Постанова 4852 № 340/2779/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2779/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., секретар судового засідання: Новошицька О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 (головуючий суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-94133-50 від 09.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15 819,54 грн. Позов обґрунтовано тим, що спірна вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування винесена відповідачем протиправно, оскільки позивачка не зареєстрована як фізична особа-підприємець та не є платником єдиного внеску. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 позов задоволено. Рішення суду першої інстанції, обґрунтовано тим, що в ході судового розгляду справи відповідач не надав доказів того, що позивачка у 2017 - 2018 роках належала до кола платників єдиного внеску, передбачених статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та має недоїмку зі сплати єдиного внеску. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована Гайворонською міською радою 07.12.1995 року за № 112 та взята на податковий облік 07.12.1995 року за №

112. Станом на 27.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Голованівському управлінні ГУ ДПС у Кіровоградській області (Гайворонський район), як платник податків за основним місцем обліку (стан платника - 0). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 ЗУ № 2464). Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 01.01.2017 року мінімальний страховий внесок на місяць становить 704 грн., з 01.01.2018 - 819,06грн., з 01.01.2019 - 918,06грн. Єдиний внесок ФОП ОСОБА_1 не сплачувався тому виникла заборгованість по єдиному внеску. У зв`язку з несплатою та наявністю заборгованості по єдиному внеску ГУ ДФС у Кіровоградській області 09.11.2018 року сформовано вимогу №Ф-94133-50 про сплату богу/недоїмки в розмірі 15819,54грн. (за 2017 рік - 8448грн.; за 3 квартали 2018 року - 7371,54грн.). Матеріали справи містять відзив на апеляційну скаргу згідно якого представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільняються від сплати єдиного внеску особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 ст. 4, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Відповідач не надав доказів, що позивач є фізичною особою-підприємцем. При цьому позивач надав доказ, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру, він не зареєстрований як фізична особа-підприємець. У позивача відсутній обов`язок по сплаті єдиного внеску, тому у відповідача були відсутні підстави для формування вимоги №Ф-94133-50 від 09.11.2018 про сплату боргу/недоїмки в розмірі 15819,54грн. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Відповідачем до матеріалів справи надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та клопотання про заміну первісного відповідача правонаступником, в силу чого судом апеляційної інстанції здійснено заміну первісного відповідача (Головне управління ДФС у Кіровоградській області) - правонаступником (Головне управління ДПС у Кіровоградській області). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем сформовано щодо позивача вимогу №Ф-94133-50 від 09.11.2018 про сплату боргу/недоїмки в розмірі 15819,54грн., однак в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - відсутні відомості, що ОСОБА_1 у 2017, 2018 роках була зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник єдиного внеску. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року, норми Податкового кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 року, норми Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI). Відповідач стверджує, що позивачка у 2017 та 2018 роках належала до кола платників єдиного внеску, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", як є фізична особа-підприємець, що була зареєстрована 07.12.1995 року Гайворонською міською радою та тоді ж взята на податковий облік. Всупереч обов`язків платника єдиного внеску, позивачка не нарахувала та сплатила у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. х 12 міс.), за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819, 06 грн. х 3 міс.), за ІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (819, 06 грн. х 3 міс.), за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн., внаслідок чого в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та в інтегрованій картці платника відображено недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка станом на 30.10.2018 року склала 15819,54 грн. (а.с. 13, 31) Позивачка заперечує свій обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок, оскільки вона не була зареєстрована фізичною особою - підприємцем. Отже, для встановлення істини у справі слід дослідити чи є позивачка фізичною особою-підприємцем та якими доказами зазначена обставина встановлюється чи спростовується. Так, матеріали справи містять Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, який сформовано 09.11.2019 року (а.с. 23). Витяг був здійснений суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А. щодо платника податків ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ). Згідно вказаного Витягу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - записів не знайдено. Отже, станом на 09.11.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань будь-які записи щодо ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця - відсутні. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань»). Дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - є офіційними даними, зокрема, і щодо позивача, а саме належним доказом, який надає підстави для висновку, що позивач не є фізичною особою-підприємцем, оскільки дані про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав не довіряти вказаній офіційній інформації, що міститься в Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, оскільки така інформація є офіційною. Натомість, відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законодавством України, оскільки не з`ясував, чи є позивач фізичною особою-підприємцем, чи є платниками єдиного внеску, чи містяться дані про позивача як фізичну особу-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань? Не дослідження суб`єктом владних повноважень зазначених питань призвели до помилкового висновку щодо покладення на позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску, та формування вимоги №Ф-94133-50 від 09.11.2018 про сплату боргу/недоїмки в розмірі 15819,54грн. Отже належним доказом у справі (Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) спростовуються доводи відповідача, що позивачка мала обов`язок по сплаті єдиного внеску. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначений перелік платників єдиного внеску (роботодавці, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, центральний орган виконавчої влади). Натомість, позивач, не відноситься до переліку платників єдиного внеску, що визначений частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім`ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом. Обов`язки, передбачені частиною 2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Натомість, позивачка у справі не відноситься до зазначених осіб, оскільки в силу даних Єдиного державного реєстру не підтверджено її статус фізичної особи-підприємця, Частиною 4 статі 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. За визначенням, наведеним у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Наказом Міністерства доходів і зборів України №449 від 20.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 розділу VІ цієї Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 року. За визначенням, наведеним у пункті 4 частини 1 статті 1 цього Закону, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Згідно з частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Частиною 6 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей: - підтвердження присвоєння фізичній особі реєстраційного номера облікової картки платника податків із зазначенням цього номера або права здійснювати платежі за серією та номером паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) із зазначенням серії та номера паспорта - у день отримання запиту від суб`єкта державної реєстрації; - дата та номер запису про взяття на облік як платника податків та зборів, назва та ідентифікаційний код органу державної фіскальної служби, в якому юридична особа, її відокремлений підрозділ, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, представництво, філія іноземної благодійної організації та фізична особа - підприємець перебуває на обліку, - у день отримання відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, а також у день взяття на облік органом державної фіскальної служби - у разі зміни їх місцезнаходження; - дата взяття на облік як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, назва та ідентифікаційний код органу державної фіскальної служби, в якому юридична особа, її відокремлений підрозділ, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, представництво, філія іноземної благодійної організації та фізична особа - підприємець перебуває на обліку, реєстраційний номер платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - у день отримання відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, а також у день взяття на облік органом державної фіскальної служби - у разі зміни їх місцезнаходження; - клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за основним видом його економічної діяльності - у день отримання відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, а також у разі зміни класу професійного ризику виробництва платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; - термін, до якого юридична особа, її відокремлений підрозділ, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, представництво, філія іноземної благодійної організації та фізична особа - підприємець перебуває на обліку в органі державної фіскальної служби за місцем попередньої реєстрації, - у день отримання відомостей про державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, пов`язаних із зміною місцезнаходження юридичної особи, її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, фізичної особи - підприємця; - про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність (наявність) заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - у день отримання запиту від суб`єкта державної реєстрації; - про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність (наявність) заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - протягом 30 календарних днів з дати отримання відомостей про проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; - про узгодження плану реорганізації юридичної особи - у разі наявності податкового боргу при реорганізації юридичної особи - у день отримання запиту від суб`єкта державної реєстрації. Оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про те, що позивачка у 2017 - 2018 роках була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та взята на облік як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то такі відомості не можуть вважатися не достовірними (а.с. 23). Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Згідно матеріалів справи не підтверджується, що позивач мала (або має) статус фізичної особи-підприємця. В силу пп. 21.1.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові та службові особи контролюючих органі зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не дотримався положень зазначеної норми, що призвело до помилкового висновку про можливість формування вимоги №Ф-94133-50 від 09.11.2018 про сплату боргу/недоїмки в розмірі 15 819,54грн. щодо позивача. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав доказів того, що позивачка у 2017 - 2018 роках належала до кола платників єдиного внеску, передбачених статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та має недоїмку зі сплати єдиного внеску. Воднораз, в абзаці 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. З огляду на відсутність у позивачки обов`язку по сплаті єдиного внеску, нарахування їй недоїмки шляхом винесення спірної вимоги є незаконним. Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили 08.04.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів відповідно до ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 08.04.2020. В повному обсязі постанова виготовлена 10.04.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова