Постанова 4813 № 521/17076/21

Номер провадження: 22-ц/813/8623/22 Справа № 521/17076/21 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.12.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі суддів : головуючої Орловської Н.В. суддів Кутурланової О.В. Чорної Т.Г. за участі секретаря Зєйналової А.Ф.к. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, ВСТАНОВИВ: 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до Одеської міської ради, в якому просили встановити юридичний факт їхнього проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначили, що після смерті матері ОСОБА_1 в 1991 році, її батько, ОСОБА_4 з травня 1994 року і до своєї смерті до 2001 року проживали однією сім`єю з ОСОБА_3 , як чоловік і жінка, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується заявою сусідів за місцем проживання батька і ОСОБА_3 , довідкою голови Холоднобалківської сільради, фотографіями, на яких зафіксовано їх сумісне проживання і побут. Як за життя батька, так і після його смерті, дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 відносилися до ОСОБА_3 , як до рідної матері, вважали її членом сім`ї. ОСОБА_3 також вважала себе членом сім`ї позивачів. Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_3 стала проживати разом з позивачами спочатку у будинку АДРЕСА_3 , вели спільне господарство, піклувались один про одного, що зокрема підтверджується випискою із медичної карти № НОМЕР_1 . 03.04.2007 року ОСОБА_3 за спільною угодою із позивачами придбала у власність квартиру АДРЕСА_4 , яка була оформлена на її ім`я. Так як в придбаній квартирі необхідно було провести ремонт, який проводили позивачі, то ОСОБА_3 до липня 2008 року проживала разом з ними, а з 2008 року переїхала проживати в квартиру. Позивачі постійно надавали ОСОБА_3 всіляку допомогу, вели спільне господарство, жили однією сім`єю, ОСОБА_1 постійно проживала в квартирі разом з ОСОБА_3 , що підтверджується заявою сусідів за місцем проживання, довідкою Хмельницького ЖКС, сумісними з ОСОБА_3 фотографіями. Крім того, про близькість стосунків свідчить те, що ОСОБА_3 надавала довіреність ОСОБА_2 на право розпорядження грошовими коштами. Підтвердженням проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю, на думку позивачів, є її заповідальне розпорядження до ПриватБанку, в якому вона визнає ОСОБА_1 своєю дочкою. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Позивачі провели всі необхідні заходи по організації похорон, що підтверджується відповідними довідками. Позивачі зазначають, що як для ОСОБА_3 , так і для позивачів не було жодної необхідності реєструватися за місцем реєстрації спадкодавця. На підтвердження ведення спільного господарства, спільного бюджету позивачами надано: оригінал попереднього договору про намір купівлі квартири від 20 березня 2007 року, в якому замовником та особою яка оплатила цю угоду, є ОСОБА_2 , а також угоду про надання інформаційних послуг від 20 березня 2007 року, згідно якої ОСОБА_2 провів оплату, оригінал договору № 113 від 25.04.2007 року про замовлення і оплату ОСОБА_2 вікон для ремонту квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_4 . Позивачі, як спадкоємці четвертої черги, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулись з заявою до 3-ї Одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Нотаріусом Сальниковою З.В. 30.09.2019 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки заявниками не доведено факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 та рекомендовано звернутися з заявою до суду. Інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_3 ні за законом ні за заповітом немає. З огляду на викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з даним позовом та наполягають на його задоволенні. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 13 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2010 року по дату смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову - відмовлено. Вказане судове рішення мотивовано тим, що зібрані у справі докази в своїй сукупності підтверджують той факт, що позивач ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_3 , починаючи з 2010 року, спільно проживали разом у квартирі АДРЕСА_4 , вели спільний побут, сплачували побутові послуги, ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_3 , якого остання потребувала в зв`язку із травмою, отриманою в 2010 році. Разом із цим, проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 1994 року не підтверджено наявними матеріалами справи, оскільки ця квартира була набута у власність ОСОБА_3 лише в 2007 році, а самі позивачі в своїх поясненнях, що підтверджено також і показаннями свідків зазначали, що постійно із ОСОБА_3 . ОСОБА_1 стала проживати з 2010 року. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд виходив з того, що він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 як спадкоємець четвертої черги за законом, в зв`язку із чим встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 не призведе до оформлення спадщини в порядку спадкування за законом у відповідності до статті 1264 ЦК України. Крім того, і самі позивачі, і допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що ОСОБА_2 не проживав постійно із ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4 , що спростовує доводи позовної заяви ОСОБА_2 в цій частині. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню. В апеляційній скарзі Одеська міська рада, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильне надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а також порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом взято до уваги показання свідків, які є суперечливими, містять істотні розбіжності стосовно місця проживання позивачів зі спадкодавцем, мають узагальнений характер та підтверджують лише періодичні відвідини спадкодавця, а не факт її проживання з позивачкою ОСОБА_1 однією сім`єю. Крім того, як зазначає Верховний Суд у постановах від 14.02.2018р. по справі №129/2115/15-ц, від 12.11.2020р. у справі №750/12880/19, показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю. Також апелянт звертає увагу на недостовірність інформації, викладеної у довідці начальника дільниці №1 КП ЖКС «Хмельницький» від 26.09.2019р. №834, згідно якої відповідно до заяви сусідів ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 з 25.07.2008 року до дня смерті. Разом з тим, у заяві від 26.09.2019р. сусіди ОСОБА_3 зазначають про ведення спільного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з травня 2013 року. А згідно виписки із домової книги, яка охоплює зареєстрованих осіб та тих, що фактично проживає без реєстрації, за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає лише одна особа ОСОБА_3 . Крім того, видача довідки про склад сім`ї є адміністративною послугою, а керівник ЖКС чи ОСББ не є суб`єктом надання такої послуги. Таким чином, суд першої інстанції при дослідженні та оцінки довідки від 26.09.2019р. №834 дійшов хибного висновку щодо належності, достатності та достовірності цього доказу. Суд першої інстанції також в якості доказу посилається на копію заяви ОСОБА_3 на оформлення банківського вкладу, яка містить заповідальне розпорядження про те, що у випадку смерті ОСОБА_3 вкладом та процентами розпоряджатиметься дочка - ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що вказана заява ОСОБА_3 охоплює період у шість місяців, строком до 17.10.2012 року та не стосується п`ятирічного періоду, визначеного ст.1264 ЦК України як підстава для визнання особи спадкоємцем четвертої черги. Договір про виготовлення та доставку металопластикової продукції від 25.04.2007р. №113 також не може бути взято судом до уваги, оскільки він свідчить про здійснення ОСОБА_2 витрат грошових коштів, які є спільною сумісною власністю подружжя. Натомість, право особи на встановлення факту спільного проживання є її особистим немайновим правом, на яке не може поширюватися режим спільної сумісної власності подружжя. Досліджена судом першої інстанції копія накладної про доставку товарів від 17.06.2007 року №384 не містить особи платника, покупця чи отримувача, печатки магазину, не стосується необхідного п`ятирічного періоду, а тому не може бути доказом постійного проживання позивачки зі спадкодавцем. Щодо копії договору на надання інформаційно - посередницьких послуг від 20.03.2007 року та копії попереднього договору про намір купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року, які також взято судом першої інстанції до уваги в якості доказів спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , апелянт зазначає, що у жодному з вказаних договорів ОСОБА_1 не фігурує. Крім того, 03.04.2007р. договір купівлі - продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 укладено між продавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а не подружжям ОСОБА_6 . З огляду на викладене апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції щодо участі позивачів сумісному придбанні квартири є необґрунтованим та безпідставним. Додатково скаржник звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки прийнято до розгляду та задоволено клопотання позивачів про допит свідків, яке подано з порушенням строків. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині адреси (номеру будинку і квартири), за якою позивачі просили визнати факт їх спільного проживання з ОСОБА_3 . У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Мангул П.М., діючи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доводи апелянта не визнає, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 15.09.2022 року залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що факт спільного проживання однією сім`єю позивачки ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підтверджується чисельними сімейними фотокартками, довідкою в.о. Холоднобалківського сільського голови, заявою мешканців с.Холодна Балка Біляївського району Одеської області. Сімейні відносини між позивачами та ОСОБА_3 виникли з 1994 року. Допитані в суді першої інстанції свідки підтвердили, що вони сусіди ОСОБА_3 , часто бачили ОСОБА_1 та її чоловіка разом з ОСОБА_3 , які надавали їй допомогу в пересуванні, придбанні продуктів харчування, медикаментів і т.д. Крім того, допитані в суді особи були свідками ремонту квартири АДРЕСА_5 , а також підтвердили, що за життя ОСОБА_3 представляла позивачів як свою дочку та зятя. Крім того, представник позивачів звертає увагу на долучену до відзиву на апеляційну скаргу медичну довідку, як документальне підтвердження травми ОСОБА_3 та її потреби у сторонньому догляді. Доводи апелянта щодо суперечностей у заяві сусідів від 26.09.2019р. та довідці начальника дільниці №1 КП ЖКС «Хмельницький» від 26.09.2019р. №834 представник позивачів вважає необґрунтованими та такими, оскільки вважає достатнім сам факт підтвердження спільного проживання позивачів з ОСОБА_3 тривалий період, що конкретики якого сусіди могли помилитись. Також представник позивачів зазначає, що копією заяви ОСОБА_3 на відкриття банківського рахунку підтверджується її ставлення до ОСОБА_1 як до доньки, що свідчить про наявність сімейних відносин між ними. Договір від 25.04.2007р. №113, укладений ОСОБА_2 на придбання та установку метало пластикових вікон та дверей за адресою ОСОБА_3 , а також попередній договір від 20.03.2007р. на придбання квартири АДРЕСА_4 , за позицією представника позивачів, поза всяким сумнівом підтверджує факт проживання їх однією сім`єю, факт ведення спільного господарства та взаємної допомоги. У відповіді на відзив Одеська міська рада вважає доводи представника позивачів, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, необґрунтованими. Апелянт наполягає, що у матеріалах справи відсутні належні, достатні, допустимі та достовірні докази проживання позивачів однією сім`єю разом з ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років перед її смертю. Одеська міська рада наполягає на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2022 року не оскаржується в частині відмови у задоволених позовних вимог, тому предметом перегляду в суді апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання однією сім`єю з 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Заслухавши доповідача, перевіривши на основі встановлених фактів і обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та положень ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до таких висновків. Судом встановлено, що відповідно до довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї) № 834 від 26.09.2019 року ОСОБА_3 , 1943 року народження, з 25.07.2008р. проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_4 по день смерті (т.1, а. с. 20). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 7534. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 . (т.1, а.с. 11) Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2007 року, реєстровий номер 5-851 (т.1, а.с. 198). 30.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про прийняття спадщини, яка складається з квартири за наведеною вище адресою, після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1, а.с.10) Інформаційним листом № 6635/02-14 від 30.09.2019 року державним нотаріусом Сальніковою З.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю підтвердження родинних відносин із ОСОБА_3 (т.1, а. с. 129). Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 22.10.1977 року ОСОБА_1 укладено шлюб з ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 1994 року проживали разом з померлою ОСОБА_3 у належній їй квартирі однією сім`єю, а тому відповідно до ст.1264 ЦК України є спадкоємцями четвертої черги, позивачі звернулися до суду з даним позовом та наполягали на його задоволенні. Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. (ч.1 ст.1268 ЦК України) Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. (ч.3 ст.1268 ЦК України) Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Тлумачення наведених норм матеріального права свідчить про те, що у разі, коли особа на час відкриття спадщини постійно, не менше п`яти років, проживала разом зі спадкодавцем однією сім`єю, то вона вважається такою, що прийняла спадщину, якщо не заявила про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. У п. 6 рішення від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Отже, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 є доведеність факту їх спільного проживання протягом останніх п`яти років (на момент відкриття спадщини), як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність їх спільним побутом, ведення спільного господарства, наявність між ними взаємних прав і обов`язків. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), згідно якої вирішуючи питання про встановлення факту проживання осіб однією сім`єю суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 (провадження № 61-7715св21). Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_3 , починаючи з 2010 року, у квартирі АДРЕСА_4 . При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільний побут, сплачували побутові послуги, ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_3 , якого остання потребувала в зв`язку із травмою, отриманою в 2010 році. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають наявним у матеріалах справи доказам та фактичним обставинам справи. Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч.1,4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч.2 ст.78 ЦПК України) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.79 ЦПК України) Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.80 ЦПК України) Згідно ч.1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що кожна сторона на підтвердження своїх вимог чи заперечень повинна надати суду докази, які відповідатимуть критеріям належності, допустимості, достовірності та будуть достатніми у своїй сукупності. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 позивачами надано копіюдовідки № 834 від 26 вересня 2019 року за підписом начальника дільниці №1 Синькевич С.П. про те, що ОСОБА_1 , 1959 р.н., проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_3 , з 25.07.2008 року по 15.07.2019 рік (згідно заяви від сусідів даного будинку). (т.1, а.с. 22) Зі змісту даної довідки слідує, що відомості щодо проживання ОСОБА_1 за наведеною вище адресою разом з ОСОБА_3 з 25.07.2008р. зазначені начальником дільниці на підставі інформації, отриманої від сусідів по будинку. Нормами цивільного процесуального законодавства передбачено, що пояснення фізичних осіб про відомі їм обставини можуть бути визнані належним та допустимим доказом тільки у тому випадку, якщо такі пояснення надані особою в процесуальному статусі свідка. Статтями 90-93 ЦПК України визначено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає їх виклик в судове засідання, з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а також з наданням права ставити їм питання усіма учасниками справи. Враховуючи, що видана начальником дільниці довідка №834 від 26.09.2019р. фактично містить інформацію, єдиним джерелом якої були пояснення сусідів померлої ОСОБА_3 , особи яких не встановлено і які не були допитані в судовому засіданні в якості свідків, тому вказана довідка не може вважатися допустимим доказом у розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України. Крім того, на підтвердження спільного проживання, несення спільних побутових витрат та витрат на утримання житла позивачами надано: - копію заяви на оформлення вкладу ОСОБА_3 у АТ КБ «Приватбанк», яка містить заповідальне розпорядження про те, що у випадку смерті ОСОБА_3 вкладом та процентами розпоряджатиметься дочка - ОСОБА_1 ; (т.1, а. с. 29) - копію договору № 113 від 25.04.2007 року, укладеного ОСОБА_2 на придбання та установку металопластикових вікон та дверей за адресою: АДРЕСА_1 ; (т.1, а. с. 89) - копію накладної № 384 від 17 червня 2007 року, із адресою доставки: АДРЕСА_1 із зазначенням контактів позивачів на загальну суму 4300 грн; (т.1, а. с. 93) - копію договору на надання інформаційно-посередницьких послуг від 20.03.2007 року, укладеного ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , предметом якого є надання послуг по придбанню квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; (т.1, а.с.86) - копію попереднього договору від 20.03.2007 року про намір купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 87), укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Апеляційний суд звертає увагу, що принцип належності доказів полягає у тому, що надані сторонами докази повинні містити інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.2 ст. 77 ЦПК України) З огляду на вимоги ОСОБА_1 , які є предметом позову (з урахуванням меж апеляційного розгляду), предметом доказування у даній справі є факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 протягом п`яти років до дня відкриття спадщини, тобто у період з 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата смерті ОСОБА_3 ). Натомість, наведений вище перелік доказів, що були надані позивачами на підтвердження своїх вимог, датовані 2007 роком і не містять інформації, яка б охоплювала період часу, що має значення для справи (з 2014 по 2019 роки). Враховуючи, що зазначені докази не містять інформації щодо предмета доказування, тому їх слід визнати неналежними у розумінні ст.77 ЦПК України. Щодо показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , допитаних в суді першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне. Як вказує суд в оскаржуваному рішенні, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_3 . В 2007 році в спірній квартирі позивачами, яких ОСОБА_3 представила, як своїх дочку та зятя, робився ремонт. В 2010 році ОСОБА_3 деякий час проживала із подружжям ОСОБА_6 у селі Холодна Балка. Після невдалого падіння в 2010 році та отриманої в зв`язку із цим травми, ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_4 , де й проживала із ОСОБА_3 до її смерті, здійснюючи за нею постійний догляд. Кожного літа ОСОБА_3 проживала разом із позивачами в с. Холодна Балка. Як зазначила свідок, всіма побутовими справами займалась ОСОБА_1 , постійно проживала із ОСОБА_3 у її квартирі, а фінансовим забезпеченням займався ОСОБА_2 , який проживав та працював за межами м. Одеси. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що також була сусідкою ОСОБА_3 , яка представила їй позивачів як дочку та зятя. Деякий час ОСОБА_3 проживала у подружжя ОСОБА_6 за межами м. Одеса, однак після отриманої травми в 2010 році, після повернення із лікарні, разом із ОСОБА_3 до квартири вселилась ОСОБА_1 , яка займалась всіма побутовими питаннями та здійснювала догляд за ОСОБА_3 . На питання представника відповідача свідок пояснила, що бачила ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_3 майже щоденно. Апеляційний суд звертає увагу, що наведені показання свідків носять загальний характер, свідчать про добрі стосунки між позивачами та померлою ОСОБА_3 , проте не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах. Надання позивачами допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19). Крім того, показаннями свідків, за відсутності інших належних доказів, не може бути встановлений факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №221/4624/20). Щодо посилання позивачів на наявні в матеріалах справи фотографії, то апеляційний суд зазначає, що вказані світлини можуть бути підтвердженням доброзичливих стосунків між особами, зображеними на них. Проте, факт спільного відпочинку позивачів з померлою ОСОБА_3 , спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, не вказують на те, що між сторонами протягом п`яти років до відкриття спадщини склались та мали місце усталені сімейні відносини. (див. постанову Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц). Крім того, у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 Верховний Суд зазначив, що лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Надані позивачами до відзиву на апеляційну скаргу копії медичних документів ОСОБА_3 апеляційний суд не бере до уваги в якості доказів, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а позивачами відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України не надано доказів неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від них. Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи, що наданими позивачами доказами не підтверджено обставин щодо спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 протягом п`яти років до відкриття спадщини, ведення ними спільного господарства, наявності у спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між ними сімейних взаємних прав та обов`язків тощо, а показання свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, тому безпідставними є висновки суду першої інстанції щодо доведеності позивачами позовних вимог та, як наслідок, їх наявності підстав для їх часткового задоволення. Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а обставини, які суд визнав встановленими, не доведено належними та допустимими доказами, тому апеляційну скаргу Одеської міської ради слід задовольнити, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Одеської міської ради, тому витрати апелянта по сплаті судового збору до суду апеляційної інстанції в сумі 1362,00 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 367, 368, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2022 року задовольнити. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання однією сім`єю з 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору до суду апеляційної інстанції в сумі 1362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві грн 00 коп). В іншій частині рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 вересня 2022 року не переглядалось як не оскаржене. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2022 року. Головуюча: Н.В.Орловська Судді: О.В.Кутурланова Т.Г.Чорна