Постанова 4854 № 420/4975/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4975/19 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000074/2 від 24.06.2019, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00392 від 24.06.2019, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2019 року ТОВ "Таврія-В" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що надані уповноваженою особою позивача до Одеської митниці ДФС для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсі, специфікації). Однак, Одеською митницею ДФС під час витребування додаткових документів наведено підстави, котрі не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої Товариством позивача митної вартості товару. Суб`єктом владних повноважень також не обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, котра заявлена ТОВ «Таврія-В» в митній декларації. Також, позивач стверджував, що у даному випадку, витрати на пакування не є складовими митної вартості товару, оскільки вони є частиною ціни товару, яку Товариство позивача не повинно доводити. До того ж, не зазначення у рахунку-фактурі від 10.06.2019 № 12019037 вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, у вартості товару, жодним чином не впливає на митну вартість, та не може бути покладено в обґрунтування рішення про коригування митної вартості. Крім того, на думку позивача, не зазначення у довідці від 24.06.2019 № 24/06 інформації про умови поставки жодним чином не впливає на можливість визначення контролюючим органом митної вартості товарів з урахуванням наявності даної інформації в інших документах, а саме специфікації, рахунку-фактурі (інвойсі), тощо. Відповідач - Одеська митниця ДФС з позовними вимогами не погодилась, та вважаючи їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № 34271/19 від 23.09.2019), наголосила, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних позивачем Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000074/2 від 24.06.2019, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00392 від 24.06.2019, оскільки під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № UА500060/2019/018680 від 24.06.2019 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів, та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів. У рахунку-фактурі від 18.03.2019 № 12019017 зазначено, що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару. Також, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати № 24/06 від 24.06.2019 у якій не зазначено інформацію про умови поставки товарів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 грудня 2019 року визнав протиправним та скасував Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000074/2 від 24.06.2019. Визнав протиправною та скасував Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA 500060/2019/00392 від 24.06.2019. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Івана і Юрія Лип,21-А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (65091, м.Одеса, вул.Мясоїдівська,14, код ЄДРПОУ 19202597) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, митний орган подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - доводи апелянта щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів з посиланням на відповідні національні та міжнародні нормативно-правові акти; - посилання митного органу на Методологічні рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689; - згідно з обраними умовами поставки FCA продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару та сторони повинні досягти згоди про ціну товару в договорі. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що 12.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (Покупець) та IV-Expo Prague s.r.o. (Продавець) укладено Договір № 204, згідно з підпунктом 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити, та передати у власність Покупця продукцію відповідно до Специфікації(цій), узгодженої(них) до Договору, Покупець прийняти продукцію, та оплатити її на умовах даного Договору. З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов вищеозначеного Договору № 204 від 12.09.2016 IV-Expo Prague s.r.o. (Продавець) відвантажено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (Покупець) товар, загальною вартістю 8441,60 EUR, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії Інвойсу № 12019037, Специфікації № 6 від 10.06.2019. З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В», разом з митною декларацією № UА500060/2019/018680 від 24.06.2019 до Одеської митниці ДФС подано пакувальний лист № 12019037 від 20.06.2019, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 12019037 від 10.06.2019, автотранспортну накладну № 0126699 від 20.06.2019, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № ОР 3284329 від 20.06.2019, банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 20.06.2019, довідку про транспортні витрати № 24/06 від 24.06.2019, специфікацію № 6 від 10.06.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 02.11.2018, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 204 від 12.09.2016, копію митної декларації країни відправлення № 19CZ5600002IRN3WB2 від 20.06.2019. Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом позивача ТОВ «Таврія-В» для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів, та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів. У рахунку-фактурі від 18.03.2019 № 12019017 зазначено, що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару. Також, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати № 24/06 від 24.06.2019 у якій не зазначено інформацію про умови поставки товарів. З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД № UА500060/2019/018680 від 24.06.2019, митним органом на підставі вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копії митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. 24.06.2019 декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В» повідомлено митний орган про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. У зв`язку з чим, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації № UА500060/2019/018680 від 24.06.2019 товару, Одеською митницею ДФС прийнято спірні Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000074/2 від 24.06.2019, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2019/00392 від 24.06.2019. Не погоджуючись з означеним Рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000074/2 від 24.06.2019, Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA 500060/2019/00392 від 24.06.2019, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Митного кодексу України. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На підставі частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. За правилами частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За змістом частин 3-5 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. На підставі частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. За правилами частини 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. На підставі статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Уразі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. В ході судового розгляду суд встановив, що під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В» для підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, та надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів, та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів. У рахунку-фактурі від 18.03.2019 № 12019017 зазначено, що упаковка є складової частиною вартості товару, але не зазначено скільки саме становить дана складова у вартості товару. Також, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати № 24/06 від 24.06.2019 у якій не зазначено інформацію про умови поставки товарів. Проте, вказана аргументація митного органу є помилковою з огляду на таке. З огляду на наявні у матеріалах справи документів, 12.09.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (Покупець) та IV-Expo Prague s.r.o. (Продавець) укладено Договір № 204, згідно з підпунктами 1.1, 5.1, 5.3, 5.5 якого Продавець зобов`язується поставити, та передати у власність Покупця продукцію відповідно до Специфікації(цій), узгодженої(них) до Договору, Покупець прийняти продукцію, та оплатити її на умовах даного Договору. Якість, комплектація, упаковка і маркування продукції повинні відповідати характеристикам, зазначеним в технічних регламентах Специфікації(ях) для даного виду продукції і підтверджуються відповідним документом щодо якості. Товар повинен бути упакований таким чином, щоб виключити його загибель, втрату і/або пошкодженні при його транспортуванні (тривалому транспортуванні) і зберіганні, з урахуванням декількох перевантажень в дорозі і можливості його перевезення змішаним транспортом в упаковці, яка передбачена міжнародними стандартами для даного виду товару. Тара та упаковка за даним Договором вважається необоротною, одноразовою і поверненню не підлягає. Як з`ясовано судом, та зазначено в Інвойсі 12019037: «Packaging is part of the price of the product», що в перекладі - упаковка - це частина ціни товару. Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ціна товару включає в себе вартість упаковки, суд дійшов висновку, що окреслена обставина, у даному випадку, не може впливати на визначення митної вартості товару. При цьому не заслуговують на увагу посилання митного органу, як на підставу для коригування митної вартості товару, що декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В» до митного оформлення надано Довідку про транспортні витрати № 24/06 від 24.06.2019 у якій не зазначено інформацію про умови поставки товарів, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи Специфікації № 6 від 10.06.2019, Рахунку-фактури (інвойсу) 12019037 від 10.06.2019 умовами поставки товару визначено, зокрема, FCA - Rychnov u Jablonce. Водночас інші підстави для коригування митної вартості товарів, на які наголошено Одеською митницею ДФС у спірному Рішенні № UA 500060/2019/000074/2 від 24.06.2019, не впливають на митну вартість товару, та відповідно не можуть слугувати безумовною підставою для коригування митної вартості товарів. До того ж, з наданих декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС, документів, вбачається як логічний комерційно-економічний зміст господарської діяльності підприємства за тією угодою, котра досліджується при визначенні митної вартості заявленого товару, так і найголовніше чіткі числові значення складових вартості задекларованого товару. Отже, надані декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В» до контролюючого органу з метою підтвердження митної вартості товару документи містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В» документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару. За правилами статей 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, Одеською митницею ДФС на підставі відомостей з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС) встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 1,21дол. США\кг. Нетто, що на дату винесення рішення складає 1,0693 EUR (митна декларація №UA100110/2019/129171 від 09.04.2019), ніж заявлено декларантом - 0,54 дол. США/кг. Однак, зазначена графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо. До того ж, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Також, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Отже, Одеською митницею ДФС належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту. При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відтак, враховуючи, що декларантом позивача - ТОВ «Таврія-В» до Одеської митниці ДФС за вказаним зовнішньоекономічним договором надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару. Крім того, Одеською митницею ДФС не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ "Таврія-В" саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України. Так, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності, та неправомірності коригування Одеською митницею ДФС заявленої декларантом митної вартості товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» шляхом визнання протиправними та скасування Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2019/000074/2 від 24.06.2019, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA 500060/2019/00392 від 24.06.2019. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Доводи апелянта щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів з посиланням на відповідні національні та міжнародні нормативно-правові акти апеляційний суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена. Безпідставними також є посилання митного органу на Методологічні рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, з огляду на те, що вони не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, оскільки не пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а відтак не є джерелом права відповідно до частини другої статті 7 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 81180311 При цьому, на спростування посилань Одеської митниці Держмитслужби на те, що згідно з обраними умовами поставки FCA продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару та сторони повинні досягти згоди про ціну товару в договорі, слід зазначити, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу Одеська митниця Держмитслужби не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 77361266. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 420/4975/19 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.