Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4893/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4893/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 17 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в серпні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо непроведення обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, у відповідності до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.08.2020; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, у відповідності до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.08.2020. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 30 грудня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 січня 2021року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . 17.07.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявами, в яких просив надати відповідь на якій підставі призначена, нараховується та виплачується його пенсія. Вказана заява зареєстрована за вх.№3408/Б-2200-20 від 17.07.2020. Також, просив здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням статей 49, 50 частини 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, визначивши її у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії, починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно. Вказана заява зареєстрована за вх.№3433/Б-22-20 від 20.07.2020. Листом від 17.08.2020 №4009-3408/Б-03/8-2200/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на заяву позивача за вх.№3408/Б-2200-20 від 17.07.2020 повідомило про те, що пенсія призначена з 28.01.1998 по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ. Згідно заяви, з 30.12.2014 ОСОБА_1 переведений на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Розмір пенсії з 30.04.2020 становить 3535,34 грн. Та, на заяву позивача за вх.№3433/Б-22-20 від 20.07.2020 відповідач листом від 19.08.2020 №4062-3433/Б-03/8-2200/20 повідомив позивача про відсутність підстав для виплати пенсії з врахуванням статей 49, 50 Закону №796-ХІІ в інших розмірах, ніж визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Позивач, вважаючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення обчислення та виплати його пенсії за віком із її збільшенням на оди процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, у відповідності до ч.1 ст.27 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.08.2020 року , позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, регулюють Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) . Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-XII (в редакції, чинній до 11.10.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. 11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії", згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частина 2 статті 56 Закону №796-XII доповнена словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За змістом частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV), за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Отже, особам надане право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-XII. Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону №796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-XII, а перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05.09.2018 у справі №565/1062/17 та від 10.10.2018 у справі №679/952/17. Разом з тим, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1). Пунктом 4.1 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). За приписами п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для проведення перерахунку пенсії є заява встановленого зразка, подана до органу Пенсійного фонду України в установленому чинним законодавством порядку. Як встановлено судом, у даній справі є спірним питання щодо звернення позивача до пенсійного органу з вимогами про обчислення та виплату пенсії за віком з її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058-IV, частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, починаючи з 01.08.2020, та порушення прав останнього внаслідок непроведення такого перерахунку відповідачем. На виконання ухвал суду першої інстанції про витребування відповідної заяви та доказів її надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачем надано заяву від 17.07.2020 про здійснення обчислення та виплату пенсії за віком з її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058-IV, частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ та дві копії фіскальних чеків від 17.07.2020 про надіслання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рекомендованих листів. Однак, зазначена заява не містить відмітки про її отримання Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а з наданих фіскальних чеків від 17.07.2020 неможливо встановити, які саме документи надсилав позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначило, що заява позивача про перерахунок пенсії із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ не надходила. Станом на 09.10.2020 до пенсійного органу надійшли дві заяви ОСОБА_1 від 17.07.2020, зареєстрована за №3408/Б-2200-20 щодо правильності обчислення пенсії, від 17.07.2020, зареєстрована за №3433/Б-2200-20 щодо перерахунку та виплати пенсії з врахуванням статей 49, 50 частини 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, визначивши її у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії, починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, на які надані відповіді від 17.08.2020 №4012-3406/Б-03/8-2200/20, від 19.08.2020 №4069-3432/Б-03/8-2200/20. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що пенсійний орган фактично не відмовляв позивачу у здійсненні обчислення та виплати його пенсії за віком зі збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058-IV, частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, починаючи з 01.08.2020, відтак і не порушував права останнього. Враховуючи, що ні судом першої інстанції, ні колегією суддів в ході апеляційного перегляду справи не встановлено порушення прав позивача, то вказані обставини є достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивачки є передчасними та задоволенню не підлягають. Проте, це не позбавляє позивача можливості звернутись до Пенсійного фонду з відповідною заявою про перерахунок пенсії. З приводу тверджень позивачА про наявність у відповідача обов`язку автоматичного перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ передбачено у разі доцільності автоматичне (за матеріалами пенсійних справ) переведення пенсіонера з пенсії, призначеної згідно із Законом № 796-ХІІ, на пенсію згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону № 2148-VІІІ) особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ. У свою чергу, згідно з п. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. З аналізу наведених норм вбачається можливість автоматичного переведення осіб, яким пенсія призначена, зокрема, за Законом № 796-ХІІ, на пенсію на загальних умовах - за Законом № 1058, у тому разі, якщо розмір пенсії, умовно розрахованої для цих осіб за Законом № 1058 із застосуванням п. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058, виявиться більшим, ніж той, який ці особи фактично отримують за Законом № 796-ХІІ. Однак, як убачається з матеріалів справи, позивач бажає залишитись на пенсії, розрахованої за формулою відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але при цьому застосувати положення ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Норма п. 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058 жодним не стосується здійснення зазначеного обчислення пенсії, тому у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку з огляду на те, що відповідна заява позивачкою не подавалась. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.