Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 676/8274/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 676/8274/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Швець О.Д. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 15 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержант поліції Гайдука Іллі Олександровича на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержант поліції Гайдука Іллі Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : у грудні 2019 року позивач звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержанта поліції Гайдука Іллі Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову ЕАК № 1868372 від 16 грудня 2019 року винесену сержантом поліції роти № 2 батальйону УПП в Хмельницькій області Гайдуком Іллею Олександровичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, провадження у справі закрито. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, відповідачем надано не було. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. 31 березня 2020 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено та призначено справу до апеляційного розгляду на 09 квітня 2020 року о 10 год. 45 хв. Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року вирішено перейти з відкритого судового засідання до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Виходячи з приписів пунктів 1, 2 частини 1 статті 311 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено з матеріалів справи, інспектором роти № 2 батальйону УПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Гайдуком І.О. прийнято постанову серії ЕАК № 1868372 від 16 грудня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. Вказана постанова мотивована тим, що 16 грудня 2019 року о 12 год. 28 хв. на а/д Н-03 "Житомир - Чернівці", 226 км ОСОБА_1 керуючи ТЗ Volkswagen Golf д.н.з. " НОМЕР_1 ", перевищив швидкість більше ніж на 20 км/год. Рухався із швидкістю 97 км/год , у зв`язку з чим до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122). Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За змістом статті 31 вказаного Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Згідно з статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Загальні вимоги до водіїв транспортних засобів визначені Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 "Про Правила дорожнього руху". Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. В частині 1 статті 122 КУПАП вказано, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. Відповідно до частини 2 та 2 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Крім того, у постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Колегією суддів встановлено, що в постанові серії ЕАК № 1868372 від 16 грудня 2019 року зазначено, що доказом у адміністративній справі є відео 6893 з приладу ТСО000682. З долученого до матеріалів справи фото № 86893 з приладу " TruCam LTI»" серійний номер ТСО000682, вбачається, що автомобіль Volkswagen д.н.з. " НОМЕР_1 ", рухався зі швидкістю 97 км/год на 226 км а/д Н-03 "Житомир-Чернівці" в с.Солобківці. Проте, з даного фото не видно, що за кермом зазначеного транспортного засобу був саме позивач. Під час розгляду справи в суді першої інстанції з показів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановлено, що позивач не був за кермом транспортного засобу, а є його власником, на що позивач звертав увагу поліцейського. Оскільки водій транспортного засобу не надав поліцейському для огляду посвідчення водія, позивач на вимогу поліцейського такі документи надав, тому до адміністративної відповідальності притягнутий був саме позивач. Також із дослідженого відеозапису, що був зроблений під час притягнення до відповідальності позивача та долученого відповідачем до матеріалів справи, об`єктивно не можливо встановити факт, що саме позивач керував транспортним засобом. Крім того, неможливо встановити дотримання поліцейським порядку розгляду адміністративної справи. Отже, наданий відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом вини позивача, оскільки останній виготовлений після розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому не враховувався і не міг бути врахований відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у самій постанові відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 524/1284/17 від 19 лютого 2020 року. Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі обставини, встановлені судом, у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Водночас, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного вище адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Хмельницькій області сержант поліції Гайдука Іллі Олександровича залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.