Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5434/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5434/19 (суддя Сацький Р.В., м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі №280/5434/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості займи» 06 листопада 2019 року звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - НКФП), згідно з яким просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.08.2019 року № 661/1130/15-4/14-П. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням приписів чинного законодавства, що регламентує порядок застосування штрафних санкцій за порушення учасниками ринків фінансових послуг правил діяльності, зокрема, винесена без врахування фактичних обставин справи, за відсутності складу правопорушення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що постанова відповідача від 20.08.2019 № 661/1130/15-4/14-П прийнята ним з перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством України, склад правопорушення не визначено, факт правопорушення вчиненого на ринку фінансових послуг відповідачем не визначено та не доведено, що з огляду на приписи частини 2 статті 19 Конституції України та пунктів 1, 9 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є безумовною підставою для визнання її протиправною та скасування. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що розпорядженням НКФП №963 позивача було зобов`язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити відповідача про усунення цих порушень, однак позивач надіслав листа від 13.06.2019 року з повідомленням порядку укладення ним договорів та відомості про спосіб їх підписання, проте розпорядження №963 так і не виконав. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 13.05.2019 року відповідачем складено акт №691/15-4/15 про правопорушення вчинене позивачем, згідно з яким ТОВ «Прості займи» надано фінансову послугу з порушенням частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» якою встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору (а.с.65-68). На підставі розгляду акта, Нацкомфінпослуг винесла розпорядження від 28.05.2019 № 963, відповідно до якого зобов`язала ТОВ «Прості займи» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.06.2019 включно (а.с.9-11). За результатами розгляду інформації, наданої ТОВ «Прості займи» на виконання розпорядження від 28.05.2019 № 963, Нацкомфінпослуг було встановлено, що товариство не виконало вимоги розпорядження № 963, про що уповноваженими особами Нацкомфінпослуг було складено акт № 1130/15-4/14 від 25.07.2019 року (а.с.15-16). На підставі розгляду акта № 1130/15-4/14 від 25.07.2019 року, а саме у зв`язку з невиконанням позивачем вимог розпорядження № 963 відповідачем винесено постанову від 20.08.2019 року № 661/1130/15-4/14-П про накладення на позивача штрафу (а.с.17-18). Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12 липня 2001 року. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених частиною 1 статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Указом Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 23 листопада 2011 року №1070/2011 на виконання Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Згідно з пунктами 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Так, згідно з пунктами 10, 12 частини 1 статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів. Статтею 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Відповідачем було надіслано на адресу позивача розпорядження від 28.05.2019 № 963, яким до останнього було застосовано захід впливу у вигляді зобов`язання усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.06.2019. У Розпорядженні зокрема зазначено, що вчинення акцепту ТОВ «Прості займи» пропозиції Клієнта шляхом перерахування коштів відповідно до абзацу 4 частини 6 статті 11 Закону, не свідчить про підписання ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» договорів одним із способів визначених статті 12 Закону. При цьому, відповідач у Розпорядженні не зазначає які саме договори маються на увазі, а постановляє зобов`язати ТОВ «Прості займи» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 27.06.2019 включно. З наданої позивачем Інформації щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладання електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій вбачається, що ОСОБА_1 при оформленні електронного кредитного договору проставленням о 16:49 08.02.2019 "галочки" в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій» підтвердила отримання оферти від позивача (а.с.1-13). Далі, позивачем було сформовано одноразовий ідентифікатор, що є електронним підписом договору оферентом у розумінні ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» /ідентифікатор/, який був направлений у СМС позивачем позичальнику ОСОБА_1 у якості підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Крім того, згідно з Алгоритмом укладання кредитного договору на сайті позивача («Процес отримання кредиту на сайті bistrozaim.ua»), у разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ «Прості Займи» для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст.ст. 11, 12 Закону «Про електронну комерцію», після чого система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» (WayForPay). ОСОБА_1 оформила кредитний договір № 1906753335840 від 08.03.2019 16:51:58 на суму 3 500,00 грн в режимі он-лайн. На її банківську кредитну карту, оформлену у ПАТ КБ "Приватбанк", були перераховані кошти за кредитним договором, на підтвердження чого позивачем надано довідку ТОВ ФК «Вей Фор Пей». Відповідно до ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі «електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). В свою чергу згідно із визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Саме у такий спосіб було підписано договір із зазначеним у Розпорядженні № 963 позичальником Скрипнюк С.В. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. При цьому у відповідності до приписів частини 3 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»: «Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті». Також, статтею 11 цього Закону встановлено, що: «Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею». При цьому, принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивач своїм листом №287/1-Ю від 13.06.2019 року надав вичерпну інформацію щодо своїх дій при укладенні правочину з ОСОБА_1 та відсутності у його діях порушень вимог Закону, як наслідок розпорядження №963 позивачем виконано, в свою чергу підстав для притягнення позивача за невиконання цього розпорядження у відповідача не було. За таких обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.08.2019 № 661/1130/15-4/14-П є протиправною та підлягає скасуванню. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі №280/5434/19 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 14 квітня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко