Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15956/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15956/23 Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 420/15956/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У липні 2023 року ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000117/1 від 20.06.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ані у рішенні про коригування митної вартості, ані будь - яким іншим чином до прийняття рішення, яке оскаржується відповідач не зазначив яких відомостей, щодо імпортованого товару митниці, не вистачає для застосування першого методу визначення митної вартості. При цьому, всі обов`язкові складові митної вартості знайшли своє відображення у наданих до митного оформлення документах. Яких саме документів чи відомостей для визначення митної вартості за першим методом не вистачало Одеською митницею зазначено так і не було. В оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В основу прийнятого рішення відповідачем поставлено фактично лише те, що в нього наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за більшою вартістю, що не може бути єдиною підставою для прийняття відповідного рішення. Інспектор фактично не зазначив які саме відомості відсутні (вартість товару, його маса, маса упаковки, транспортні витрати), що підтверджують числові значення складових митної вартості. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. При перелічені зазначених начебто розбіжностей інспектор митниці жодним чином не зазначив як ці нібито розбіжності впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500020008106U8 від 19.06.2023, містилися розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МК України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2023 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував Рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000117/1 від 20.06.2023. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНДУСТРІЯ ВОДИ (адреса 01024, м. Київ, вул. Богомольця, будинок 7/14, приміщення 182 ЄДРПОУ 37701463) сплачений судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська митниця подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000117/1 від 20.06.2023; - інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Індустрія води зареєстровано як юридична особа та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 03.01.2017 між фірмою ELEKS DIS TICARET A.S. (Турція) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНДУСТРІЯ ВОДИ (покупець) був укладений Контракт на поставку товару № 01/01-2017, відповідно до умов якого продавець продає і відвантажує, а Покупець купує і приймає ТОВАР (обладнання для систем обігріву, комбо котли, панельні радіатори, сантехніка, вентелі и крани, а також аксесуари до них) на базових умовах FOB Ізмір, Турція у відповідності з умовами INCOTERMS 2010. Умови поставки можуть бути змінені, про що Продавець указує у відповідному інвойсі на кожну окрему поставку. 19.06.2023 декларант ТОВ "БЕЛОКОМ", діючий в якості брокеру в інтересах ТОВ ІНДУСТРІЯ ВОДИ, з метою здійснення митного оформлення товару звернувся до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 23UA500020008170U5 від 20.06.2023), а саме: - товар № 1 - радіатори панельні для центрального опалення з неелектричним нагрівом, виготовлені зі сплаву на основі заліза (виріб з чорних металів), у комплекті з кріпленням: Радіатор ЕCA SMART 11 500х400 20 шт. Радіатор ЕСА SMART 11 500Ч 500 10 шт. Радіатор ЕСА SMART 11 500х600 20 шт. Радіатор ЕСА SMART 11500Ч 700 30 шт. Радіатор ECA SMART 11500x900 20 шт. Радіатор ECA SMART 11500Ч1000 40 шт. Радіатор ECA SMART 11 500Ч1200 20 шт. Радіатор ЕСА SMART 11 500Ч1400 20 шт. Радіатор ECA SMART 11 500Ч1600 14 шт. Радіатор ECA SMART 11 500х1800 10 шт. Радіатор ECA SMART 22 300Ч1800 10 шт. Радіатор ECA SMART 22 300Ч2000 20 шт. Радіатор ECA SMART 22 500х400 40 шт. Радіатор ECA SMART 22 500х 700 80 шт. Радіатор ЕCA SMART 22 500х1000 130 шт. Радіатор ECA SMART 22 500х1300 10 шт. Радіатор ЕСA SMART 22 500х1800 20 шт. Радіатор ECA SMART 22 500х2000 20 шт. Радіатор ЕCA SMART 11VC 500х 500 20 шт. Радіатор ECA SMART 11VC 500x 600 20 шт. Радіатор ECA SMART 11VC 500х 700 20 шт. Радіатор ЕСА SMART 11VC 500х 800 20 шт. Радіатор ЕСА SMART 11VC 500х 900 20 шт. Радіатор ECA SMART 11VC 500х1000 20 шт. Радіатор ECA SMART 11VC 500Ч1200 20 шт. Радіатор ECA SMART 11С 500Ч1400 20 шт. Радіатор ЕСA SMART 11VC 500Ч1600 20 шт. Радіатор ЕСА SMART 22VC 300x1800 10 шт. Радіатор ЕСА SMART 22VC 300х2000 10 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500Ч 500 30 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500Ч 600 20 шт. Радіатор ЕCA SMART 22С 500х 700 10 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500Ч 800 30 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500x 900 20 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500Ч1100 20 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500Ч1200 50 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500Ч1600 10 шт. Радіатор ECA SMART 22VC 500х1800 20 шт. Радіатор ЕСА SMART 22С 500х2000 10 шт. Загальна кількість: 954 шт. Торгова марка: ECA Smart. Виробник Elba Basincli Dokum Sanayi A.S. Країна виробництва: Туреччина. - товар № 2 - вентилі для радіаторів побутового центрального опалення, виготовленні з недорогоцінних металів (латуні): Блок підключ. ЕСА 1/2-3/4 прямий 140 шт. Блок підключ. ЕСА 1/2-3/4 кутовий 147 шт. Вентиль + відсікач кут. 1/2 " (комплект) 2000 шт. Вентиль + відсікач прям. 1/2 (комплект) 100 шт. Вентиль " радіат. мех. кутовий 1/2" з гумою 50 шт. Торгова марка: ЕСA Smart. Виробник Elba Basincli Dokum Sanayi A.S. Країна виробництва: Туреччина - товар № 3 - вентилі терморегулювальні для радіаторів центрального опалення, виготовленні з недорогоцінних металів (латуні): Вентиль термостат кутовий + відсікач 1/2" 612 шт. Вентиль термостат. прямий + відсікач 1/2" 90 шт. Вбудований термостат. вентиль 450 шт. Вбудований термостат вентиль 1530 шт. Вентиль термостатичний осьовий 1/2" 234 шт. Виробник Elba Basincli Dokum Sanayi А.. Країна виробництва: Туреччина. - товар № 4 - термостати для регулювання температури побутових систем опалення, електромеханічні, без електричних пускових механізмів: Термоголовка ЕСА біла 1/2 600 шт. Торгова марка: ЕCA Smart. Виробник Elba Basincli Dokum Sanayi А.. Країна виробництва: Туреччина - товар № 5 - фітинги з мідних сплавів для труб або трубок для побутового водопостачання, матеріал виготовлення латунь: Перехід "американка" прям. 1/2" 100 шт. Перехід "американка" прям. 3/4" 140 шт. Перехід "американка" прям. 1" 40 шт. Торгова марка: ECA Smart. Виробник Elba Basincli Dokum Sanayi A.S. Країна виробництва: Туреччина Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500020008106U8 від 19.06.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № EE02023000000555 від 12.06.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 599517 від 13.06.2023; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 0380900 від 13.06.2023 ; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 10.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СА-0163 від 13.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 13/06/2023-01 від 13.06.2023; каталог виробника товару б/н від 03.01.2021; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією б/н від 06.07.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 0.4 від 29.10.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1/04 від 24.04.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2/11 від 24.11.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 13.10.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 24.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 20.06.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 08.05.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 09.05.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/01-2017 від 03.01.2017; договір про надання послуг митного брокера № БКМ/22-2019 від 01.03.2019; договір (контракт) про перевезення № 07022022 від 07.02.2022; договір (контракт) про перевезення № 18/02/13 від 18.02.2013; інші некласифіковані документи (Договір єдиного представника) від 04.01.2016; судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції № 420/4116/23 від 11.05.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23220400EX00025040 від 13.06.2023; копія митної декларації країни відправлення № ЕД 23220400EX00025040 від 13.06.2023. За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було повідомлено декларанта про необхідність протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, якій стосується товару, що оцінюється; 2) специфікацію виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ. Також повідомлено, що декларант або уповноважена особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів. З урахуванням чого, у відповідь декларант Листом № 2006 надав свої пояснення митниці щодо відсутності розбіжностей, пояснення стосовно наданих документів та надав додаткові документи, а саме Бухгалтерську виписку, переклад експортної декларації, також повідомив відповідачу, що в зв`язку з наданням вичерпного пакету документів просить не затримувати митне оформлення та здійснити його в найкоротший термін визначений законодавством.. 20.06.2023 посадовими особами Одеської митниці було прийнято Рішення про коригування заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю ІНДУСТРІЯ ВОДИ митної вартості товару за № UA500020/2023/000117/1. Зокрема, у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) у наданому до митного оформленню рахунку-фактурі (invoice) не містить посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від ) від 03.01.2017 01/01-2017; 2) наданий банківський платіжний документ, що повинен стосуватись товару, не містить посилання на поставку, що розглядається, проте містить посилення на Customs declaration від 19.01.2022 та суму оплати 30 900,29 USD, при цьому умовами зовнішньоекономічного договору (контракт) від 03.01.2017 01/01-2017 передбачена 100% передоплата; 3) надані 8 доповнень до поставки, що розглядається, відношення не мають у зв`язку з тим, що містять посилання на інші комерційні інвойси; 4) наданий Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 06.07.2022 06.07.202 б/н містить 8 позицій з 39 заявлених у митній декларації товару № 1, відомості щодо товарів № 2, 3, 4, 5 взагалі не містить; 5) наданий до митного оформлення прайс-лист не містить назви, опису та будь-якої іншої ідентифікації товару, не містить посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.01.2017 01/01-2017, що не дозволяє прив`язати документ до даної поставки; 6) в наданому до митного оформлення каталозі відсутня інформація, щодо вартості товару, що не дає змоги використати даний документ для підтвердження фактурної вартості товару. Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішеннями про коригування митної вартості товару № UA500020/2023/000117/1 від 20.06.2023 позивач звернувся до суду з позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При цьому, як встановлено судом першої інстанції , митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними юридично спроможними доводами/доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, суд першої інстанції виснував, що надані позивачем документи кореспондуються між собою, та містять чітку, позбавлену множинного тлумачення інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових), та відповідно унеможливлюють наявність будь - яких сумнівів щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Митного кодексу України. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 543 Митного кодексу України ( далі - МК України) безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів. Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до частини 1 статті 51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно зі статтею 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14. Згідно із частиною 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом. Згідно із частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції"). За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Так, відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000117/1 від 20.06.2023, перша претензія митного органу була обґрунтована наступним: 1) у наданому до митного оформленню рахунку-фактурі (invoice) не міститься посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від ) від 03.01.2017 01/01-2017. Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції встановив, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 03.01.2017 між фірмою ELEKS DIS TICARET A.S. (Турція) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНДУСТРІЯ ВОДИ (покупець) укладений Контракт на поставку № 01/01-2017, відповідно до умов якого продавець продає і відвантажує, а Покупець купує і приймає ТОВАР (обладнання для систем обігріву, комбо котли, панельні радіатори, сантехніка, вентелі и крани, а також аксесуари до них) на базових умовах FOB Ізмір, Турція у відповідності з умовами INCOTERMS 2010. Умови поставки можуть бути змінені, про що Продавець указує у відповідному інвойсі на кожну окрему поставку. Дослідивши наявний у матеріалах справи Інвойс (Commercial invoice) № ЕЕ02023000000555 від 12.06.2023, апеляційний суд як і суд першої інстанції зазначає, що у поданому до митного оформлення Інвойсі міститься інформація про Продавця - Фірма ELEKS DIS TICARET A.S. та Покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНДУСТРІЯ ВОДИ, найменування та асортимент товару, вартість товару та загальну вартість рахунку (а.с.57-58, т.1). Отже, колегія суддів зазначає, що інвойс містить в собі вичерпні відомості про товар який поставляється, продавця товару, покупця товару, вартість товару. При цьому кількість та найменування товару повністю співпадають з відомостями зазначеними у Пакувальному листі наданому до митного оформлення. При цьому, суд першої інстанції правильно акцентував увагу, що затвердженої форми інвойсів, як і вимог щодо їх складення, жодним законодавчим актом не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність. Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати. Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо. Отже, з урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно зазначив, що наданий до митного оформлення Інвойс (Commercial invoice) № ЕЕ02023000000555 від 12.06.2023, дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару, отже сама по собі відсутність у ньому посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.01.2017 01/01-2017, не свідчить про неможливість його використання в якості документу, який підтверджує митну вартість товарів. Вирішуючи спірне питання щодо посилання митного органу, на те, що наданий банківський платіжний документ, що повинен стосуватись товару, не містить посилання на поставку, що розглядається, проте містить посилення на Customs declaration від 19.01.2022 та суму оплати 30 900,29 USD, при цьому умовами зовнішньоекономічного договору (контракт) від 03.01.2017 01/01-2017 передбачена 100% передоплата, суд першої інстанції правильно зазначив, що вони є безпідставними, адже матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Додаткової угоди № 8 від 09.05.2023 до контракту від 03.01.2017 01/01-2017 року сторонами внесено зміни до контракту, а саме узгоджено можливість відстрочки сплати вартості товарів по конкретному інвойсу до 6 місяців, про що митному органу було повідомлено. Відносно наступної претензії Одеської митниці, яка була зазначена у пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, а саме, що надані 8 доповнень до поставки, що розглядається, відношення не мають у зв`язку з тим, що містять посилання на інші комерційні інвойси, суд першої інстанції встановив, що вказані документи були надані на підтвердження систематичної та постійної співпраці з контрагентом за вказаним контрактом та співвідносяться із наданою Бухгалтерською випискою взаємних розрахунків. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції і зазначає, що в підтвердження систематичної та довгої взаємодії з продавцем за цим контрактом позивач надав до митного органу та до суду Бухгалтерську виписку взаємних розрахунків за період 18.01.2022 по 15.06.2023. Відносно цієї конкретної поставки суд першої інстанції з`ясував, що сторони погодили між собою відстрочку сплати вартості товарів до 6 місяців, про, що зазначено в додатковій угоді № 8 від 09.05.2023 до контракту від 03.01.2017 01/01-2017 року, наданій, у тому числі, до митного оформлення. Контраргументів з цього приводу апеляційна скарга не містить. При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Отже, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що надані платіжні доручення та банківська виписка підтверджують тривалу співпрацю та належне виконання сторонами умов контракту, а отже, вказані твердження митного органу, на думку суду, є безпідставними. Щодо доводів відповідача, що наданий Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 06.07.2022 06.07.202 б/н містить 8 позицій з 39 заявлених у митній декларації товару № 1, відомості щодо товарів № 2, 3, 4, 5 взагалі не містить, колегія суддів зазначає про таке. Я встановлено під час розгляду справи, що документи, визначені частиною 2 статті 53 МК України, які є обов`язковими для підтвердження митної вартості товару, відносно товару, що був поставлений ТОВ ІНДУСТРІЯ ВОДИ на умовах Інкотермс 2010, були надані митному органу. Водночас, суд першої інстанції ґрунтовно погодився із позивачем, що Висновок про вартісні характеристики товару від 06.07.2022 б/н, наданий декларантом при здійсненні митного оформлення, в сукупності з іншими документами, та підтверджує митну вартість, заявлену декларантом. При цьому, такий висновок є додатковим документом на підтвердження митної вартості, на підставі якого позивач не заявляє митну вартість, проте, вказаним документом підтверджує рівень цін на оцінюваний товар. Таким чином, висновок про вартісні характеристики товару є додатковим документом на підтвердження митної вартості товару, та жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару. Водночас, доводи відповідача, які знайшли своє відображення і у апеляційній скарзі про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист не містить назви, опису та будь-якої іншої ідентифікації товару, не містить посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.01.2017 01/01-2017, що не дозволяє встановити його зв`язок до даної поставки колегія суддів відхиляє, оскільки враховуючи положення частини 2 статті 53 МК України вказаний документ не є обов`язковим. До переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів. Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 по справі № 420/2792/19, від 28.02.2024 - № 815/1460/18. У свою чергу суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що наданий до митного оформлення прайс-лист містить в собі відомості щодо імпортованого товару, його продавця, умови поставки та термін його дії, що надає змогу потенційним покупцям приймати рішення щодо фінансової обґрунтованості придбання товару в певний період на певних умовах. А тому, апеляційний суд вважає правильним висновок суд першої інстанції, що відсутність посилання у прайс-листі на конкретний контракт не впливає на можливість ідентифікувати його до відповідної поставки товару. Також суд першої інстанції з дотриманням положень чинного законодавства відхив посилання відповідача на те, що в наданому до митного оформлення каталозі відсутня інформація, щодо вартості товару, що не дає змоги використати даний документ для підтвердження фактурної вартості товару, оскільки наданий до митного оформлення каталог містить в собі відомості щодо наявних товарів як таких, в тому числі підтверджує їх виробництво і продаж саме продавцем. Суть каталогу - це надання інформації щодо асортименту товарів, а їх вартість відображається у інших документах, таких як прайс-лист, Інвойс, Контракт та ін. Також, стосовно наданих пояснень митного органу, що «висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 23.12.2022 № 25122 взятий до уваги, але не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості так як у наданому висновку експерт не здійснював аналіз ринку країни-експортера, не навів прикладу вартості подібних (аналогічних) товарів в країни-експортера, а просто зазначив вартість товарів згідно представлених йому декларантом документів», апеляційний суд як і суд першої інстанції відхиляє, адже у звіті зазначені використані методичні підходи, а оцінка проведена із застосуванням витратного методичного підходу у відповідності до вимог Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 10 вересня 2003 № 1440, Міжнародних стандартів МСО -2017. Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Натомість, митний орган, як з`ясовано судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, які, при цьому, на думку суду, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, котрі підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані контролюючим органом, а й взагалі залишені без реагування. При цьому, як встановлено під час розгляду справи, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними юридично спроможними доводами/доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, на думку суду, надані позивачем документи кореспондують між собою, та містять чітку, позбавлену множинного тлумачення інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових), та відповідно унеможливлюють наявність будь - яких сумнівів щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема, зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Відповідно до частин 1-2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Апеляційний суд як і суд першої інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів. Колегія суддів акцентує увагу, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є переконливими, оскільки у даному випадку ТОВ ІНДУСТРІЯ ВОДИ діяло на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента та їх домовленостей за контрактом. Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, визначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу не зазначив в оскаржуваному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Як вже було зазначено, в оскаржуваному рішенні вказано, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості офомлених товарів є більшим та становить по товару № 1 2,63 дол. США/кг нетто (МД від 24.03.2023 №UA408020/2023/21197, від 21.12.2022 № UA408020/2022/66302) ніж заявлено декларантом 1,90 дол. США/кг нетто. Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що визначення митної вартості за такими митними деклараціями Митницею не може вважатися обґрунтованим, оскільки відсутні дані щодо подібності характеристик товару, умов поставки, тощо з ввезеним позивачем товаром. Крім того, МД від 24.03.2023 №UA408020/2023/21197, від 21.12.2022 № UA408020/2022/66302 не надані відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції суду, що взагалі позбавляє можливості дослідити цей доказ на предмет його належності, допустимості, тощо за правилами статей 72-90 КАС України. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19). Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, у спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Митниці не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, не містить країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень. Що стосується посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС, то формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у у справі №818/1186/17. До того ж Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а, від 25.11.2020 по справі № 1.380.2019.001657, від 15.06.2021 по справі № 804/2584/16 наголосив, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Тому саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості. У справі МакГінлі та Еган проти Сполученого Королівства (§§ 86 і 90) ЄСПЛ зазначив, що у заявника має бути доступ до відповідних документів, що знаходяться у розпорядженні адміністративних органів, за необхідності досягнутий шляхом процедури розкриття документів. Якщо держава без достатніх підстав не надає заявнику доступу до документів, що знаходяться у розпорядженні державних органів влади, що б дозволило їм захищатися у суді, або заперечує їх існування, то такі дії розглядаються як відмова у справедливому слуханні, що порушує статтю 6 Конвенції. Не наведення у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію. Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суд першої інстанції щодо протиправності винесення Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби, оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості № UA500020/2023/000117/1 від 20.06.2023, та відповідно обґрунтованості, і, як наслідок правомірності позовних вимог ТОВ ІНДУСТРІЯ ВОДИ. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують . Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Ураховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін не має, оскільки апеляційним судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 420/15956/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк