Постанова 4855 № 580/3248/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3248/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 25.11.2017 року по 11.03.2018 року в сумі 320,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 25.11.2017 року по 11.03.2018 року у сумі 320,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, з 02.06.2007 року по 06.11.2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року до 25.01.2019 року - в поліції. Наказом Головного управління від 25 січня 2019 року № 21 о/с капітана поліції ОСОБА_1 - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). З листа ГУ Національної поліції в Черкаській області №29/Р-16ад від 24.09.2019 року ОСОБА_1 дізнався, що у період проходження служби на посаді інспектора СРПП №1 Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області йому не виплачувалась доплата за службу в нічний час. Так, за період з 14.04.2017 року по 27.03.2018 року позивач відпрацював на посаді інспектора СРПП №1 Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області 8 нічних змін, що підтверджується копіями книг обліку нарядів за 25.11.2017 року, 28.11.2017 року, 12.01.2018 року, 15.01.2018 року, 02.02.2018 року, 05.02.2018 року, 08.02.2018 року та 10.03.2018 року. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати доплати за службу в нічний час протиправними, а свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1-2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 988 визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Відповідно до ст. 94 Закону 580-VIII та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських був затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. №260 (далі - Порядок №260). Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на службі в нічний час в такі дні: 25.11.2017 року, 28.11.2017 року, 12.01.2018 року, 15.01.2018 року, 02.02.2018 року, 05.02.2018 року, 08.02.2018 року та 10.03.2018 року, тобто позивач відпрацював 8 нічних змін, що підтверджується копіями розстановки нарядів (а.с. 14). Враховуючи викладене, з врахуванням п. 11 Розділу ІІ Порядку №260, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу була повинна здійснена доплата за службу в нічний час за наступний період, а саме: - за листопада 2018 року (дві нічні зміни) 2400 грн. (посадовий оклад позивача) поділити на 176 (кількість годин фактичного часу служби у листопаді 2017 року при 40 годинному робочому тижні = 16,64 грн. (годинна ставка за службу в нічний час) умножити на 8 год. (кількість годин фактичного часу служби в нічний час) умножити на 2 нічні зміни позивача у листопаді 2017 року поділити на 35% (посадовий оклад з розрахунку за кожну годину служби в нічний час) = 76,38 грн; - за січень 2018 року (дві нічні зміни) 2400 грн. (посадовий оклад позивача) поділити на 168 (кількість годин фактичного часу служби у січні 2018 року при 40 годинному робочому тижні = 14,29 грн. (годинна ставка за службу в нічний час) умножити на 8 год. (кількість годин фактичного часу служби в нічний час) умножити на 2 нічні зміни позивача у січні 2018 року поділити на 35% (посадовий оклад з розрахунку за кожну годину служби в нічний час) = 80,02 грн; - за лютий 2018 року (три нічні зміни) 2400 грн. (посадовий оклад позивача) поділити на 160 (кількість годин фактичного часу служби у лютому 2018 року при 40 годинному робочому тижні = 15 грн. (годинна ставка за службу в нічний час) умножити на 8 год. (кількість годин фактичного часу служби в нічний час) умножити на 3 нічні зміни позивача у січні 2018 року поділити на 35% (посадовий оклад з розрахунку за кожну годину служби в нічний час) = 126,00 грн; - за березень 2018 року (одна нічна зміна) 2400 грн. (посадовий оклад позивача) поділити на 167 (кількість годин фактичного часу служби у лютому 2018 року при 40 годинному робочому тижні = 14,37 грн. (годинна ставка за службу в нічний час) умножити на 8 год. (кількість годин фактичного часу служби в нічний час) умножити на 1 нічну зміну позивача у березні 2018 року поділити на 35% (посадовий оклад з розрахунку за кожну годину служби в нічний час) = 40,23 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді доплати за службу в нічний час за вищевказаний період становить у загальній сумі 322 грн. 63 коп. (76,38 +80,02+126+40,23). Колегія суддів зазначає, що жодних заперечень з приводу неправильності проведених судом першої інстанції розрахунків належних до доплати сум грошового забезпечення за вказані вище періоди апелянтом не зазначено. Крім того, відповідач, в апеляційній скарзі, не заперечує проти правильності обрахунку доплати за роботу в нічний час, єдиною підставою для скасування рішення суду в цій частині та відмови у задоволенні позову, відповідач зазначає про не надходження графіків нарядів та довідок обліку несення поліцейським служби в нічний час, проте такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджений факт несення позивачем служби в нічний час, а обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Інших доводів в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт неналежного ведення документообігу, а саме не надходження довідок обліку несення позивачем служби в нічний час до Головного управління Національної поліції в Черкаській області не може бути підставою для обмеження права позивача на доплату за роботу в нічний час. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України). Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України). Частина п`ята статті 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16, від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17. При цьому, суд зазначає, що недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено: квитанцію до прибуткового касового ордера від 19.11.2019 року №580/3248/19, договір про надання правової допомоги від 28.08.2018 року, додаток №3 до договору 28.08.2018 року від 19.11.2019 року, в якому зазначено, що клієнт ( ОСОБА_1 ) сплачує адвокату грошову допомогу в розмірі 5000 грн. та акт виконаних робіт від 19.11.2019 року. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч. 3 ст. 141). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Указане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17 (73021615) та від 11.04.2018 року у справі №814/698/16 (73356068). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що співмірним розміром судових витрат на професійну правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі, є сума у 2000 грн. 00 коп. (зустріч з клієнтом, підготування та написання процесуальних документів (адвокатські запити), написання та подання позовної заяви. Отже доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: