Постанова 4856 № 686/32639/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/32639/19 Головуючий у 1-й інстанції: Чевилюк З.А. Суддя-доповідач: Курко О. П. 17 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року позов задоволено, а саме: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК АВ № 1800746 від 28.11.2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 28.11.2019 року лейтенантом поліції третьої роти першого батальйону УПП в Хмельницькій області Руссу О.Г. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК АВ № 1800746 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425грн. за п.19.1 а Правил дорожнього руху. Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вина конкретно позивача у вчиненні зазначеного порушення не доведена. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судова колегія зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, до кола яких входить і керування транспортним засобом за відсутності відповідних дозвільних документів. Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил використання зовнішніх освітлювальних приладів. Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил. Так, у відповідності до п. 19.1а Правил дорожнього руху, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктами "а", "б" п. 2.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Так, згідно матеріалів справи в судовому засіданні в суді першої інстанції опитано свідків інспектора патрульної поліції Руссу О.Г., який підтвердив, що ним правомірно оформлено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2. ст.122 КУпАП. Ним зроблено висновок про керування транспортним засобом позивачем по справі, виходячи з розташування його тіла по відношенню до керма автомобіля. ОСОБА_1 фактично напівлежав в салоні автомобіля, за твердженням свідка. Ноги знаходились між водійським місцем та задньою частиною автомобіля. Відеофіксацією не зміг підтвердити даний факт, оскільки випадково здійснив переключення нагрудної камери з нічного режиму на денний. Підтвердив, що особа на пасажирському кріслі озвучила, що є водієм. Свідок Козачук В ОСОБА_2 В ОСОБА_2 в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив, що керував транспортним засобом "NISSAN X TRAIL" д.н. НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар. Пересів в момент зупинки на переднє пасажирське місце з метою уникнення відповідальності за адміністративне правопорушення. Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що згідно відеозапису вбачається, що зафіксовано лише процедуру оформлення адміністративного правопорушення. Сам факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 без ввімкненого ближнього світла фар не зафіксовано. Інше відео як доказ по справі не представлено. Також судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта про те, що згідно відео можна помітити явне визнання позивачем своєї вини, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові 17 березня 2020 року у справі №482/83/17. Отже, вина конкретно позивача у вчиненні зазначеного порушення не доведена, а тому доводи останнього про свою невинуватість суд вважає підставними. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, приймаючи рішення про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАК АВ № 1800746 від 28.11.2019 року, судом першої інстанції не вирішено питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, в порядку, визначеному статтею 286 КАС України. Так, стаття 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Відтак, з метою дотримання вимог ч.3 ст. 286 КАС України, скасовуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне закрити справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Абзацом 2 частини 2 ст. 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням процесуальних вимог, встановлених КАС України, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК АВ №1800746 від 28.11.2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 17 квітня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.