Постанова 4857 № 1.380.2019.004149

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004149 пров. № А/857/1506/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Заверухи О.Б., Качмара В.Я. за участі секретаря судового засідання Ратушної М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (суддя - Сакалош В.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,- ВСТАНОВИЛА: Адміністрація Державної прикордонної служби України в серпні 2019 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 136263,44 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що у березні 2018 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас та знятий з усіх видів забезпечення у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, при цьому не відслуживши 5 років після закінчення вищого навчального закладу, що обумовлює обов`язок відшкодування витрат на утримання особи у вищому навчальному закладі. Відтак, відповідно до вимог чинного законодавства відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі за період навчання в сумі 136263,44 грн. Так як в добровільному порядку дані витрати відповідачем не відшкодовані, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення коштів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.004149 заявлений позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасувати, позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач пропустив строк звернення до суду із даним позовом без поважних на те причин. Зокрема, апелянт наголошує, що право на звернення до суду з даним адміністративним позовом у Адміністрації Державної прикордонної служби України виникло 03.01.2019 після оприлюднення постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16, у якій зроблено висновок про те, що дана категорія справ має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, як спір пов`язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, позаяк з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише 12.08.2019, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Адміністрація Державної прикордонної служби України подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Позивач зазначив, що первинно звернувся для вирішення спірних правовідносин до Жовківського районного суду Львівської області, який прийняв позовну заяву до провадження, тобто судом прийнято рішення про підсудність йому цього спору та вирішення його в порядку цивільного судочинства, однак в подальшому провадження у справі закрито, оскільки дана категорія справ підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На думку позивача вказані дії свідчать про вчинення позивачем дій спрямованих на вирішення його справи судом, а тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними. Національна академія Державної прикордонної служби України ім.Б.Хмельницького також заперечила проти вимог апеляційної скарги в повному обсязі та наполягала на відмові в її задоволенні. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького у період з 05.08.2011 по 28.02 2015 на посаді курсанта. В подальшому проходив військову службу на офіцерських посадах в органах охорони державного кордону. Наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 05.03.2018 №55-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби за пунктом «и» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини шостої (із застосуванням частини восьмої) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу) у запас. Наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 12.03.2018 №58-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Вислуга календарних років відповідача на день його звільнення, з урахуванням навчання в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, складає 08 років 10 місяців 28 днів. Тобто, старший лейтенант ОСОБА_1 звільнений з військової служби, не вислуживши 5 років після закінчення вищого військового навчального закладу. Згідно розрахунку від 01.03.2015 на утримання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького ОСОБА_1 за період з 05.08.2011 по 28.02.2015 витрачено 136263,44 грн., з яких: грошове забезпечення - 87654,84 грн., речове забезпечення - 2917,49 грн., продовольче забезпечення 23799,68 грн., медичне забезпечення - 629,26 грн., забезпечення комунальними послугами та енергоносіями - 21262,17 грн. Наприкінці грудня 2018 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Жовківського районного суду Львівської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 08 січня 2019 року відкрито провадження у справі №444/3926/18 за вказаним позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 20 червня 2019 рокупровадження у справі №444/3926/18 закрито у зв`язку із необхідністю розгляду такого спору в порядку адміністративного судочинства. Адміністрація Державної прикордонної служби України 12.08.2019 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 136263,44 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у вищому військовому навчальному закладі - Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, у зв`язку з чим наявні підстав для стягнення з відповідача таких коштів. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно з частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Відповідно до пункту 7 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. Відтак, право на звернення до суду із позовом про стягнення вказаних витрат у позивача виникло після звільнення відповідача та відмови від добровільного відшкодування відповідачем таких витрат. За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 122 КАС України. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16. Таким чином, відносини сторін у спорі про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі відноситься до категорії справ, визначених частиною п`ятою статті 122 КАС України, для яких встановлений місячний строк звернення до суду, оскільки у цій категорії справ виник спір з приводу відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвело до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, а тому цей спір стосується проходження відповідачем публічної служби, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувалося після звільнення особи. Суд апеляційної інстанції враховує, що у грудні 2018 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Жовківського районного суду Львівської області з цивільним позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі. Однак, ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 20 червня 2019 року провадження у справі №444/3926/18 закрито у зв`язку із необхідністю розгляду такого спору в порядку адміністративного судочинства. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду (оприлюднена в ЄДРСР 03.01.2019) відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, та вказала про те, що такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Відтак, у зв`язку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №205/8482/15-ц зміна правил щодо юрисдикції є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Разом з цим, колегія суддів переконана, що початком строку звернення до адміністративного суду із заявленими позивачем у даній справі позовними вимогами вважається 03.01.2019, тобто дата оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень ,постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16. Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, колегія суддів зважає на таке. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Таким чином, позивач знаючи про зміну судової практики 03.01.2019 звернувся до суду лише 12.08.2019, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду не надано. Аналогічна правова позиція в даній категорії справ викладена у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, від 28 лютого 2020 року у справі №120/1560/19-а, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення з даним адміністративним позовом до суду пропущений Адміністрацією Державної прикордонної служби без поважних причин. Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України, який встановлює тримісячний строк звернення до суду, то колегія суддів такі відхиляє, оскільки спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 122 КАС України. Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів приходить до висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до вимог частини третьої статті 123 КАС України. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними та такими, що спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. З огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, а адміністративний позов - залишити без розгляду. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року.