Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24250/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24250/19 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року, яке ухвалене в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа) щодо не включення до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на право відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 102985 грн 00 коп. згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-056-000243168 від 20 травня 2016 року; - зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» у сумі 102985 грн 00 коп. згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-056-000243168 від 20 травня 2016 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Уповноважена особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що транзакції з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 є нікчемними правочинами. Відзив на апеляційну скаргу Уповноваженої особи від ОСОБА_1 до суду не надходив. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Суд встановив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 04 лютого 2016 року був укладений договір № 980-056-000185713 (далі - договір № 980-056-000185713 від 04 лютого 2016 року). У свою чергу між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-056-000243168 від 20 травня 2016 року (далі - договір № 980-056-000243168 від 20 травня 2016 року). Відповідно до вказаного договору позивачу був відкритий рахунок НОМЕР_1 . ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року здійснило перекази коштів у сумі 100000 грн 00 коп. та у сумі 7457 грн 81 коп. на рахунок, що належать ОСОБА_1 . Також 20 травня 2016 року позивачу було видано готівку з вказаного рахунку в розмірі 5000 грн 00 коп. Постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» був віднесений до категорії неплатоспроможних. У зв`язку з цим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення № 812 від 23 травня 2016 року про запровадження з 23 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський». У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут та надалі вказаний Законом зазначається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Згідно ч. 1 ст. 27 вказаного Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. ОСОБА_1 не був включений до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Перелік таких випадків наведений у ч. 4 ст. 26 вказаного Закону. Відповідно до вказаної норми права Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов`язань вкладника перед цим банком, в обсязі таких зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків. Посилання на ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу не включення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відсутні. Підставою для не включення ОСОБА_1 до вказаного переліку став висновок Уповноваженої особи про нікчемність транзакції (операції) по перерахуванню коштів на рахунок позивача. Так, згідно з витягом із додатку 2 до акту № 2 від 01 червня 2016 року Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, сума коштів, перерахованих із рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача та залишаються на такому рахунку складає 102985 грн 00 коп. Згідно з додатком 1 до зазначеного акту переказ коштів (транзакції) має ознаки нікчемності, передбачені п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до вказаних норм права правочин є нікчемним, якщо: - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; - здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Згідно заперечень на адміністративний позов та акту про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критерію нікчемності № 2 від 01 червня 2016 року підставами вважати транзакцію нікчемною було те, що Уповноважена особа визнала нікчемними договори про відступлення прав вимоги № 1805 від 18 травня 2016 року та № 1 від 19 травня 2016 року. Згідно вказаних договорів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило ПАТ «Банк Михайлівський» свої права вимоги до фізичних осіб. У свою чергу ПАТ «Банк Михайлівський» здійснив переказ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів у розмірі 870000000 грн. 00 коп. та 561585182 грн. 51 коп. в якості оплати за відступлені права вимоги. На думку Уповноваженої особи кошти у загальному розмірі 102985 грн 00 коп., які перераховані на рахунок ОСОБА_1 , є частиною грошових коштів, які були отримані ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за нікчемними договорами про відступлення прав вимоги № 1805 від 18 травня 2016 року та № 1 від 19 травня 2016 року. Також Уповноважена особа вважає, що здійснюючи переказ коштів на рахунок позивача, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» мало на меті отримання коштів з рахунку у ПАТ «Банк Михайлівський» не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто державних коштів. Отже, віднесення операції з перерахування коштів до категорії нікчемних Уповноважена особа пов`язує саме із необхідністю захистити інтереси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів також звертає увагу на те, що в акті № 2 від 01 червня 2016 року Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними та додатках до нього зазначено про нікчемність транзакції щодо перерахування коштів (транзакцій). Натомість, договір банківського рахунка, відповідно до якого ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 не був віднесений до категорії нікчемних. Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи щодо направлення повідомлення про нікчемність правочину щодо перерахування коштів, колегія суддів дійшла до таких висновків. У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Зазначена норма права визначає коло правочинів, які Уповноважена особа зобов`язана перевірити на предмет наявності ознак нікчемності. Обов`язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є їх укладення або вчинення саме банком. Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Як раніше зазначалося, перерахування коштів у сумі 102985 грн 00 коп. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та рахунок ОСОБА_1 відбулося відповідно до договору № 980-056-000185713 від 04 лютого 2016 року. ПАТ «Банк Михайлівський» не був стороною вказаного договору. Укладення зазначеного договору та перерахування коштів у сумі 102985 грн 00 коп. є правочинами, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків саме ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ОСОБА_1 . Натомість, ПАТ «Банк Михайлівський» у цих правовідносинах виконував виключно технічну функцію з перерахування коштів, не був учасником правочину та не набував за результатами його вчинення цивільних прав і обов`язків. Під час вирішення справи № 826/1476/15 Велика Палата Верховного Суду також прийшла до висновку про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операції з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 не належать до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет нікчемності. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для перевірки та визнання нікчемним правочину з перерахування коштів у розмірі 102985 грн 00 коп. на рахунок позивача, а також для не включення даних про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу із зазначенням суми всіх залишків на рахунку. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі міститься посилання на те, що дія п. 15 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на позивача. Згідно вказаної норми права до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Скаржник вказував на те, що договір № 980-056-000185713 від 04 лютого 2016 року був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без залучення банку. Разом з тим, ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» з огляду на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який передбачає, що вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Позивач набув статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» з огляду на укладення договору банківського рахунку № 980-056-000243168 від 20 травня 2016 року, що укладений безпосередньо із банком, а не договору № 980-056-000185713 від 04 лютого 2016 року, сторонами якого були ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». На час віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних кошти ОСОБА_1 у розмірі 102985 грн 00 коп. перебували на рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський», що був відкритий саме на ім`я позивача згідно договору банківського рахунку № 980-056-000243168 від 20 травня 2016 року, а не на рахунку, відкритому банком для ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». Зазначена обставина сторонами не заперечується та підтверджується з витягом із додатку 2 до акту № 2 від 01 червня 2016 року Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що позивач не набув статусу вкладника банку. Крім того, визнання нікчемною транзакції від 19 травня 2016 року з перерахування коштів із рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача не давало Уповноваженій особі підстав для не включення інформації про ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, у відповідності до п. 15 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників. Згідно з додатком 1 до акту про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критерію нікчемності № 2 від 01 червня 2016 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір доручення № 1 від 11 листопада 2014 року, відповідно до якого банк мав укладати договори, що передбачають отримання товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб. В додатку 1 до акту про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критерію нікчемності № 2 від 01 червня 2016 року міститься посилання на те, що фізичні особи (клієнти) були обізнані, що правовідносини за договорами позики не підпадають під гарантування вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було інформовано під розпис про непоширення на кошти, передані у позику ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» - 19 листопада 2016 року, ПАТ «Банк Михайлівський» був віднесений до категорії неплатоспроможних постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ. Таким чином, віднесення операції з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 до нікчемних не вплинуло на обов`язок Уповноваженої особи включити позивача до переліку, передбаченого ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже у такому разі позивач прирівнюється до вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до п. 15 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення». Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 06 травня 2021 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк В.В. Файдюк