Постанова 4811 № 448/2047/18

Справа № 448/2047/18 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б. Провадження № 22-ц/811/2832/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и л а: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позовом, остаточно уточненим заявою від 06.07.2019 року про збільшення розміру позовних вимог (а.с.113), в якому просила стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) страхове відшкодування на утримання дітей у розмірі 38898 грн. 39 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за період з 03.04.2018 року по 02.07.2019 року в розмірі 17147 грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 4061 грн. 63 коп. та три проценти річних у розмірі 1457 грн. 89 коп. за вказаний період, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11400 грн. Однак, суд першої інстанції розглянув справу за позовними вимогами ОСОБА_1 , з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.03.2019 року (а.с.56), згідно з якою позивач просила стягнути з МТСБУ страхове відшкодування на утримання дітей у розмірі 38898 грн. 39 коп., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.04.2018 року по 07.03.2019 року в розмірі 12730 грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 2755 грн. 58 коп. та три проценти річних у розмірі 1083 грн. 83 коп. за вказаний період, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11400 грн. (а.с.105). Відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції, відтак, апеляційний суд переглядає справу за тими позовними вимогами, які розглянув суд першої інстанції, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог від 11.03.2019 року. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 06.12.2017 року, близько 21 год. 50 хв., на автодорозі Львів - Шегині (49км + 300м) у м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль марки «Mercedec-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Польща), під керуванням водія ОСОБА_4 , здійснив наїзд на її чоловіка - ОСОБА_5 , який від отриманих травм помер на місці ДТП, а його діти залишились без належного утримання. 29.12.2017 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату у зв`язку із смертю ОСОБА_5 страхового відшкодування у розмірі 162100 грн. 39 коп., однак, МТСБУ виплатило страхове відшкодування лише у розмірі 123202 грн., з яких: 8002 грн. - відшкодування витрат на поховання, які понесла вона ( ОСОБА_1 ), як дружина померлого, та 115200 грн. - відшкодування на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку із втратою годувальника, що становить 36 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент ДТП, однак, позивач зазначає, що діти мають право на виплату страхового відшкодування до досягнення ними повноліття. Крім того, позивач просила стягнути пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 03.04.2018 року по 07.03.2019 року, право на одержання яких визначено законом. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з МТСБУ у користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 38898 грн. 39 коп., пеню у розмірі 12730 грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 2755 грн. 83 коп., три проценти річних у розмірі 1083 грн. 83 коп., а всього - 55468 грн. 76 коп. та 11400 грн. понесених нею витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з МТСБУ у дохід держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Рішення суду оскаржив відповідач МТСБУ, просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . На думку апелянта, суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не дав належної правової оцінки доводам та доказам, які надала сторона відповідача на підтвердження своєї правової позиції у справі. Так, апелянт зазначає, що первинно заяву від імені неповнолітніх дітей подано не уповноваженою на це особою і не було подано заяв від батьків померлого, а тому перебіг строку, встановленого законом, для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування у такому випадку необхідно обраховувати з 27.06.2018 року - дати подачі усіх заяв та необхідних для прийняття рішення документів, відтак, правових підстав для стягнення штрафних санкцій з МТСБУ немає. Апелянт звертає увагу, що, керуючись п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами з урахуванням тієї норми Закону, якою передбачено, що загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а саме: МТСБУ виплатило дружині потерпілого - ОСОБА_1 8002 грн. витрат на поховання, 57600 грн. відшкодування для батьків потерпілого і по 28800 грн. синові і дочці потерпілого, всього - 123202 грн. При цьому, зазначає, що МТСБУ виходило із того, що на утриманні потерпілого було чотири особи (двоє дітей і батьки), а не дві особи, як зазначено в позовній заяві, і жодних заперечень щодо виплати відшкодування батькам потерпілого позивач не пред`являла. Апелянт звертає увагу, що виплата відшкодування до повноліття дітей одноразово є правом, а не обов`язком МТСБУ. Крім того, апелянт зазначає, що право на відшкодування мають неповнолітні діти, а тому виплата заявленої суми матері неповнолітніх дітей може порушити їхні права на самостійне розпорядження коштами від отриманого відшкодування. Також апелянт вважає, що розмір витрат на правничу допомогу визначений не співмірно із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим адвокатом на надання послуг, і є завищеним. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно з розпорядженнями голови Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року №05.25/2020 та 31 березня 2020 року №05.25/2020, на підставі рішення зборів суддів Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вирішено тимчасово, з 19 березня до 24 квітня 2020 року, не розглядати справи у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Однак, зазначені обмеження не стосуються, зокрема, цивільних справ, які призначені до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, а також у разі подання заяв учасниками про розгляд справи у їх відсутність. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 15.04.2020 року, є дата складення повного судового рішення - 22.04.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено, що 06.12.2017 року, близько 21 год. 50 хв., на автодорозі Львів - Шегині (49км + 300м) у м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області сталась ДТП, під час якої автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Польща), під керуванням водія ОСОБА_4 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6, який від отриманих травм помер на місці пригоди. Постановою СУ ГУНП у Львівській області від 26.03.2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017140000000875 від 07.12.2017 року, було закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.21-22). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП застрахована не була. Факт смерті ОСОБА_5 06.12.2017 року підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.12.2017 року (а.с.10). На момент смерті ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 16.11.2000 року (а.с.7). Неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про їхнє народження серії НОМЕР_4 від 14.01.2004 року та серії НОМЕР_5 від 26.10.2001 року, відповідно (а.с.8, 9). До дня смерті ОСОБА_5 працював слюсарем - ремонтником 4 розряду ПАТ «Укрзалізниця» філія «Пасажирська компанія» ВП «Пасажирське вагонне депо Львів» і його дохід за календарний рік, який передував події ДТП, становив 80399 грн. 25 коп. Із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із смертю ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_6 , звернулась до МТСБУ 29.12.2017 року (а.с.5,13). У відповідь на заяву, МТСБУ листом №3.1-05/19368 від 15.06.2018 року (а.с.23) повідомило про необхідність подання додаткових документів для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, які позивачем було надіслано 19.06.2018 року (а.с.24-43). На підставі вказаної заяви та наданих документів МТСБУ прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі: 28800 грн. - ОСОБА_3 ; 28800 грн. - ОСОБА_2 та 57600 грн. - ОСОБА_1 , про що повідомило заявника листом №3.1-05/24636 від 31.07.2018 року (а.с.44). У своєму листі від 26.11.2018 року №3.1-05/36551 (а.с.46) МТСБУ роз`яснило, що виплату страхового відшкодування на утримання дітей здійснено, виходячи із середньомісячного доходу померлого - 6699,94 грн., з розрахунку на чотирьох утриманців, які мали право на таке відшкодування на підставі ст.1200 ЦК України (двоє неповнолітніх дітей та двоє батьків-пенсіонерів померлого). У цьому листі МТСБУ також роз`яснило, що розрахунок страхового відшкодування здійснено кожному утриманцю в рівних частинах лише за 7 місяців з моменту ДТП у загальному розмірі 115200 грн., що становить 36 мінімальних зарплат, розмір якої на момент ДТП становив 3200 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 - дружині померлого було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8002 грн. за понесені нею витрати на поховання. Загальний розмір страхового відшкодування, виплачений МТСБУ по даному страховому випадку, становив 123202 грн. Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на момент вчинення ДТП (далі - Закон), визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим Законом та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Так, зокрема, пунктом 22.1 статті 22 цього Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Пунктом 27.1 статті 27 цього Закону передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 27.2 статті 27 Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Пунктом 27.4 статті 27 Закону передбачено право особи, яка здійснила витрати на поховання, отримати від страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодування таких витрат. Проте, пунктом 27.5 статті 27 Закону визначено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Частиною другою статті 1200 ЦК України передбачено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч.3 ст.1200 ЦК). За правилом частини четвертої статті 1200 ЦК України, розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народження після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом. Статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено випадки виплати страхового відшкодування (регламентні виплати) МТСБУ, зокрема, якщо шкода завдана транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (п.41.1 ст.41 Закону). Отже, з урахуванням наведених вище норм Закону, відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_5 , на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, здійснюється МТСБУ. Максимальний розмір страхової виплати за даним страховим випадком на момент ДТП становив 200000 грн. На момент смерті ОСОБА_5 , особами, які мали право на отримання страхового відшкодування на підставі статті 1200 ЦК України, були його неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - відповідно до пункту 1 частини першої статті 1200 ЦК України, а також його батьки-пенсіонери: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - відповідно до пункту 2 частини першої статті 1200 ЦК України. Дружина ОСОБА_5 - позивач ОСОБА_1 мала право на відшкодування витрат, понесених нею на поховання свого чоловіка. Наведене визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, в якому зазначено, що МТСБУ прийняло рішення про виплату дружині померлого - ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 8002 грн. за понесені нею витрати на поховання чоловіка та 57600 грн. відшкодування для батьків померлого відповідно до їхніх заяв, і по 28800 грн. дочці і сину померлого, а всього - 123202 грн. Однак, таке рішення МТСБУ про виплату страхового відшкодування, зокрема, для утримання неповнолітніх дітей не відповідає вимогам ст.1200 ЦК України, якою закріплено право дітей на отримання відшкодування до досягнення ними повноліття, а тому неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій з моменту ДТП до повноліття залишалось 47 місяців, належало до виплати 62979 грн. 44 коп. (6699,94 грн./5*47 міс.), а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому з моменту ДТП до повноліття залишалось 22 місяці, належало до виплати - 29479 грн. 74 коп. (6699,94 грн./5*22 міс.). З урахуванням виплачених МТСБУ для утримання дітей сум страхового відшкодування - по 28800 грн. кожній дитині, невиплаченою для утримання неповнолітньої ОСОБА_2 залишилася сума страхового відшкодування у розмірі 34179 грн. 44 коп. (62979 грн. 44 коп. - 28800 грн.), а для утримання неповнолітнього ОСОБА_3 - 679 грн. 74 коп. (29479 грн. 74 коп. - 28800 грн.). При цьому, правильними є доводи апелянта, що при обрахунку страхового відшкодування для дітей необхідно враховувати кількість всіх чотирьох утриманців, які мали право на страхове відшкодування на момент смерті ОСОБА_5 , та з вирахуванням частки з доходу, яка припадала на самого померлого. У зв`язку з цим, наданий позивачем розрахунок суми страхового відшкодування є неправильним, оскільки позивачем при обрахунку страхового відшкодування для дітей було враховано лише двох утриманців. Наведений вище порядок визначення розміру вказаного виду страхового відшкодування, окрім норми статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підтверджується також Порядком проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв`язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 року №1776 із змінами (далі - Порядок). Цим Порядком (п.2) передбачено, що частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб. Колегія суддів не перевіряє правильності розрахунку середньомісячного заробітку померлого, оскільки він визнається сторонами у розмірі 6699 грн. 94 коп. (80399 грн. 25 коп./12 міс.). Отже, загальна сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з МТСБУ у користь позивача для утримання неповнолітніх дітей, становить 34859 грн. 18 коп., що сумарно, беручи до уваги всі здійснені МТСБУ виплати по даному страховому випадку, не перевищує максимального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати), встановленої для МТСБУ на момент ДТП, - 200000 грн. Суд першої інстанції в повній мірі не врахував наведені вище норми закону та обставини справи, а тому неправильно визначив розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з МТСБУ у користь позивача для утримання неповнолітніх дітей. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру страхового відшкодування для утримання неповнолітніх дітей, зменшивши присуджену позивачеві суму цього відшкодування з 38898 грн. 39 коп. до 34859 грн. 18 коп., а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню. Правильними є й доводи апелянта про те, що призначення вказаного страхового відшкодування - для утримання дітей позивача, а тому суд, стягуючи страхове відшкодування у користь позивача, повинен був зазначити про це у резолютивній частині рішення, як, власне, і просила позивач у своїй заяві, а отже, резолютивну частину рішення необхідно змінити, зазначивши у ній про цільове призначення страхового відшкодування - для утримання дітей позивача, із зазначенням сум цього відшкодування, належних кожній дитині. Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (а у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Пунктом 36.2. статті 36 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Пунктом 36.5 статті 36 Закону визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Отже, з урахуванням наведених вище норм Закону, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про право позивача на отримання пені, оскільки своє рішення про виплату страхового відшкодування відповідач повинен був прийняти не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто з дня отримання заяви позивача від 29.12.2017 року, поданої в особі її представника, а не з 27.06.2018 року - дати подачі усіх заяв та необхідних для прийняття рішення документів, як стверджує апелянт, оскільки необхідні для виплати страхового відшкодування документи МТСБУ повинно було зажадати від позивача у вказаний вище строк, а воно направило такого листа позивачу лише 15.06.2018 року, тобто вже після спливу шести місяців з дня отримання заяви про страхове відшкодування, а тому правильним є визначення судом періоду для нарахування пені: з 03.04.2018 року по 07.03.2019 року, - так як просила позивач згідно її уточнених вимог, які розглянув суд першої інстанції. При цьому, розмір пені, присудженої позивачу за прострочення виплати відповідачем страхового відшкодування за вказаний період, повинен становити 11408 грн. 61 коп., виходячи із розміру заборгованості за страховим відшкодуванням - 34859 грн. 18 коп., а тому рішення в цій частині також необхідно змінити, зменшивши визначений судом розмір пені з 12730 грн. 96 коп. до 11408 грн. 61 коп. Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у зв`язку із встановленням судом факту прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування, правильним є й висновок суду про право позивача на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. При цьому, як уже зазначалось вище, у зв`язку із неправильним визначенням судом першої інстанції розміру заборгованості по вказаному виду страхового відшкодування, розмір присуджених позивачу інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягає зменшенню, а саме: інфляційних втрат - з 2755 грн. 83 коп. до 2469 грн. 44 коп., а трьох процентів річних - з 1083 грн. 83 коп. до 971 грн. 28 коп., а тому рішення в цій частині також необхідно змінити. Що ж стосується доводів апелянта в частині визначення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною судових витрат по справі. Статтею 137 ЦПК передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК). З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: ордер адвоката (а.с.58), детальний опис наданих послуг на загальну суму 11400 грн. (а.с.105), в якому зазначено: найменування послуги, кількість витраченого часу адвоката на виконання певної роботи та її вартість, а також квитанцію про оплату позивачем правничих послуг суму 11400 грн. (а.с.106). Проаналізувавши вартість наданих адвокатом послуг правничої допомоги та докази, які є в матеріалах справи на підтвердження виконання ним вказаних в описі робіт, колегія суддів вважає необгрунтовано завищеною вартість наданої адвокатом послуги з написання відповіді на відзив на позовну заяву, оскільки вартість цієї послуги становить 2500 грн., стільки ж, як вартість написання самої позовної заяви, хоча за своїм об`ємом відповідь на відзив на позовну заяву є набагато меншим від об`єму позовної заяви і не містить жодних математичних розрахунків, крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем було долучено документи, які вже вивчались адвокатом при підготовці позовної заяви, що окремо включено до розрахунку, як послуга з вивчення наданих клієнтом документів, а тому вартість послуги з написання відповіді на відзив на позовну заяву повинна бути оцінена у 800 грн., як за одну годину роботи адвоката, відтак, розрахунок витрат на правничу допомогу є обгрунтованим лише на суму 9700 грн. Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із зміною рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних у користь позивача відшкодувань та, відповідно, частковим задоволенням позовних вимог позивача за наслідками розгляду справи апеляційним судом (89,6%), судові витрати по даній справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме: витрати на правничу допомогу у розмірі 8691 грн. 20 коп. - у користь позивача, а судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 521 грн. 55 коп., від сплати якого позивач звільнена, - в дохід держави. При визначенні суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у дохід держави, апеляційний суд вирахував сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 109 грн. 95 коп. за частину позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено позивачу за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції (10,4%). З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат також підлягає зміні. В іншій частині доводи апелянта є безпідставними і не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року змінити: в частині визначення розміру страхового відшкодування для утримання дітей, яке підлягає стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України у користь ОСОБА_1 , зменшивши його до 34859 гривень 18 копійок, з яких: 34179 гривень 44 копійок - для утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 679 гривень 74 копійок - для утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; в частині визначення розміру пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, які підлягають стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України у користь ОСОБА_1 за прострочення виплати страхового відшкодування для утримання дітей, зменшивши розмір пені - до 11408 гривень 61 копійки, інфляційних втрат - до 2469 гривень 44 копійок та трьох процентів річних - до 971 гривні 28 копійок, та визначивши, що загальний розмір стягнення становить 49708 гривень 51 копійку. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року змінити в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України у користь ОСОБА_1 , зменшивши його до 8691 гривні 20 копійок. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 15 липня 2019 року змінити в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України у дохід держави, зменшивши його до 521 гривні 55 копійок. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 22 квітня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.