОБА_26 , яка зазначила адресу її двору, та в її карточці було зазначено, що за наполяганням свекрухи буде переривати вагітність. З цього часу вони почали спілкуватись як сусіди, та їй стало відомо, що у ОСОБА_2 зі свекрухою були напружені стосунки, вона намагалась вижити ОСОБА_2 з квартири. Певний період часу - десь за два роки до смерті свекрухи ОСОБА_2 з ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) знімали кімнату у будинку навпроти, а коли матір померла, вони повернулись до квартири. Бачила, що ОСОБА_2 прала білизну та вивішувала її у дворі, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 носили разом з ринку та магазину пакунки, заносили в сарай у дворі консервацію. Бачила, що вони замінили вікна у квартирі, старі рами винесли на вулицю. ОСОБА_3 зустрічав ОСОБА_2 вечором з роботи. Свідок ОСОБА_7 є дружиною друга ОСОБА_3 з дитинства, та ОСОБА_2 знає з 1996р., яку ОСОБА_3 представив як свою дівчину. З цього часу вони стали жити разом з батьками в квартирі ОСОБА_3 . ОСОБА_2 була весь час разом з ОСОБА_3 та їх сприймали як одну родину, та по їх відносинам було видно, що вони кохають один одного. Вказувала, що бюджет у них був спільний, ОСОБА_2 весь час працювала, ОСОБА_3 - періодично. Коли ОСОБА_3 працював на «Запоріжсталі», то вони купили телевізор, шафу, домашній кінотеатр, робили ремонт у квартирі, міняли вікна, вона бачила як ОСОБА_3 розвантажував будматеріали. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом купували продукти, ОСОБА_2 готувала їжу, прала, прибиралась, поралась по господарству. З 2008р. через конфліктні стосунки з матір`ю ОСОБА_3 вони знімали кімнату у будинку навпроти, після смерті матері повернулись до квартири батьків. Як ОСОБА_3 захворів у 2019р., ОСОБА_2 купувала для нього ліки, позичаючи гроші у друзів та сусідів. Свідок ОСОБА_8 стала мешкати у спільному дворі з серпня 2014р. та спочатку познайомилась з ОСОБА_3 , оскільки вони вигулювали своїх собак, а потім познайомилась з ОСОБА_2 , яку він представив як свою дружину, але що вони офіційно не одружені - їй стало відомо після похорон. Поводились вони як чоловік і дружина. Ходили до них в гості, по господарству поралась ОСОБА_2 , готувала їжу, пригощала їх. ОСОБА_3 називав ОСОБА_2 «мамочка». Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 давали аналогічні пояснення щодо взаємин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Всі свідки вказувала, що взаємини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 носили характер подружніх, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували продукти, побутову техніку і меблі, міняли вікна, робили ремонт у квартирі. Та всі ці свідки вказували про тісне спілкування з ними протягом тривалого періоду часу - майже протягом 25 років з дня першого знайомства у 1995р., крім свідка ОСОБА_8 , яка знає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як чоловіка та дружину з 2014р. Жоден свідок не вказував, що позивач та ОСОБА_3 розлучались, або не жили разом якийсь період, всі вважали їх однією родиною. При цьому, покази цих свідків не суперечить один одному, а повторюють чи доповнюють обставин їх спільного життя. Таким чином, за поясненнями цих свідків судом обґрунтовано встановлено наявність ознак спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю протягом тривалого часу без реєстрації шлюбу, а саме, з 01.01.2004р. по день смерті останнього. Посилання ОСОБА_1 в скарзі на те, що всі свідки з боку позивача надали майже однакові пояснення, додатково свідчить про їх правдивість, та правильність висвітлення спільного життя позивача з померлим братом відповідача. Апелянт вказує, що самі лише пояснення свідків не можуть бути доказами при вирішенні спорів щодо встановлення факту проживання однією сім`єю. Але колегія зважує на те, що таких свідків було допитано не 1-2, а дев`ятеро, та їх покази були настільки інформативними щодо обставин життя ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , що лише на їх підставі можливо було встановити наявність всіх ознак, притаманних подружжю. При цьому, колегія вважає неспроможними доводи скарги про те, що пояснення свідка ОСОБА_6 є вигадкою, оскільки остання попереджена судом про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, підписала присягу свідка, а отже презюмується, що всі повідомлені нею відомості є правдивими, доки вироком суду не буде встановлено зворотного. Що стосується доводів про те, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідків, які допитані за його клопотанням, то колегія має таку думку, що пояснення цих свідків є суперечливими. Так, ОСОБА_14 вказувала, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та бувала у квартирі ОСОБА_3 на свята та інші значимі родинні події, але ОСОБА_2 вперше побачила у квартирі у 2014р., та її не представили їй. Тому вважає її сторонньою особою. ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , які є родичами з ОСОБА_3 , вказуючи, що не знали ОСОБА_2 , яку не запрошували на родинні свята, але в подальших поясненнях зазначали, що батько ОСОБА_33 їм розповідав про негативне ставлення до спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , що вони живуть у квартирі як квартиранти. Тобто відомості про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 все ж таки живуть у квартирі їм відомі. Свідок ОСОБА_17 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вперше побачила ОСОБА_2 у 2006-2007р. у квартирі Гадашів, яку ОСОБА_3 називав своєю дівчиною. Всі свідки з боку відповідача вказувала, що ОСОБА_2 була на похороні ОСОБА_33 , що вказує на те, що ОСОБА_2 не була сторонньою людиною для батька ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_18 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_33 , побачила ОСОБА_2 у 2000р., але до цього чула від батьків ОСОБА_3 , що це його дівчина. Всі свідки з боку відповідача розповідали про відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тільки зі слів матері та батька останнього, які були не задоволені цими стосунками, тому, зважаючи на таке джерело їх походження, яке не може бути перевіреним, у відповідності до ч. 2 статті 90 ЦПК України такі свідчення не можуть прийматись до уваги як достовірні та допустимі докази. Є очевидним, що всі ці свідки (родичі ОСОБА_3 ) рідко бували у квартирі сім`ї ОСОБА_3 , оскільки зустрічались переважно на свята, а у періоді за два роки перед смертю матері ОСОБА_3 , з огляду на покази інших свідків з боку позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знімали інше житло, але ОСОБА_3 дуже часто навідував хвору матір, в той час як стосунки ОСОБА_2 зі свекрухою були напружені. Тому, за таких обставин, колегія вважає, що суд обґрунтовано надав перевагу поясненням свідків з боку позивача, які бачили взаємини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щоденного протягом тривалого періоду часу (1995-2019рр.). Крім того, колегія погоджується з тим, що ці свідки є друзями та сусідами позивача, тому не можуть бути зацікавленими у спірних правовідносинах, в той час як свідки з боку відповідача є його родичами, а тому можуть бути заінтересованими щодо свідчення на його користь. Також колегія вважає, що разом із поясненнями свідків щодо участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заміні вікон, надання позивачем відповідних договорів на ім.»я ОСОБА_3 , а не на його батьків, наразі, додатково підтверджує її пояснення, що вікна мінялись нею з останнім. Доказів зворотному ОСОБА_1 в ході розгляду справи не надав. Що стосується відсутності реєстрації позивачки за у квартирі ОСОБА_3 , то це не може свідчити про те, що подружніх відносин між нею та ОСОБА_3 не було. Крім того, встановлено, що матір ОСОБА_3 не була задоволена відносинами між сином та позивачем, тому до 2010р. позивач не могла претендувати на реєстрацію в квартирі ОСОБА_3 , а в подальшому після смерті батька ОСОБА_33 у 2015р. позивач не могла ставити питання про реєстрацію у цій квартирі, оскільки потрібна була згода відповідача як співвласника квартири, який успадкував її частку після смерті батька, але такої згоди він, з огляду на його ставлення до позивача, надати не міг. Що останній підтвердив особисто в ході апеляційного розгляду справи. Таким чином, в ході апеляційного розгляду апеляційним судом не було встановлено будь-яких нових обставин, не здобуто будь-яких нових доказів, які б спростували висновки суду та надану ним оцінку зібраним у справі доказам. Висновки суду відповідають зібраним доказам, а тому у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 384, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів. витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2019 рокуу цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складений 27 квітня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.