Постанова 4824 № 381/2782/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №381/2782/19 головуючий у І інстанції:Ковалевська Л.М. провадження 22-ц/824/1084/ 20 доповідач: Гуль В.В. ПОСТАНОВА Іменем України 21 квітня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» (далі АТ КБ «Приват банк» та/або Банк) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 11 березні 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконував,своєчасносумищодо місячноївиплати по кредиту, процентах та пені не вносив, внаслідокчого станом на 23 квітня 2019 року наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 26593.41грн, з яких: 11159.35грн. - тіло кредиту, 520,31 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;, 7885,19грн. - нараховано пені, 1742.54 грн - штраф. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вищезазначену заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 11159.35 грн яка складається із тіла кредиту та 806,05 грн. судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за договором, пені та штрафу, АТ КБ «Приват банк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заборгованості по кредиту , відсоткам та штрафу. З таким висновком, апеляційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 11 березня 2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умови сплати 30%річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про що зазначено у п.1.7 Статуту АТ «КБ «ПриватБанк». З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2011 року відповідач по справі підписав анкету-заяву. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до підписаної відповідачем заяви, останній ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватись. За таких обставин, підписавши Анкету-заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Така позиція відповідає позиції Верховного Суду у справах N 441/569/17 від 21.03.2018 року, N 755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, 755/2720/16-ц від 06.02.2018 року, де зазначено, що підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», свідчить про бажання отримати кредитні кошти та підтвердження, що особа ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку. Відповідно до Постанови Верховного Суду по справі №755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, встановлено, що позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ним не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинні під час укладання договору. Суд першої інстанції не врахував вищезазначені висновки Верховного Суду проте, що відповідач укладанням чи не укладанням кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість ,користувався кредитними коштами , тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами. При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору. Відповідно до розрахунку наданого банком, у ОСОБА_1 станом на 23 квітня 2019року наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 26593.41 грн, з яких: 11159.35 грн. - тіло кредиту, 520,31 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;, 7885,19 грн. - нараховано пені, 1742.54 грн- штраф. Як було зазначено, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по кредиту, пені та штрафу. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідно до п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Таким чином, задовольняючи позов про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення тіла кредиту, однак не врахував того, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість по штрафу. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам та пені колегія суддів зазначає наступне. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до розрахунку заборгованість за штрафами складає 2455.34 грн., що відповідає умовам та правилам банківських послуг. Разом з тим, процентна складова штрафу підлягає зменшенню з урахуванням п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, штраф у розмірі 5% від ціни позову буде складати 582.96 грн. (11159.35 (тіло)+500(штраф фіксована частина)=11659.35 грн., відповідно 5% становить 582.96 грн.). Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15. Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається. Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по штраф у розмірі 1082.96 грн. Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з`ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в оскаржуваній частині в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає 2210,83 грн. Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по штрафу у розмірі 1082.96 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), судовий збір в сумі 2210.83 грн. В решті заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: