Постанова 4803 № 211/5987/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/753/20 Справа № 211/5987/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2 у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив виключити відомості про його батьківство з актового запису № 71 від 03 лютого 2016 року про народження ОСОБА_5 . В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 2011 року спільно проживав з ОСОБА_4 , з кінця 2014 року почали проживати окремо, а в липні 2015 року відповідачка знову переїхала до нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила доньку ОСОБА_5 , батьком дитини записаний позивач. Однак згодом відповідачка заявила, що він не є батьком дитини, а провівши в одній із клінік експертизу на предмет встановлення батьківства отримав висновок експерта про виключення його біологічного батьківства відносно дитини. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено. Виключено відомості про ОСОБА_2 , як батька дитини з актового запису № 71, складеного 11 лютого 2016 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_5 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом досліджені докази по справі з порушенням норм процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження виданого 11 лютого 2016 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №71, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_5 . Батьками дитини записані: в графі «Батько» - ОСОБА_2 , в графі «Мати» - ОСОБА_4 /а.с. 4/. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з ухиленням ОСОБА_4 від присутності з дитиною для відбору порівняльних зразків крові для проведення експертизи є наявність підстав для задоволення позову. З даним висновком також погоджується колегія суддів. Відповідно до ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Згідно з ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Положеннями статей 1, 2, 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану, в тому числі про народження дитини, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного спорідненя між особою, записаною батьком, і дитиною. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із ч.1 ст.103, ст.109 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що проведення судово-генетичної експертизи, яка була призначена ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року, не відбулося через неявку ОСОБА_4 разом з дитиною 23 квітня 2018 року та 21 травня 2018 року на експертизу, враховуючи, що відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин неявки на призначену експертизи, - місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не з`явилася на призначені дати проведення судово-генетичної експертизи до відділення судово-медичної генетики КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" без поважних причин. Також приймає до уваги витребувані судом першої інстанції докази, а саме надану Комунальним підприємством "Криворізька міська клінічна лікарня № 8" ДОР" інформацію про перебування на стаціонарі дитини ОСОБА_5 в дитячому травматологічному відділенні з 19 квітня 2018 року по 26 квітня 2018 року (явка до експертної установи 23 квітня 2018 року). Також надану Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва інформацію що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за медичною допомогою в період з 18 травня 2018 року 23 травня 2018 року до КНП "КДЦ" Печерського району м.Києва не зверталась (явка до експертної установи 21 травня 2018 року). Дані докази отриманні в судовому порядку відповідно до вимог процесуального закону, інші докази щодо стану здоров`я ОСОБА_4 на час проведення судової експертизи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як на поважність причин неявки до експертної установи відповідач посилалась саме на звернення за медичною допомогою до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва. Судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров