Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3621/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 р.Справа № 480/3621/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Мороза М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Павлічек В.О., м. Суми) від 10.01.2020 року по справі № 480/3621/19 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" щодо не включення даних про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ Банк Михайлівський за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 18000,00 грн. протиправною; зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський" включити дані про ОСОБА_1 (стосовно відшкодування коштів на суму 18000,00 грн. до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ Банк Михайлівський за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05.11.2015 року між позивачем і ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" був укладений договір позики № 980-019-000222258 від 15.04.16 р. Позивачем було здійснено перерахування коштів через касу ПАТ Банк Михайлівський на рахунок ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" у сумі 18 тис. грн., що підтверджується платіжним дорученням №3686941. 19.05.2016 року було здійснено перерахування коштів від ТОВ Кредитно-інвестиційний центр на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 , що відкритий в ПАТ Банк Михайлівський в сумі 18 тис. грн., № платіжного документу

932. З 23.05.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. 12.07.2016 розпочато процедуру ліквідації банку. Таким чином, договір банківського рахунку, умовами якого є обслуговування рахунку № НОМЕР_1 , укладений до початку запровадження дій по виведенню банку з ринку (тимчасова адміністрація, ліквідація). Так само, і транзакція по перерахуванню коштів на рахунок НОМЕР_1 , що належить позивачу, здійснена до запровадження тимчасової адміністрації та визнання банку неплатоспроможним. Представником позивача було підготовлено та направлено адвокатський запит до відповідача з метою отримати інформацію щодо включення чи не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. На момент подачі позову, будь-якої відповіді від відповідача на адресу сторони позивача не надійшло. Саме тому позивач змушена захищати свої права в судовому порядку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 480/3621/19 позовні вимоги задоволено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2015 р. постановою Національного банку України № 917/БТ прийнято рішення Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку із змінами, внесеними постановою від 27.04.2016р. № 295/БТ. (а.с. 73-77). Згодом, між позивачем та ТОВ Кредитно-інвестиційний центр укладено договір від 15.04.2016 р. № 980-019-000222258 Суперкапітал (інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), згідно умов якого позивач передав у власність ТОВ Кредитно-інвестиційний центр кошти у сумі 18000,00 грн. під 33,54 % річних, що складає 27 % річних після утримання податку з таких процентів. Строк користування коштами - не більше 181 дня по 13.10.2016 року (а.с. 14). Відповідно до умов укладеного договору позивач передає ТОВ Кредитно-інвестиційний центр у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ Кредитно-інвестиційний центр зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1. договору). Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ Кредитно-інвестиційний центр вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у п.п.1, п.1.2 Договору, на поточний рахунок ТОВ Кредитно-інвестиційний центр відповідно до умов договору (п.п. 1.3 договору). Згідно з п. 8.3 договору сторони підтверджують, що цей договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов`язані з наданням позики позивачем ТОВ Кредитно-інвестиційний центр у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим договором, в зв`язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст.ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики. Перерахування позивачем коштів за договором підтверджується платіжним дорученням від 15.04.2016 р. № 3686941 (а.с. 15). Також судом встановлено, що 19.05.2016 року ТОВ Кредитно-інвестиційний центр було здійснено повернення коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" на суму 18000,00 грн. згідно з договором 15.04.2016 року № 980-019-000222258, що підтверджується довідкою ПАТ "Банк Михайлівський" про стан рахунку № НОМЕР_1 від 02.03.2017 року № 3Г1(К)/16264, а також випискою по особовим рахункам з 19.05.2016 по 23.05.2016 (а.с. 16, 71). На підставі рішення НБУ від 23.05.2016 р. № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016 р. № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.; призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ОСОБА_2 строком на один місяць з 23.05.2016 р. до 22.06.2016 р. Наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016р. № 42/1 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 3 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016р. платіжних документів ТОВ Кредитно-інвестиційний центр по перерахуванню коштів на рахунки 2445 фізичних осіб в сумі 206980863,90 грн., у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". (а.с. 87) Згідно із витягом з Додатку 2 до Акта № 3 від 01.06.2016 р. Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016р. здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ Кредитно-інвестиційний центр, включено позивача. (а.с. 86). Також судом встановлено, що 13.06.2016 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 р. до 22.07.2016 р. включно. Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 р. № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Юрію Петровичу з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 р. змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", згідно з яким всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 р. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.01.2017 р. уповноваженою особою Фонду призначено Гриценка Володимира Володимировича (а.с. 56). Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 383 від 08.02.2018 р. Гриценка В.В. звільнено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію "Банк Михайлівський" та відкликані раніше делеговані йому повноваження. Уповаженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Смолія Богдана Володимировича, якому делеговані повноваження з 09.02.2018 р., визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2019 № 2356 Про внесення змін до Рішення виконавчої дирекції Фонду № 1758 від 21.06.2018 продовжено провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможності банків департаменту управління активами Волкову Олександру Юрійовичу строком на два роки з 13.07.2018 по 12.07.2020 включно повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 88-89). В матеріалах справи міститься заява позивача від 02.08.2016 року, надана суду Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", в якій ОСОБА_1 просить включити її до Переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про неї як особу, яка має право на відшкодування коштів у ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 42). Крім того в матеріалах справи міститься лист від 25.01.2017 р. № 3Г1/12708, який був наданий суду Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", в якому зазначено, що переказ коштів, здійснений ТОВ Кредитно-інвестиційний центр 19.05.2016 р. в сумі 18000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000163038 від 16.12.2015" на рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 є нікчемним (а.с. 52). Доказів направлення цього листа позивачу матеріали справи не містять. В подальшому представником позивача було направлено до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" адвокатський запит від 10.07.2019 року № 03/07 (а.с. 17), в якій представник позивача просив надати інформацію щодо включення/не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ Банк Михайлівський за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, як зазначено в позовній заяві, на момент подачі, позовної заяви, будь-якої відповіді від відповідача на адресу сторони позивача не надійшло. На підставі цього, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський були відсутні підстави для не включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами урегульовано Законом України від 23.02.2012 р. № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", система гарантування вкладів фізичних осіб являє собою сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб`єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону вкладник фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять. Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Отже, з огляду на вказане, договір позики між позивачем та ТОВ Кредитно-інвестиційний центр (далі - ТОВ КІЦ) з дня повернення повної суми коштів та процентів за нею вважається припиненим, а обов`язки ТОВ "КІЦ" перед позивачем виконаними, а отже, взаємовідносини сторін по цьому договору припиняються з моменту повернення коштів позивачу. В ході розгляду справи встановлено, що повернення ТОВ "КІЦ" коштів на поточний рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" було здійснено 19.05.2016 р. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку № 14 (у редакції на час спірних правовідносин) Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України Про банки і банківську діяльність, або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону. ГСР визначаються за кожним рахунком окремо. Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум. Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними. Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства. Переліки в електронному вигляді можуть бути передані до Фонду засобами електронної пошти Національного банку України. Перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, формується на підставі файла N та включає інформацію тільки про осіб, які були вкладниками (мали вклади у банку) та поіменовані у файлі N. Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону. Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку № 14 Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Частиною 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність, - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність, - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України Про банки і банківську діяльність, або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду. Колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладом позивача підпадають під визначений перелік підстав для відмови у відшкодуванні коштів. Доказів, що позивач в числі інших вкладників був обізнаний про будь-які зловживання за участю ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "КІЦ" у сфері банківських та інших фінансових послуг, матеріали справи також не містять. Судом також не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від ТОВ «КІЦ», не поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, серед іншого, з таких, зокрема, підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст. 215 ЦК України відповідно до змісту частин 2 та 3 якої, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Колегія суддів зауважує, що з аналізу вищевказаних норм вбачається, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак це право не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у цьому випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. Отже, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобов`язана викласти відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб підстави визнання правочину нікчемним. З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування твердження про неможливість включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідач посилається на нікчемність договорів відступлення прав вимоги, укладених між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "КІЦ", в результаті яких за рахунок коштів, відображених на рахунку юридичних осіб, були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб-позикодавців, в тому числі позивача, відкриті у банку, як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики. Колегія суддів зазначає, що статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до п.п. 1.24, 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Як вбачається з матеріалів справи, Тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" було складено акт № 3 від 01 червня 2016 року про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності. З вказаного акту слідує, що 19.05.2016 року Банком виконано платіжні документи ТОВ "КІЦ" з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206980863,90 грн., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. В додатку № 1 до акту № 3 Комісії по перевірці правочинів, що є нікчемними, зазначено, що банком укладено правочини (здійснені транзакції), умови яких передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги), прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку . Відповідно до витягу з Додатку 2 до Акту № 3 від 01.06.2016 р. Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку осіб, на рахунки яких 19.05.2016 р. здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "КІЦ", віднесено і позивача. 19.05.2016 р. на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 в ПАТ Банк Михайлівський було перераховано від ТОВ КІЦ кошти у розмірі 18000,00 грн., з призначенням платежів Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000222258 від 15.04.2016 (а.с. 71), що визнається відповідачем та підтверджується наданим ним повідомленням про нікчемність правочину № ЗГ1/12707 від 25.01.2017 р. Договір відкриття рахунку позивачем у ПАТ "Банк Михайлівський" від 15.04.2016 року Фондом та його уповноваженими особами нікчемним не визнався. Однак, жодна з підстав, вказаних у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ "Банк Михайлівський" у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку). Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про існування відповідного судового рішення щодо визнання недійсним правочину. Приписами ч. 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Матеріалами справи підтверджено, що повернення ТОВ "КІЦ" коштів на банківський рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено 19.05.2016 р., а тому кошти на момент прийняття рішення про ліквідацію Банку перебували на поточному рахунку позивача, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський". Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_2 на суму 18000,00 грн. Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку від 16.07.2015 № 629-VIII (далі Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 р. частину третю статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Такі зміни були внесені до Закону № 4452-VI, набули чинності і діяли станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин. Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України Про банки і банківську діяльність, Закону України Про Національний банк України, може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку із віднесенням таких правочинів (в тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Водночас, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг від 15.11.2016 р. № 1736-VІІІ (далі Закон № 1736-VІІІ), яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI на законодавчому рівні до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не відповідали поняттю вкладу згідно з чинними законодавством. У справі, яка розглядається судом встановлено, що правочин по передачі позивачем ТОВ «КІЦ» коштів (позики) та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаних товариств на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії проблемних. Таким чином, кошти позивача відповідають критеріям, визначеним Законом № 1736-VІІІ, а тому в силу закону вони прирівнюються до вкладу, а позивач до вкладника. Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 р. у справі № 823/1674/18 і такі висновки враховуються судом під час вирішення цієї справи. Крім наведених вище обставин, у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 року у справі № 823/1674/18, з посиланням на рішення у справі № 826/20089/16, встановлено участь ПАТ "Банк Михайлівський" у правовідносинах ТОВ "Інформаційно-розрахунковий центр" щодо залучення коштів в якості повіреного. Аналогічні правовідносини мали місце також і між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр". Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-IV колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені положення Закону № 4452-IV до спірних відносин за участю ПАТ Банк Михайлівський не застосовуються з огляду на те, що ці відносини врегульовано спеціальним Законом № 1736-VIII. Отже, відповідачем не було доведено наявності правових підстав, визначених законодавством, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Колегія суддів зазначає, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (ч. 1 ст. 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, так як гарантований конституційний принцип непорушності (приватної власності). Фізична особа (вкладник) є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності, в силу статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України, є непорушним. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції, стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). У справі Суханов та Ільченко проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10). Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договір нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 480/3621/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Також колегія суддів зазначає, що відповідно, до п. 3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327, п. 3 Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 480/3621/19 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 480/3621/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України, з урахуванням п. 3 Перехідних положень КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 17.04.2020 року