Ухвала КЦС ВС № 185/11158/18

Ухвала 23 квітня 2020 року м. Київ справа № 185/11158/18 провадження № 61-7063ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримський Едуард Володимирович, про визнання договору дарування недійсним, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між нею і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е. В. 26 квітня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 207; скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 , номер запису - 25910777. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е. В., зареєстрований в реєстрі за № 207, та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, номер запису про право власності 25910777 від 26 квітня 2018 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2019 року. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 вказала, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, а також у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/8252/14-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 697/654/16-ц, від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц. Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Оскільки викладені доводи касаційної скарги, що є підставою для відкриття касаційного провадження, викликають необхідність їх перевірки, слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи. ОСОБА_1 заявила клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, посилаючись на те, що з моменту набрання чинності оскаржуваною постановою договір дарування вважається недійсним, а реєстрація її права власності на квартиру є скасованою, тому існує ризик відчуження квартири позивачем іншій особі. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Клопотання про зупинення дії судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для такого зупинення, підтверджені певними доказами. Вирішуючи питання про зупинення дії судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Заявивши клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, ОСОБА_1 не навела достатніх підстав і аргументів та не надала доказів, які свідчили б про існування об`єктивної необхідності в такому зупиненні. Сама по собі незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням не є підставою для зупинення його дії на час перегляду справи в касаційному порядку. Враховуючи, що заявником не наведено переконливого обґрунтування на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію судового рішення, в задоволенні клопотання необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року. Витребувати з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 185/11158/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримський Едуард Володимирович, про визнання договору дарування недійсним. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 22 травня 2020 року. Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов