Постанова 4852 № 280/4456/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/4456/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Олефіренко Н.А., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в адміністративній справі №280/4456/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСТІ ЗАЙМИ до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 27.05.2020 №256/244/15-4/14-П. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 27.05.2020 року №256/244/15-4/14-П. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.11.2019 року відповідачем складено акт №1901/15-4/15 про правопорушення вчинене позивачем, згідно якого з наданих товариством документів встановлено не дотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтею 11 та 12 Закону України Про електронну комерцію, Кредитні договори є такими, що не прирівнюються до договору, укладеному у письмовій формі. Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ ПРОСТІ ЗАЙМИ надано фінансову послугу з порушенням частини першої статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, якою встановлено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору (а.с.21-24). Позивачем на адресу Нацкомфінпослуг надані письмові пояснення від 26.11.2019 року №415-Ю, в яких зазначено, що алгоритм укладення договорів, який використовується ТОВ ПРОСТІ ЗАЙМИ передбачає, що у разі позитивного рішення про видачу позики за наслідками розгляду оферти позичальника, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою товариства для підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст.ст.11, 12 Закону Про електронну комерцію, після чого система переводить клієнту на карту суму, зазначену в заяві через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК Вей Фор Пей (WayForPay) (а.с.25-28). 03.12.2019 року Нацкомфінпослуг, розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом про правопорушення, вчинені ТОВ ПРОСТІ ЗАЙМИ на ринку фінансовх послуг від 14.11.2019 року №1901/15-4/15 винесла розпорядження №2475, яким зобов`язала ТОВ ПРОСТІ ЗАЙМИ усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 02.01.2020 року включно (а.с.29-30). За результатами розгляду інформації, наданої ТОВ ПРОСТІ ЗАЙМИ на виконання вказаного вище розпорядження, Нацкомфінпослуг було встановлено, що Товариство не виконало вимоги розпорядження №2475, про що 10.03.2020 року складено акт №244/15-4/14 (а.с.34-35). На вказаний акт позивачем на адресу Нацкомфінпослуг надані письмові пояснення від 23.03.2020 року за № 50-Ю (а.с.38-41). 27.05.2020 року контролюючим органом прийнято постанову №256/244/15-4/14-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, у зв`язку із не виконанням позивачем Розпорядження №2475, що є порушенням вимог: п.5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року №2319, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за 2112/22424 (а.с.43-44). Не погодившись із постановою про застосування штрафної санкції, позивач оскаржив її до суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновкку, що постанова Нацкомфінпослуг від 27.05.2020 року № 256/244/15-4/14-П про застосування до позивача штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, є такою, що прийнтяа відповідачем не у спосіб, що передбачений законодавством України, а тому підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг №2664-III від 12 липня 2001 року. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених частиною 1 статті 21 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Указом Президента України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 23 листопада 2011 року №1070/2011 на виконання Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Згідно із пунктами 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Так, пунктами 10, 12 частини 1 статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів. Статтею 39 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 року №2319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за №2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі по тексту - Положення №2319). Відповідно до пункту 1.1 Положення №2319 це Положення розроблене відповідно до Законів України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, Про страхування, Про кредитні спілки, Про недержавне пенсійне забезпечення, інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.112011 року №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження. Приписами пункту 1.5 Положення №2319 визначено, що дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації. Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (пункт 1.11 Положення № 2319). Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (пункт 1.12 Положення №2319). Згідно із підпунктом 3 пункту 2.1 Положення №2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг. Розгляд справ про правопорушення та застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Голови Нацкомфінпослуг або керівників самостійних структурних підрозділів або осіб, які їх заміщують, за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг (пункт 3.2 Положення №2319). За приписами пункту 4.20 Положення №2319, за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу; про закриття справи про правопорушення. Як зазначалось вище, відповідачем було надіслано на адресу позивача розпорядження №2380 від 26.11.2019 року, яким застосовано захід впливу у вигляді зобов`язання усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 26.12.2019 року. У Розпорядженні зокрема зазначено, що надання ТОВ Прості займи клієнту фінансової послуги з надання коштів у позику шляхом укладання електронного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, тобто у порядку, що не відповідає статтям 11, 12 Закону України Про електронну комерцію, частині 2 статті 639, статті 1055 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідач постановивши у розпорядженні зобов`язання ТОВ Прості займи усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів, не зазначає які саме порушення та у який спосіб, передбачений законом, їх усунути. Так, з наданої позивачем інформації, яка неодноразово надсилалась останнім на адресу відповідач вбчається, що алгоритмом укладання договорів, який використовується у позивача передбачає, що у разі позитивного рішення про видачу позики, за наслідками розгляду оферти позичальника, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ Прості Займи для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст.ст. 11, 12 Закону Про електронну комерцію, після чого система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК Вей Фор Пей (WayForPay). Так, гр. ОСОБА_1 оформив кредитний договір №1907275294951 від 13.03.2019 року 23:06:10 на суму 2400,00 грн в режимі он-лайн. На його банківську кредитну карту, оформлену у ПАТ КБ Приватбанк, були перераховані кошти за кредитним договором, на підтвердження чого позивачем надано довідку ТОВ ФК Вей Фор Пей б/н від 24.06.2020 (а.с.49). Далі, позивачем було сформовано одноразовий ідентифікатор, що є електронним підписом договору оферентом у розумінні ст.12 Закону України Про електронну комерцію (ідентифікатор), який був направлений у СМС позивачем позичальнику ОСОБА_1 у якості підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Крім того, згідно з Алгоритмом укладання кредитного договору на сайті позивача (Процес отримання кредиту на сайті bistrozaim.ua), у разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ Прості Займи для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, визначеному ст.ст. 11, 12 Закону Про електронну комерцію, після чого система переводить клієнту на карту суму зазначену в заявці через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК Вей Фор Пей (WayForPay). Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.12 Закону Про електронну комерцію якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз.3 ч.1 ст.12). В свою чергу згідно із визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п.6 ч.1 ст.3 Закону Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Саме у такий спосіб було підписано договір із зазначеним у Розпорядженні №2380 позичальником ОСОБА_2 .. Згідно із абз.2 ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. При цьому у відповідності до приписів частини 3 ст. 11 Закону Про електронну комерцію Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Також, статтею 11 цього Закону встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. При цьому, принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч.1 ст.8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивач своїм листом 16.12.2019 року за №439-Ю надав вичерпну інформацію щодо своїх дій при укладенні правочину з ОСОБА_1 та відсутності у його діях порушень вимог Закону, як наслідок розпорядження №2475, позивачем виконано, в свою чергу підстав для притягнення позивача за невиконання цього розпорядження у відповідача не було. Посилання апелянта на те, що електронний цифровий підпис з одноразовим ідентифікатором повинен складатись як із цифр, так і з букв, проте електронний договір з гр. ОСОБА_1 було підписано з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором виключно із використанням цифрової послідовності, колегія суддів розцінює критично. Так, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові №524/5556/19 від 12.01.2021 року. За таких обставин, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №256/244/15-4/14-П від 27.05.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки за приписами ч.1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в адміністративній справі №280/4456/20 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року в адміністративній справі №280/4456/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя Н.А. Олефіренко суддя І.В. Юрко