Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/5829/19
від 22.04.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДУКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа 296/5829/19 Категорія Додаткова постанова Іменем України 22 квітня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Галацевич О.М., з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в : Постановою Житомирського апеляційного суду від 11.03.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2019 року залишено без змін. 23.03.2020 на адресу Житомирського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій він просить вирішити питання про розподіл судових витрат. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною першою ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1зазначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1ст. 1 Закону № 5076-VI ). Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріалами справи підтверджується, зокрема ордером на надання правничої допомоги, розрахунком наданих послуг, актом виконаних робіт, рахунком фактурою та квитанцією № ПН 1523 від 03 березня 2020 року (а.с. 132, 133, 134, 135, 136), що ОСОБА_1 було понесено витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3600 грн. 00 коп. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу у вказаному розмірі підтверджені належними доказами, наданими представником позивачки, та є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Заперечень на відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , у якому порушено питання про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачу, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» не направляло, їх розмір не спростовувало. Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи, що постановою апеляційного суду від 11.03.2020 питання про розподіл судових витрат не вирішено, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишено без задоволення, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню. Керуючись ст. 270, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди задовольнити. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 3600 грн. 00 коп. понесених судових витрат на правничу допомогу, сплачених згідно квитанції № ПН1523 від 03 березня 2020 року. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді