Постанова 4807 № 320/7110/18

Дата документу 22.04.2020 Справа № 320/7110/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №320/7110/18 Головуючий у 1 інстанції Купавська Н.М. Провадження № 22-ц/807/1647/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И ЛА: У серпні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позові зазначало, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим підписала заяву №б/н від 29.08.2007, згідно якої одержала від позивача кредит на суму 2200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 24.06.2018 становить: заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 8264 грн. 59 коп., 7600 грн. 48 коп. - пеня, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 737 грн. 77 коп. штраф (процентна складова). Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 29 серпня 2007 року у розмірі 15993 грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору. У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» уточнило позовні вимоги, відповідно до яких просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.08.2007, яка станом на 10.01.2019 складає 25605 грн. 83 коп., з яких: 5965 грн. 83 коп. - тіло кредиту, 2815 грн. 04 коп. - проценти за користування кредитом, 15129 грн. 44 коп. - пеня, 500 грн. - штраф, 1195 грн. 52 коп. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1762 грн. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що 29.08.2007 ОСОБА_1 підписано заяву на оформлення кредиту в Приватбанку. При її підписанні відповідач підтвердив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй у письмовому вигляді, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 та 2 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. 29.08.2007 року ОСОБА_1 отримала платіжну картку № НОМЕР_1 , бажаний кредитний ліміт в заяві зазначено 2200 грн. Банк посилається на те, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача виникла заборгованість, яка за уточненим розрахунком позивача станом на 10.01.2019 складає 25605 грн. 83 коп., з яких: 5965 грн. 83 коп. - тіло кредиту, 2815 грн. 04 коп. - проценти за користування кредитом, 15129 грн. 44 коп. - пеня, 500 грн. - штраф, 1195 грн. 52 коп. - штраф (процентна складова). Судом першої інстанції вірно встановлено, що при зверненні до суду з позовною завою у серпні 2018 року позивач вказував зовсім іншу заборгованість, борг за тілом кредиту був відсутній. Положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу визначено статей 257 ЦК України. Відповідно до якої загальна позовна давність встановлена у три роки. Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. За приписами ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності, мотивуючи це тим, що строк дії картки закінчився в серпні 2011 року, а з позовом банк звернувся до суду із пропуском строку звернення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановити кінцевий строк дії платіжної картки, яка була надана відповідачу неможливо, оскільки в заяві на оформлення кредиту, що укладена з відповідачем строк її дії не зазначено, а надана позивачем суду фотокартка з якої вбачається, що відповідач отримує картку Приватбанку неякісна. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказується на лицьовій стороні. Проте, з наданої фотокопії фотокартки не можливо встановити номер картки та її строк дії, що є істотними умовами договору. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Аналогічна позиція, викладена Верховним Судом України в постанові №6-14 цс від 19.03.2014. Згідно наданої АТ КБ «Приватбанк» довідки, ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №б/н від 29.08.2007 отримала наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 09.2022 року. Відповідно до п. 2.1.1.2.13 Умов та правил надання банківських послуг при перевипуску карти до закінчення її терміну дії клієнт повинен звернутись у відділення банку. Суд першої інстанції вірно встановив, що банком не надано доказів на підтвердження того, що картка перевипускалася і до закінчення строку її дії відповідач зверталася до банку із заявою про перевипуск карти. В матеріалах справи наявна копія заяви позичальника ОСОБА_1 , де вказано, що банк надав їй кредитну картку саме за номером НОМЕР_1 , а тому, довідка банку про перевипуск картки до останнього дня 09.2022 року та посилання позивача на те, що строк позовної давності ним не пропущено, до є безпідставними, оскільки іншими належними та допустимими доказами даний факт не підтверджено. Строк дії картки № НОМЕР_1 , отриманий ОСОБА_1 закінчився у серпі 2013 року, а видані пізніше картки є новим кредитом. Колегією суддів встановлено, що надана банком виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 оформлена неналежним чином, оскільки в ній не зазначено прізвища посадової особи, яка має право її складати та печатки банку, а тому вона не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17.04.2003 року. З огляду на те, що банк звернувся до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 30.08.2018, тобто після спливу строку позовної давності, належних доказів, в порушення статей 12,81 ЦПК України, щодо продовження терміну виконання зобов`язання картки суду не надав, тому, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Проте, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає. Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньому повному об`ємі з`ясував права та обов`язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та зібраним доказам по справі. За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено. Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 грудня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2020 року. Головуючий Судді: