Постанова 4851 № 520/11540/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2020 р. Справа № 520/11540/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків по справі № 520/11540/19 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми, ВСТАНОВИВ Харківський національний університет внутрішніх справ (далі по тексту позивач, ХНУВС) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт: серія НОМЕР_1 , номер 29033, виданий Комінтернівським РВ ГУДМС України в Харківській області від 21.08.2013 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (одержувач: Харківський національний університет внутрішніх справ, Код організації: 08571096, Банк одержувача: Державне казначейство України м. Київ, р/р: 31258209105066, МФО: 820172, Код банку одержувача: 25010100, Юридична адреса: пр.-т. Льва Ландау, 27, м. Харків, 61080 витрати, пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі суму 46 658 (сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 47 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 проходила службу в Харківському національному університеті внутрішніх справ у період з 11.08.2014 по 23.06.2018. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 23.06.2018 № 245 о/с її відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до ГУНП України в Харківській області для подальшого проходження служби. Однак, наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.02.2019 № 58 о/с ОСОБА_1 звільнено відповідно до п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), у зв`язку з чим, відповідно до договору від 01.09.2014 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідач повинна відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням під час навчання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі №520/11540/19 адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080, ідентифікаційний код - 08571096) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) про стягнення суми - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт: серія НОМЕР_3 , виданий Комінтернівським РВ ГУДМС України в Харківській області 21.08.2013, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (ідентифікаційний код - 08571096, банк одержувача: Державне казначейство України м. Київ, р/р: 31258209105066, МФО 820172, код банку одержувача: 25010100, місцезнаходження: проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080) витрати, пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 46658 (сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 47 коп. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі №520/11540/19 та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі або залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що при зверненні до суду позивачем було порушено місячний строк, передбачений ч.5 ст. 122 КАС України. Пояснила, що листом Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - ГУНП в Харківській області) від 27.02.2019 вих. №1226/119-12/01/2019, який було зареєстровано у ХНУВС 05.03.2019 за вх. № 1/532, позивача було повідомлено про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції за п.7 (власним бажанням) ст.77 Закону України «Про національну поліцію». У зв`язку з чим, перебіг місячного строку для звернення до суду, з урахуванням положень ч.ч. 1, 3, 5, 6, 8 ст. 120 КАС України, розпочався з 06.03.2019 та закінчився о 24 годині 08.04.2019. Однак, позивач у встановлений строк не звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом. Доводи позивача, які викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, поданому до Харківського окружного адміністративного суду лише 31.10.2019, про те, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом у позивача почався з 03.10.2019, тобто, з дня отримання копії ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.09.2019 про відмову у відкритті провадження в цивільній справі, на думку відповідача, є хибними, оскільки подання позову з порушенням правил підсудності в даному випадку не є підставою для поновлення процесуального строку. Позивач був обізнаний про те, що даний позов, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 по справі №804/285/163, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, про що свідчать адміністративні справи за позовом ХНУВС, провадження за якими відкриті Харківським окружним адміністративним судом у 2019 році. Однак, судом першої інстанції без поважної причини поновлено позивачу строк на звернення до суду. Також, апелянт зазначила, що судом першої інстанції не було розглянуто її клопотання про розгляд справи за її участю, яке було заявлено у відзиві на позовну заяву, чим порушено право відповідача на судовий захист та вимоги п.3 ч.3 ст. 317 КАС України. Щодо суті позовних вимог, зазначила, що вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням, є неправомірними, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у зв`язку з ліквідацією міліції, що, відповідно до розділу 3 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС, укладеного ОСОБА_1 з ХНУВС та з Головним управлінням МВС України в Харківській області, не є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку. Крім того, позивачем, всупереч наказу МВС України «Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» № 173 від 01.03.2017, внесено зміни до контракту, а саме додано п.6 Розділу IV, який відсутній в типовому договорі. Також, вказує, що судом першої інстанції помилково визнано доказом довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням курсанта № 16, яку складено відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, оскільки розрахунок за даним наказом стосується лише курсантів, які навчаються у вищому військовому навчальному закладі, до складу яких ОСОБА_1 , як курсант вищого навчального закладу МВС України, не входить. З урахуванням викладеного, вважає, що суд першої інстанції формально поставився до з`ясування фактичних обставин справи та виніс судове рішення, ґрунтуючись виключно на правовій позиції позивача без врахування доказів та пояснень відповідача. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу ректора ХНУВС від 11.08.2014 № 174 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу до факультету з підготовки фахівців для підрозділів слідства ХНУВС, присвоївши спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с.7). 01.09.2014 року між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням МВС України у Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 13). В подальшому, наказами Харківського національного університету внутрішніх справ № 357 від 31.08.2015, № 548 від 18.08.2016, № 401 від 11.08.2017 ОСОБА_1 було переведено на наступні навчальні курси (а.с. 8-10). 01.11.2017 між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області укладено контракт № 1390 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (а.с. 15). Відповідно до витягу з наказу ректора ХНУВС від 23.06.2018 № 245о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 23 червня 2018 року відраховано зі складу курсантів ХНУВС, у зв`язку із закінченням навчання, та направлено до ГУНП в Харківській області. Як зазначено у наказі, сума витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 , складає 46 658, 47 грн. (а.с.11). Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 58 о/с від 26.02.2019 лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п.7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.12). Листом від 27.02.2019 № 1226/119-12/01-2019 Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області, для вирішення питання щодо відшкодування витрат вартості навчання, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 та наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.03.2017 № 173, повідомлено ХНУВС про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 26.02.2019 № 58 о/с. Одночасно надіслано копію рапорту та витяг із наказу про звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України. Даний лист, відповідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції, надійшов до ХНУВС 05.03.2019 (а.с.24). 17.09.2019 позивач звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням на навчання за період з 11.08.2014 по 23.06.2019 у розмірі 46658,47 грн. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.09.2019 відмовлено відкритті провадження за вказаним позовом, у зв`язку з тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с.25). 28.10.2019 ХНУВС звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 46658,47 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем добровільно не сплачено кошти на утримання в ХНУВС, а тому позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення з ОСОБА_1 витрат на її утримання під час навчання у примусовому порядку, підлягають задоволенню. При цьому, судом першої інстанції, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, задоволено клопотання позивача та поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення строку на звернення до суду, та вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 520/11540/19 таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 1 Закону України від 10.01.2002 №2925-ІІІ "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України. Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію", в редакції чинній на момент укладення договору між позивачем, відповідачем та ГУМВС України в Харківській області, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про міліцію", з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, яким передбачено відшкодування вказаних витрат. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію". Як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно із ч.1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до положень ст. 72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Відповідно до ч. 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як встановлено ч.5 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію", у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Як встановлено приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З матеріалів справи вбачається, що відповідачку, яка перебувала на публічній службі в Національній поліції України на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Немишлянського відділу поліції ГУНП в Харківській області, було звільнено зі служби за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням). Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.001198, від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18). Слід зазначити, що спір у цій справі відноситься до справ щодо проходження публічної служби, а отже, відповідно до положень частини п`ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду з цим позовом законом встановлено місячний строк. Колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Як зазначалось вище, лист ГУНП в Харківській області від 27.02.2019 № 1226/119-12/01-2019 з повідомленням про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, копія якого наявна в матеріалах справи, Харківським національним університетом внутрішніх справ отримано 05.03.2019, про що свідчить відповідний відбиток вхідного штампу ХНУВС (а.с.24). Таким чином, починаючи з 06.03.2019, на наступний день після того, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, розпочався перебіг строку на реалізацію ХНУВС права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача витрат на утримання під час навчання. Разом з адміністративним позовом позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що для вирішення питання стосовно стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з її утриманням, 17.09.2019 року ХНУВС звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова. Ухвалою суду від 25.09.2019 відмовлено у відкритті провадження по даній справі, та роз`яснено, що питання проходження публічної служби підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Копія вказаної ухвали надійшла до ХНУВС 03.10.2019. У зв`язку з чим, позивач вважає, що перебіг місячного строку на звернення до суду, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України, розщпочався саме з моменту отримання позивачем вказаної ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова 03.10.2019. З адміністративним позовом позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 28.10.2019, направивши позовну заяву засобами поштового зв`язку. Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Як зазначалось вище, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Таким чином, позивач, отримавши 05.03.2019 лист від Головного управління Національної поліції в Харківській області, яким поінформовано позивача про звільнення ОСОБА_1 зі служби за власним бажанням для вирішення питання про відшкодування витрат вартості навчання останньої, звернувся до адміністративного суду лише 28.10.2019, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Поважною причиною пропуску цього строку позивач вважає зміну юрисдикції спорів, пов`язаних з відшкодуванням витрат на утримання курсанта під час його навчання у вищому навчальному закладі МВС. Слід зазначити, що у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів за позовом суб`єкта владних повноважень щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі №461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, та вказала на те, що такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. Вказана постанова у справі №804/285/16 була оприлюднена ще 03.01.2019, а отже, юрисдикція даного спору як адміністративного була чітко визначена Великою Палатою Верховного Суду як станом на дату надходження до позивача повідомлення ГУНП в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 (05.03.2019), так і станом на дату подачі позивачем цивільного позову до Комінтернівського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 витрат на її утримання (17.09.2019). Підстав неможливості звернення до суду раніше ніж 28.10.2019, з метою дотримання місячного строку з дня, коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Харківського окружного адміністративного суду наявні аналогічні адміністративні справи за позовом ХНУВС про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсантів, провадження у яких було відкрито протягом травня, липня 2019 року, що на думку колегії суддів свідчить про обізнаність позивача щодо підсудності даної справи. Слід зауважити, що після оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду (03.01.2019), позивач, знаючи про зміну судової практики, мав правову визначеність щодо юрисдикції даного спору, однак, звернувся до адміністративного суду лише 28.10.2019. У зв`язку з чим, звернення позивача 17.09.2019 до Комінтернівського районного суду м. Харкова із цивільним позовом до ОСОБА_1 та подальша відмова у відкритті провадження по цивільній справі не може вважатися поважною причиною пропуску строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом. Інших підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав (06.03.2019), позивачем до суду не надано. Отже, враховуючи, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами, не наведено будь-яких інших обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду. Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Разом з тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки причинам пропуску строку на звернення ХНУВС до суду з даним позовом та не вмотивовано висновку про наявність підстав для поновлення цього строку. Згідно із ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. У свою чергу, згідно з ч.ч.3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З урахуванням викладеного, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 520/11540/19, а позовну заяву - залишити без розгляду. Щодо клопотання ОСОБА_1 про стягнення з позивача судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.10 ст. 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Матеріалами справи підтверджено, що при поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір всього у розмірі 2881,50 грн. - згідно з квитанцією АТ «ОЩАДБАНК» № 24 від 17.01.2020 у сумі 1152,60 грн. та згідно з квитанцією АТ «ОТП БАНК» № 11Е57616СD від 19.02.2020 у сумі 1728,90 грн. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, та прийнято постанову про задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору у зазначеному вище розмірі підлягають стягненню на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань позивача по справі. Керуючись ст.ст.122, 123, 139, ч.4 ст.229, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 520/11540/19 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми - залишити без розгляду. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, просп. Льва Ландау, 27, код ЄДРПОУ 08571096) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій