Постанова 4816 № 584/1792/19

Справа № 584/1792/19 Номер провадження 22-ц/816/933/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2020 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Орлова І. В. (суддя-доповідач), суддів: Левченко Т.А., Собини О.І., за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Новослобідська сільська рада Путивльського району Сумської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 584/1792/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року (суддя Данік Я.І., дата складення повного тексту рішення - 12 лютого 2020 року), в с т а н о в и в : 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області з позовом у якому просив суд визнати за ним - ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_2 , право власності на земельну частку (пай) розміром 4,95 умовних кадастрових гектарів із складу розташованих на території Бунякинської сільської ради Путивльського району Сумської області земель Закритого сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства (ЗСГАТ) «Соцтруд». Зазначені вимоги позивач обґрунтовував тим, що його мати - ОСОБА_2 з 1951 по 1984 рік пропрацювала у ЗСГАТ «Соцтруд». На момент отримання товариством у 1996 році державного акту на право колективної власності на землю, мати позивача зберігала членство у товаристві, оскільки була колгоспним пенсіонером. Разом з тим, ОСОБА_2 безпідставно не було включено до списку осіб, які мають право на отримання земельних паїв. Відсутність правовстановлюючого документу не дозволяє позивачу у позасудовому порядку оформити право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті матері. Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. За доводами апеляційної скарги висновок місцевого суду про те, що за життя ОСОБА_2 , будучи колгоспним пенсіонером, не набула права на земельну частку (пай) з числа земель сільськогосподарського товариства, є помилковими. Зокрема, матеріали справи містять докази трудової діяльності матері позивача в колгоспі, а відповідач на стадії підготовчого провадженням визнавав позов. Оскільки ОСОБА_2 за життя через зміну місця проживання, необізнаність та стан свого здоров`я не знала про розпаювання земель колгоспу, то її право на отримання земельного паю залишилося нереалізованим з поважних причин. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 за життя не набула права на земельну частку (пай) із земель колишнього колгоспу «Соцтруд», тому це право не входить до складу спадщини після її смерті та не переходить до спадкоємців в порядку спадкування. Апеляційний суд погоджується з правильністю такого висновку, оскільки він є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам справи. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12, 18). За життя, з 1951 року по 1984 рік, ОСОБА_2 працювала на посаді рядової в колгоспі «Соцтруд» Бунякинської сільської ради Путивльського району Сумської області (а.с. 13-17). Після смерті матері ОСОБА_1 прийняв спадщину та отримав відповідне свідоцтво на її частину (а.с. 19, 20-22). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2329/02-31 від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с. 23-24). Листом Новослобідської сільської ради Путивльського району Сумської області №1291/02-27 від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про неможливість виділення йому земельної частки (паю) як члену КСП та уточнення списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) (а.с. 25-26). Листом Відділу Головного управління Держгеокадастру у Путивльському районі Сумської області №26/139-19 від 8 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з «Технічною документацією по передачі в натурі земельних часток (паїв) і видачі державних актів на право приватної власності на землю громадянам-власникам земельних сертифікатів колишнього КСП «Соцтруд» на території Бунякинської сільської ради Путивльського району Сумської області» та списку громадян землевласників земельних сертифікатів, яким надано дозвіл на проведення робіт по виділенню земельних часток (паїв) в натурі та видачі державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_2 не значиться. Розмір земельної частки (паю) по КСП «Соцтруд» становить 4,95 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 27). Листом Відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №35/139-19 від 13 грудня 2019 року позивача повідомлено, що у відділі зберігається Державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП «Соцтруд» відповідно до рішення Бунякинської ради від 16 листопада 1993 року, серії СМ №00020, зареєстрованого за №20 від 30 червня 1995 року (а.с. 37). Предметом заявлених позовних вимог є право спадкоємця за законом на земельну частку (пай), правовстановлюючих документів на яку спадкодавиця за життя не оформляла. Як правильно встановив суд першої інстанції, правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного, спадкового та земельного законодавства України. Зокрема, частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (в редакції від 22 червня 1993 року) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право. Частина друга статті 23 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ), передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається додержавного акта на право колективної власності на землю. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до частин 1 - 4 статті 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Згідно статті 9 Цивільного кодексу (ЦК) України (в редакції 1963 року), здатність мати цивільні права і обов`язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю. Відповідно до статті 5 закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин), членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Водночас, відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). ОСОБА_2 до списку громадян землевласників земельних сертифікатів, яким надано дозвіл на проведення робіт по виділенню земельних часток (паїв) в натурі та видачі державних актів на право приватної власності на землю, за життя включена не була. Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Аналізуючи правові підстави набуття земельної частки (паю) у приватну власність, колегія суддів зазначає про неможливість наділення особи цим правом після її смерті. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 392/1660/16-ц (провадження № 61-24311св18) та від 29 травня 2019 року у справі № 395/268/17-ц (провадження № 61-36639св18). Оскільки право ОСОБА_2 на отримання земельної частки (паю) не увійшло до складу спадщини та було припинене у зв`язку з її смертю, тому законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції не мав. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування зазначеного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивачки без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Путивльського районного суду Сумської області від 12 лютого 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 23 квітня 2020 року. Головуючий І.В.Орлов Судді: Т.А.Левченко О.І.Собина