Постанова 4855 № 826/13846/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13846/17 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Ліневській В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Відповідач-1, Уповноважена особа), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо не включення Позивача до переліку рахунків вкладників, кошти яких підлягають виплаті в межах гарантованої суми вкладу за договорами банківських рахунків, номер рахунку № НОМЕР_1 на суму 200 000,00 грн., що належить ОСОБА_1 ; - скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи про визнання нікчемним правочинів (трансакцій) повернення коштів за договорами банківських рахунків, номер рахунку № НОМЕР_2 на суму 200 000,00 грн., що належать ОСОБА_1 ; - зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківських рахунків, номер рахунку № НОМЕР_2 на суму 200 000,00 грн., що належать ОСОБА_1 .. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-2, Фонд). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, кошти яких підлягають виплаті в межах гарантованої суми вкладу за Договорами банківських рахунків, номер рахунку № НОМЕР_1 на суму 200 000, 00 грн.; - зобов`язано Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за договорами банківських рахунків, номер рахунку № НОМЕР_2 на суму 200 000, 00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується наявність підстав для віднесення укладених між ОСОБА_1 , ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» і ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договорів та трансакцій щодо переказу коштів в їх межах до нікчемних, то в силу вимог чинного законодавства Позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Підкреслив, що Відповідачем-1 не обґрунтовано існування підстав для невключення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Окремо суд зауважив на відсутності правових підстав для залишення позову без розгляду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, суд зазначив, що останній не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а тому жодним чином не впливає на права, свободи чи обов`язки ОСОБА_1 . Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. При цьому наголошує на тому, що кошти були отримані Позивачами не на підставі договору банківського вкладу чи рахунку, а за договором позики, що виключає їх відшкодування Фондом в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі після внесення змін до останнього Законом України від 15.11.2016 року №1736-VIII. Стверджує, що Відповідач-1 не визнавав правочини нікчемними, а лише виявляв їх, а тому наказ Уповноваженої особи прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства. Тим більше, що, на переконання Апелянта, дані правочини є нікчемним згідно п. п. 7 - 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Підкреслює, що перерахування коштів з рахунку фізичної особи на рахунок юридичної і навпаки фактично не відбувалося, а здійснювалося лише у межах балансової документації банку. Окремо наголошує, що судом безпідставно не було залишено без розгляду позовну заяву, оскільки повідомлення про нікчемність правочинів своєчасно направлялися на адресу Позивача. Після усунення визначених в ухвалі від 21.11.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.01.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, перерахування коштів з рахунків фінансових компаній на поточні рахунки вкладників було здійснено саме на виконання вимог постанови Національного банку України, по-друге, Відповідачем-1 не надано доказів існування підстав для віднесення правочинів до нікчемних, а саме перерахування коштів не є правочином, по-третє, Позивач є вкладником банку у розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Уповноваженої особи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 має відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» рахунок № НОМЕР_3 (а.с. 25). 25.03.2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (далі - ТОВ «КІЦ») укладено договір №980-006-000210603, за умовами якого Позивач передає ТОВ «КІЦ» у власність грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. на строк не більше 540 днів, а ТОВ «КІЦ» зобов`язується повернути вказані кошти ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» та виплатити проценти за користування коштами на рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 21). Згідно квитанції від 25.03.2016 року №QS358701 на рахунок ТОВ «КІЦ» були перераховані грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. (а.с. 23). Крім того, 13.05.2016 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ») укладено договір №980-085-000238371, за умовами якого Позивач передає ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. на строк не більше 367 днів, а ТОВ «ІРЦ» зобов`язується повернути вказані кошти ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» та виплатити проценти за користування коштами на рахунок № НОМЕР_4 у ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 19). 20.05.2016 року між Позивачем і ПАТ «Банк Михайлівський» укладено додаткову угоду до договору № 980-085-000238371 від 13.05.2016 року, за умовами якої п.п. 1 п. 1.2 розд. 1 «Предмет договору» викладено в іншій редакції та зазначено, що сума коштів по договору складає 205 000,00 грн. (а.с. 20). Згідно платіжного доручення від 17.05.2016 року №3577241 Позивачем на рахунок ТОВ «ІРЦ» були внесені кошти в сумі 200 000,00 грн. (а.с. 22). Зі змісту виписки по особовим рахункам (а.с. 87) вбачається, що 19.05.2016 року ТОВ «КІЦ» і ТОВ «ІРЦ» здійснено на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 повернення коштів на відповідно до умов договору №980-006-000210603 від 25.03.2016 року в сумі 70 000,00 грн. та відповідно до умов договору №980-085-000238371 від 13.05.2016 року в сумі 205 000,00 грн. Крім того, 20.05.2016 року ОСОБА_1 були отримані з вказаного рахунку грошові кошти готівкою у розмірі 80 000,00 грн. Крім того, згідно виписки по особовим рахункам (а.с. 88) 19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» і ТОВ «КІЦ» здійснено на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_5 оплату процентів відповідно до умов договору №980-085-000238371 від 13.05.2016 року в сумі 165,99 грн. та відповідно до умов договору №980-006-000210603 від 25.03.2016 року в сумі 390,98 грн. На підставі рішення Правління Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №812 від 23.05.2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку» . Наказом Уповноваженої особи від 01.06.2016 року № 42/1 (а.с. 115) затверджено результати проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність згідно п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочинів (трансакції) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «КІЦ» з перерахування коштів, у тому числі, які належать ОСОБА_1 в сумі 70 390,98 грн. (а.с. 114). Наказом Уповноваженої особи від 01.06.2016 року № 42/2 (а.с. 106) затверджено результати проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність згідно п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочинів (трансакції) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «ІРЦ» з перерахування коштів, у тому числі, які належать ОСОБА_1 в сумі 205 165,99 грн. (а.с. 105). Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.06.2016 року №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 року по 22.07.2016 року. На виконання рішення правління Національного банку України від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року включно. На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 2, 3, 26, 27, 36, 38, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 228, 1066, 1068 Цивільного кодексу України, а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції, прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних правових підстав для віднесення правочину до нікчемних, що свідчить про відсутність перешкод для направлення додаткової інформації про Позивача як вкладника. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон). Частиною першою статті 3 Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Приписи ч. 6 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку. До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок. Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях - пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10). Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу. Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10). Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. Згідно ч. 1 ст. 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Отже, передбачені Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку у розумінні ст. 2 Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Відповідно до п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину. Як вбачається зі змісту наказу Уповноваженої особи від 01.06.2016 року №42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», встановлено нікчемність правочинів (трансакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн. у відповідності до п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі на рахунок Позивача. Крім того, згідно наказу Уповноваженої особи від 01.06.2016 року №42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» встановлено нікчемність правочинів (трансакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «КІЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 2 445 фізичних осіб у сумі 206 980 863,90 грн. у відповідності до п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі на рахунок Позивача. Надаючи оцінку таким твердженням Апелянта, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, грошові кошти від ТОВ «КІЦ» в сумі 70 000 грн. та від ТОВ «ІРЦ» в сумі 205 000,00 грн. надійшли на поточний рахунок Позивача на підставі укладених між ними договорів. У свою чергу ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною за вказаним договорами, а лише виконував розрахункове обслуговування рахунку та в силу п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов`язаний виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів. Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, згідно пункту 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку. Посилання Відповідача-1 на те, що операції на банківському рахунку Позивача, які мали місце 19.05.2016 року, мають ознаки нікчемності, судом оцінюється критично з огляду на помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину. Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10.12.2004 року. Натомість поняття правочину визначено ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, Відповідач-1 повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов`язки його сторін. Відповідно до ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу. ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що за Законом до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом. Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15. Як вже було встановлено раніше, Відповідач-2 вважає нікчемними правочин з внесення через касу Банку на рахунок Позивача грошових коштів, посилаючись на положення п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону. Водночас, Уповноваженою особою не враховано, що операція прийняття і зараховування на рахунок коштів не є правочином між банком та фізичною особою згідно ст. 202 ЦК України. Таким чином, кошти на поточному рахунку Позивача за договором банківського рахунку є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону, Уповноваженою особою не надано. В обґрунтування необхідності скасування судового рішення Апелянт зазначає, що між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «КІЦ» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 року №2, що, за твердженням Відповідача-1, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами. Водночас, наведений договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 року №2 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між Позивачем та ТОВ «КІЦ» укладено договір, який предметно відносяться до договору позики, де кредитором виступає Позивач, а не ТОВ «КІЦ». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «КІЦ» договору відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій. Крім того, в обґрунтування необхідності скасування судового рішення Апелянт зазначає, що між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «ІРЦ» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 року №1, що, за твердженням Відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами. Водночас, наведений договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 року №1 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між Позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладені договори, які предметно відносяться до договору позики, де кредитором виступає Позивач, а не ТОВ «ІРЦ». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ІРЦ» договору відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій. Щодо тверджень Уповноваженої особи про те, що спірні операції на рахунку Позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому Позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено. Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів. При цьому пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ передбачено необхідність погодження графіку погашення небанківськими установами коштів, залучених від фізичних осіб, зокрема ТОВ «КІЦ» і ТОВ «ІРЦ» (а.с. 92-94). Отже, фактично операції з переказу коштів на рахунок Позивача, які мали місце 19.05.2016 року, здійснені на виконання постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами, а не на їх порушення. Крім того, колегія судів звертає увагу, що з метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ «Банк Михайлівський», та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15.11.2016 року прийняті зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Положення п. 15 Прикінцевих Положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», вступили в силу 19.11.2016 року, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Згідно абз. 2 п. 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників. Зі змісту додатку 1 до акту №3 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01.06.2016 року (а.с. 111-112) вбачається, що 01.04.2016 року між ТОВ «КІЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення №1 (далі - Договір доручення), згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності. У відповідності до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення. На виконання вищезазначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики). Зі змісту додатку 1 до акту №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01.06.2016 року (а.с. 103-104) вбачається, що 11.11.2014 року між ТОВ «ІРЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення №1 (далі - Договір доручення), згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності. У відповідності до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення. На виконання вищезазначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики). Викладеним, на переконання судової колегії, спростовується посилання Апелянта на те, у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» не виступав повіреним. При цьому судовою колегією враховується, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. З урахуванням встановлених вище обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що повним та достатнім способом захисту прав Позивача є визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, кошти яких підлягають виплаті у межах гарантованої суми вкладу за договорами банківських рахунків, а також зобов`язання Відповідача-1 подати до Відповідача-2 додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Разом з тим, визначаючи розмір суми гарантованого відшкодування вкладів ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00 грн., суд першої інстанції не врахував, що, як було встановлено раніше, зі змісту виписки по особовим рахункам з 19.05.2016 року по 31.10.2016 року (а.с. 87), залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 станом на 31.10.2016 року складав 195 000,00 грн. (70 000,00 грн. надходження від ТОВ «КІЦ» + 205 000,00 грн. надходження від ТОВ «ІРЦ» - 80 000,00 грн. видача готівки з поточного рахунку). З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині визначеної суми коштів, яка перебуває на рахунку № НОМЕР_2 , який необхідно включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Михайлівський» за рахунок Фонду. Посилання Апелянта на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, доказів належного повідомлення Позивача про визнання правочину нікчемним у порядку, передбаченому Законом, Відповідачем-1 не надано, що унеможливлює визначити момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Надані до апеляційної скарги копії повідомлень від 25.01.2017 року №ЗГ1/12206 та від 25.01.2017 року №ЗГ1/12207 про нікчемність правочинів, а також копія відомості на рекомендовану письмову кореспонденцію від 03.02.2017 року не можуть вважатися належними доказами обізнаності Позивача про невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки відповідний реєстр не містить відомостей щодо змісту направленого на адресу ОСОБА_1 простого листа та доказів його отримання Позивачем. Крім того, звернення ОСОБА_1 до Уповноваженої особи 06.10.2017 року із заявою про надання відомостей щодо включення останнього до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (а.с. 24), на переконання судової колегії свідчить, що на момент звернення до суду із даним позовом у жовтні 2017 року Позивач не був обізнаний про існування повідомлень від 25.01.2017 року №ЗГ1/12206 та від 25.01.2017 року №ЗГ1/12207 про нікчемність правочинів. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлене вище невірне визначення судом суми коштів, яка перебуває на рахунку ОСОБА_1 , судова колегія приходить до висновку про необхідність зміни оскаржуваного судового рішення в частині. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що стали підставою для неправильного вирішення справи в частині задоволених позовних вимог. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - змінити. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року - змінити, вказавши в абзацах другому і третьому резолютивної частини суму « 195 000,00 грн.» замість « 200 000,00 грн.». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено «15» січня 2020 року.