LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС420/3215/19

від 27.04.2020 · Адміністративна

УХВАЛА 27 квітня 2020 року Київ справа №420/3215/19 адміністративне провадження №К/9901/10056/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Яковенко М.М. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі № 420/3215/19 за позовом ОСОБА_1 до голови Червонозаводського районного суду міста Харкова Шелест Інни Миколаївни, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Нововодолазька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування листа та довідки,- установив: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року відмовлено в задоволені заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Положеннями пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Постановляючи ухвалу про відмову в задовленіоволені заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що основне судове рішення судом не прийнято, та провадження у справі в зв`язку з залишенням позову без розгляду не закінчено, а тому відсутні підстави ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком, враховуючи наступне. Відповідно до ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Згідно з частиною шостою наведеної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною сьомою вказаної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, із вказаного слідує, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи та залежить від кінцевого рішення, яким буде вирішено позовні вимоги по суті спору. З огляду на таке правове регулювання та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підстави для задоволення заяви відсутні. Обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх. Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,- ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується. Суддя-доповідач О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»