Постанова 4809 № 399/144/17

ПОСТАНОВА Іменем України 20 січня 2021 року м. Кропивницький справа № 399/144/17 провадження № 22-ц/4809/128/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л. за участі секретаря - Тимошенко Т. О. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Онуфріївської районної державної адміністрації, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2020 року у складі судді Шуліки О. О. і В С Т А Н О В И В: В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 та просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 37 238 грн 34 коп за кредитним договором № б//н від 13.08.2008 та судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 13.08.2008 (далі - Договір) ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, таким чином не виконав зобов`язання за вказаним договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за Договором, відповідач станом на 31.01.2017 має заборгованість в розмірі 37 238 грн 34 коп, яка складається з наступного: -2 435 грн 11 коп - заборгованість за кредитом; -29 227 грн 29 коп - заборгованість по процентам за користування кредитом; -3 564 грн 59 коп - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: -250 грн - штраф (фіксована частина); -1 761 грн 35 коп - штраф (процентна складова). Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за Договором не погашає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. В березні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») та просила визнати кредитний договір б/н, укладений 13.08.2008 між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» недійсним як такий, що не відповідає закону. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , дівоче прізвище - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнилося 18 років, після чого вона одружилася та взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_6 . На час укладення кредитного договору позивач за зустрічним позовом була неповнолітньою, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, не працювала та перебувала на утриманні своїх батьків. ПАТ КБ «ПриватБанк» звертаючись до суду не надав документів, які б підтверджували, що на момент укладення Договору ОСОБА_4 була повнолітньою та мала повну цивільну дієздатність. Батьки позивача за зустрічним позовом та орган опіки та піклування Онуфріївської РДА не надавали згоду на укладення кредитного договору, а тому наявні законні підстави для визнання його недійсним. Окрім того, долучені ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі первісного позову «Условия и правила предоставления банковских услуг» не містять підпису відповідача за первісним позовом, тому є неналежним доказом. Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 до АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір від 13.08.2008, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі заяви від 13.08.2008. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що кредит наданий ОСОБА_7 не був проявом її внутрішньої волі, а в такому віці вона не могла повною мірою усвідомлювати той рівень відповідальності, який передбачає наявність кредитної картки. З наданих АТ КБ "ПриватБанк", матеріалів вбачається, що доказів того, що ОСОБА_7 отримала кредитну картку із всією необхідною інформацією, спрямовану на можливість реального виконання кредитних зобов`язань (кредитний ліміт, проценти, строки погашення та ін.) відповідачу надано не було. Суд першої інстанції вважав, що при зверненні до суду з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 не було пропущено строк позовної давності, адже про існування кредитних правовідносин вона дізналась 04.12.2019, після утримання грошових коштів з її заробітної плати, а доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 знала про існування кредитного договору значно раніше, представником банку надано не було. Як наслідок, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором, оскільки позичальник уклав кредитний договір із ПАТ КБ «ПриватБанк» у віці 17 років без згоди батьків, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи права на укладення такого договору самостійно, як наслідок, вказаний кредитний договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2020 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для вирішення справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що відповідачем при звернені до суду з зустрічною позовною заявою було пропущено строк позовної давності, адже з виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, отже була обізнана про укладений між сторонами договір. Тому, враховуючи, що відповідач досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебіг позовної давності за її позовом про визнання недійсним кредитного договору розпочався з 28.01.2009 та закінчився 28.01.2012. Судом першої інстанції було безпідставно відхилено письмову заяву позивача про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 , адже 06.12.2019 позичальнику стало відомо про ухвалене рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області про стягнення з неї заборгованості, а не про факт укладення договору. Окрім того, 09.02.2013 та 03.02.2014 картка ОСОБА_1 перевипускалась, що також свідчить про її обізнаність про укладення договору. Позивач зазначає, що кредитний договір не виходить за межі дрібного побутового, оскільки відповідно до вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн, а укладення даної угоди не потребує подальшої згоди батьків. Також, Договір містить елементи, як кредитного, оскільки відповідачу видавалась картка із встановленим кредитним лімітом, так і договору банківського рахунку. Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що вже після досягнення повноліття відповідач скористалася кредитними коштами та в неї виникла заборгованість. ОСОБА_1 не довела, що батьки, дізнавшись про вчинення правочину, протягом одного місяця заявили претензії банку щодо незгоди з укладеним договором. Окрім того, позивач була ознайомлена з умовами кредитування, визначеними в анкеті-заяві від 13.08.2008 та Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Уніерсальна, 30 днів пільгового періоду», що підтверджується її підписом на вказаних документах. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду проведеного в режимі відеоконференції адвокат Бистров С. А., який представляє інтереси АТ КБ «ПриватБанк», підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та її представник адвокат Репецький В. О. заперечували проти доводів апеляційної скарги. Представник Служби у справах дітей Онуфріївської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 всудове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб прізвище ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 змінено на ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на ОСОБА_1 . Згідно копії паспорту ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . 13.08.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.01.2017 склала 37 238 грн 34 коп в тому числі: 2435,11 грн заборгованості за кредитом, 29227,29 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 3564,59 грн заборгованість за пенею та комісією. Також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг, 250 грн штраф (фіксована частина), 1761 грн 35 коп штраф (процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник уклав кредитний договір із ПАТ КБ «ПриватБанк» у віці 17 років без згоди батьків, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи права на укладення такого договору самостійно, тому вказаний договір є недійсним. Суд першої інстанції також вважав, що при зверненні до суду з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 не було пропущено строк позовної давності, адже про існування кредитних правовідносин вона дізналась 04.12.2019, після утримання грошових коштів з її заробітної плати, а доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 знала про існування кредитного договору значно раніше, представником банку надано не було. Проте з висновками суду першої інстанції погодитися неможна з огляду на таке. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Пунктом другим частини першої статті 30 ЦК України визначено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Відповідно до статті 32 ЦК України, фізична особа від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку). Відповідно до частини 2 статті 32 ЦК України, неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Так, на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо отримання кредитних коштів повинна бути згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника. За правилами частини першої статті 222 ЦК України, визначено, що правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу, тобто якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. Частиною другою статті 222 ЦК України визначено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частини першої статті 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Матеріалами справи підтверджується, що 13 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 500 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (том 1, а. с. 7). Копією актового запису про шлюб № 05 від 26 вересня 2009 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб підтверджується, що ОСОБА_9 26.09.2009 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (том 1, а. с. 248-249). Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (том 1, а.с. 45). Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1, а. с. 44). З наведеного вбачається, що на день укладення оспорюваного кредитного договору відповідачу виповнилось 17 років. Підтвердження того, що батьки надали згоду на укладення кредитного договору матеріали справи не містять. Встановивши, що відповідач уклала кредитний договір із ПАТ КБ «ПриватБанк» у віці 17 років без згоди батьків, маючи при цьому неповну цивільну дієздатність і не маючи права на укладення такого договору самостійно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний кредитний договір не відповідає вимогам частини другої статті 203 ЦК України. Безпідставними є посилання банку на положення пункту 4 частини першої статті 32 ЦК України, яким передбачено укладання неповнолітньою особою договору банківського вкладу та розпорядження коштами, які знаходяться на вкладному рахунку, оскільки нормами цієї статті визначено неповну цивільну дієздатність осіб від 14 до 18 років, обсяг якої дає право цим особам розпоряджатися своїм заробітком, відкривати вкладні рахунки, накопичувати кошти, тобто вчиняти дії, які позитивно впливатимуть на розвиток фізичної особи та її самостійності, а не право на укладання кредитних договорів. Проте, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем за зустрічним позовом не було пропущено строк позовної давності, про застосування якого АТ КБ «ПриваБанк» було заявлено при розгляді справи в суді першої інстанції з огляду на таке. Так, відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу. Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин. Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була обізнана про укладення кредитного договору, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанкувід 13.08.2008 та Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Уніерсальна, 30 днів пільгового періоду» (том 1, а. с. 7-8). Факт підписання вказаних документів ОСОБА_1 підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду. Окрім того, ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами, що підтверджується випискою по рахунку в період з 01.01.1999 по 15.01.2020 (том 1, а. с. 85-91). Про факт обізнаності ОСОБА_1 щодо укладеного кредитного договору свідчать довідки, з яких вбачається що кредитний ліміт змінювався, та довідки, з яких вбачається перевипуск картки позичальника (том 1 а. с. 92, 240, 241, том 2 а. с. 55). З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 про укладення кредитного договору була обізнана з моменту його підписання 13.08.2008. Оскільки позичальник досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 та була обізнана про укладення договору, перебіг позовної давності за її вимогою про визнання недійсним кредитного договору розпочався з 28.01.2009 та закінчився 28.01.2012, а звернулась вона до суду лише 11.03.2020. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічних позовних вимог. Оскільки ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду з законними вимогами, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним необхідно відмовити з підстав пропуску строку позовної давності. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2008 ОСОБА_9 , яка в подальшому змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 » підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банком послуг в Приватбанку, з встановленим кредитним лімітом в розмірі 500 грн (том 1 а.с. 7). Випискою по картковому рахунку (том 1, а.с. 85-91) та довідками про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (том 1 а. с. 92, 241) підтверджується, що відповідач отримала картку, яка неодноразово перевипускалася, з кредитним лімітом, який неодноразово збільшувався. Вказаною випискою підтверджується періодичні зняття коштів з карток та їх погашення. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.01.2017 розмір основної заборгованості (тіло кредиту) по кредитному договору складає 2 435 грн 11 коп. Отже, належними та допустимим доказами підтверджується, що відповідач отримувала кредитні кошти на картковий рахунок і станом на 31.01.2017 заборгованість за тілом кредиту складає 2 435 грн 11 коп. Крім тіла кредиту, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача 29 227 грн 29 коп заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 564 грн 59 коп заборгованості за пенею та комісією, 250 грн штрафу (фіксована частина), 1 761 грн 35 коп штрафу (процентна складова). Однак, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до підписаної відповідачем копії Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» сторони узгодили умови кредитування, а саме, що відсоткова ставка встановлюється на рівні 36 % річних, за порушення умов договору передбачена сплата пені та штрафу (том 1 а. с. 8). Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за тілом кредиту за період з 31.12.2014 по 31.07.2017 становить 2435,11 грн, а тому заборгованість за відсотками по ставці 36% за вказаний період становить 1 827 грн 71 коп (2 435 грн 11 коп/100%*/36%/365 днів*761 день=1 827 грн 71 коп). Згідно Довідки про умови кредитування та згідно розрахунку заборгованості пеня становить 3 564 грн 59 коп. Наведені банком розрахунки заборгованості належними та допустимими доказами не спростовано. Отже суд приходить до висновку заборгованість за тілом кредиту становить в розмірі 2435,11 грн, заборгованість по відсотках в розмірі 1827 грн 71 коп та 3564 грн 59 коп пеня. Що стосується позовних вимог про стягнення штрафів, суд виходить з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. За таких обставин на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.08.2008 в розмірі 7 827 грн 41 коп,з яких: 2 435 грн 11 коп заборгованість за тілом кредиту, 1 827 грн 71 коп проценти за користування кредитом, 3 564 грн 59 коп пеня, а позовні вимоги про стягнення штрафів задоволенню не підлягають. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви та апеляційної скарги банк сплатив 4 420 грн 40 коп судового збору, тому межах задоволених вимог в сумі 7 827 грн 41 коп (21,02 %) з відповідача на користь банку підлягає стягненню 929 грн 17 коп сплаченого банком судового збору. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄРДПОУ 14360570) 7 827 (сім тисяч вісімсот двадцять сім) грн 41 коп заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.08.2008, з яких 2 435 грн 11 коп заборгованість за тілом кредиту, 1 827 грн 71 коп проценти за користування кредитом та 3 564 грн 59 коп пеня. В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄРДПОУ 14360570) 929 (дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 17 коп судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27.01.2021. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко