Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3311/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3311/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 13 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2019 року позивач звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії відповідно до пункту 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" незаконними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити пенсію відповідно пункту 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" починаючи з 01 липня 2019 року у розмірі 2000 гривень; - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні додаткового стажу за період з 21.07.2011 року (дня встановлення інвалідності) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня досягнення пенсійного віку 60 років) незаконними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати додатковий стаж за період з 21.07.2011 року (дня встановлення інвалідності) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня досягнення пенсійного віку 60 років) у розмірі 13 років 9 місяців 21 день та зарахувати загальний стаж у розмірі 30 років 4 місяці 23 дні; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області подати до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення, в місячний термін після набрання рішення суду законної сили. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. 25 лютого 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2020 року, з урахуванням ст. 306, ст.311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 21.07.2011 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058). 30 липня 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 543 від 26 червня 2019 року, якою внесено зміни до п. 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", де встановлено, що з 1 липня 2019 р. в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої етапі 28 Закону, не досягає 2000 гривень, таким особам надається доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Листом від 13.08.2019 № С-517-П02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії. 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області з вимогою здійснити перерахунок та виплату пенсії, відповідно вимог діючого законодавства та з вимогою перерахунку та збільшенню розміру напрацьованого стажу, відповідно до поданих документів та перерахунку та збільшенню додаткового стажу, відповідно до вимог діючого законодавства. Листом від 17.09.2019 року № С-984-П-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області відмовило мені у проведенні перерахунку пенсії та збільшенні страхового напрацьованого та умовного стажу. Підставою у відмові перерахунку пенсії, було те, що на момент призначення пенсії по інвалідності 21.07.2011 року Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачав досягнення пенсійного віку для виходу на пенсію для жінок 55 років, а тому умовний страховий стаж зараховано ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до досягнення віку 55 років. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно із статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що пенсії є об`єктом індексації грошових доходів населення. Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Загальні положення щодо проведення індексації та перерахунку пенсії визначено статтею 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році". Пунктом 3 вказаного Порядку установлено одноразову доплату до пенсії особам, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня 2019 та збільшеного на коефіцієнт 1,61. Згідно статті 30 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону № 1058. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 1058 Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю І групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Згідно статей 27, 40 Закону № 1058 розмір пенсії за віком залежить від тривалості стажу, отриманого заробітку та показників заробітної плати по Україні. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно абзацу 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року № 124 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 543 від 26.06.2019 року) з 1 липня 2019 року в разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною) в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не досягає 2000 гривень, таким особам надається доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Велікода проти України" від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.