Ухвала КАС ВС № 420/3215/19

УХВАЛА 18 січня 2021 року Київ справа №420/3215/19 провадження №К/9901/576/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Димченка Костянтина Геннадійовича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, у с т а н о в и в : 05 січня 2021 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. Так, відповідно до пункту 5 частини другої вказаної норми процесуального закону у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі автор ставить перед судом касаційної інстанції питання про скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року. Разом із цим, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень свідчить про те, що Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2020 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишив без розгляду. Отже, окреме касаційне оскарження ухваленого у цій справі судового рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду є неможливим. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Разом з цим, слід зазначити, що пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Під дію названої норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другою статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 гривень. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2270,00 гривень. Разом із цим, у касаційній скарзі автор ставить питання про відстрочення сплати судового збору. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Разом з цим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), а також відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік або доказів на підтвердження наявності інших обставин, визначених пунктом 2 частини першої статі 8 Закону України «Про судовий збір», а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання належним чином оформленої касаційної скарги із уточненням вимог до суду касаційної інстанції відповідно до повноважень останнього, визначених статтею 349 зазначеного Кодексу, а також надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір. Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Димченка Костянтина Геннадійовича про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Димченка Костянтина Геннадійовича на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 420/3215/19 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді Н. А. Данилевич Н. В. Шевцова