Постанова 4855 № 640/925/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/925/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллфін" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі-відповідач), в якій просило суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 10.12.2019 №2589 "Про застосування заходу впливу щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін". Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на адресу ТОВ "Веллфін" винесено вимогу від 12.03.2019 №1424/16-8 щодо надання інформацію та документів. Вказаною вимогою було зобов`язано позивача надати: інформацію про укладені кредитні договори (договори позики) з фізичними особами за період з 01.07.2018 по 28.02.2019 окремо за кожним місяцем зазначеного періоду; копії внутрішніх правил надання фінансових послуг позивача; копії примірних договорів надання фінансових послуг; копії десяти будь-яких договорів позики, укладених з позичальниками в період дії кожної редакції правил та договорів; у випадку укладення товариством електронних договорів надати інформацію щодо порядку (процедури), в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладення електронних договорів, вчинених товариством та позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень) роздрукованих у паперовій формі, що підтверджують такі дії. 26.03.2019 позивач листом (вхідний № 3218/ФК від 26.03.2019р.) направив на адресу Нацкомфінпослуг запитувану інформацію з підписаною електронним підписом з додатком "Носій інформації". 01.11.2019 відповідачем надіслано в адресу ТОВ "Веллфін" вимогу за реєстраційним номером 8912/16-8, в якій комісія вимагає надати станом на 31.10.2019 протягом 10 календарних днів інформацію та документи (про укладені договори згідно Додатку 1 до вимоги, з фізичними особами; зміни протягом вересня 2019р. до внутрішніх правил надання фінансових послуг позивача; зміни протягом вересня 2019р. до примірних договорів надання фінансових послуг; копії десяти будь - яких укладених договорів з фізичними особами тощо). Позивач листом від 07.11.2019 (вхідний № 10224/ФК від 07.11.2019) надав Нацкомфінпослуг запитувану інформацію з підписаною електронним підписом з додатком "Носій інформації". 04.11.2019 відповідачем надіслано в адресу ТОВ "Веллфін" чергову вимогу за реєстраційним номером 8978/16-8 про надання даних та документів. Позивачем надано запитувані відомості листом від 21.11.2019 за № 523 (вхідний № 10655/ФК від 21.11.2019) За наслідками проведеного відповідачем аналізу отриманих від ТОВ "ВЕЛЛФІН" відомостей, даних та документів, комісією складено та направлено позивачу супровідним листом від 26 листопада 2019р. № 9686/16-8 акт від 22 листопада 2019р. про правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, за реєстраційним номером 2000/16- 5/15, який складено відповідно до п. 1.11 та 4.2 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги затверджене розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012р. № 2319 (далі - Положення № 2319). Вказаним актом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" вимог законодавства про фінансові послуги, а саме: - частини другої статті 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка встановлює, що фінансові установи в України діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм закону України, які встановлюють особливості їх діяльності; - пункту 5 частин третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. 20 грудня 2019 року позивачем отримано розпорядження від 10.12.2019 року №2589 "Про застосування заходу впливу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін", відповідно до якого Нацкомфінпослуг постановила зобов`язати ТОВ "Веллфін" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити комісію про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 09.01.2020 року. Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження не відповідає критеріям правомірності, встановлених ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-III встановлено, що ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Згідно абзацу четвертого частини першої статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до пункту 2, 3 частини першої статті 27 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є: здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг. Частиною першою статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення. Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що Нацкомфінпослуг уповноважена на здійснення державного нагляду (контролю) за наданням фінансових послуг із дотримання вимог та додержанням законодавства у цій сфері учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг). Відповідно до статті 39 Закону №2664 у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Так, положеннями статті 39 Закону №2664 передбачено, що передумовою застосування заходів впливу є встановлення обставин, які свідчать про допущення учасником ринку порушення законів та інших нормативно- правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)" (далі - Ліцензійні умови), якими встановлений вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання фінансовою установою - ліцензіатом, тобто Позивачем. А саме, Ліцензійними умовами закріплено, що: надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою, якщо така послуга надана на підставі кредитного договору або іншого договору, який має всі ознаки кредитного договору, визначені статтею 1054 Цивільного кодексу України (пункт 8 Ліцензійних умов); фінансова установа зобов`язана надавати фінансові послуги на підставі договору, який відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 11 і 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 1056-1 Цивільного кодексу України, інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, вимогам до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, визначеним Нацкомфінпослуг, та положенням внутрішніх правил надання фінансових послуг фінансовою установою. Якщо відповідно до вимог законодавства додатком до внутрішніх правил надання фінансових послуг є типовий договір, договори з надання фінансових послуг, що укладаються фінансовою установою, повинні відповідати такому типовому договору (пункт 24 Ліцензійних умов). Як вже було зазначено, у спірних правовідносинах відповідачем прийнято оскаржуване розпорядження за порушення ТОВ "Веллфін" при наданні фінансової послуги прав майже 3000 споживачів фінансових послуг, що призвело до нарахування споживачам безпідставних сум неустойки та компенсацій. Оскаржуваним розпорядженням було встановлено, що Товариством нараховано сукупну суму неустойки (штраф, пеня) за порушення зобов`язань споживачами за договорами про споживчий кредит, яка перевищує половину суми, одержаної споживачами за такими договорами (згідно Додатку 1 до Акту), чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме частину другу статті 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування». Пунктом другим мотивувальної частини оскаржуваного розпорядження встановлено, що Товариством нараховано споживачам фінансових послуг непропорційно велику суму компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) за невиконання зобов`язань за кредитними договорами (згідно Додатку 2 до Акту), чим порушено законодавство про фінансові послуги, а саме частину другу статті 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Колегія суддів звертає увагу, що зазначена правова позиція була вже неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18. При цьому, зазначені обставини були встановлені судами до правовідносин за кредитними договорами, кредитодавцем за якими є саме позивач (зокрема у справах: №596/1285/19, №132/1006/19, №473/3583/19, №462/3387/19, №127/19456/19, №737/867/19, № 750/13780/19, розглянутих за позовами ТОВ «Веллфін» до позичальників про стягнення заборгованості), у зв`язку з чим, взагалі відсутні будь-які підстави для встановлення нікчемності договорів або окремих його пунктів. Таким чином, не дотримання Позивачем вимог Ліцензійних умов та законодавства про фінансові послуги при наданні фінансових послуг і порушення у зв`язку з цим прав споживачів і стало підставою для застосування до Позивача Нацкомфінпослуг, як регулятором, заходу впливу у вигляді оскаржуваного розпорядження. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції, які слугували підставою для задоволення позову, є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, жодна норма законодавства не встановлює обов`язку регулятора на звернення до суду з метою визнання договорів або окремих їх пунктів недійсними, так як предметом нагляду Нацкомфінпослуг є дотримання піднаглядними суб`єктами законодавства про фінансові послуги під час ведення господарської діяльності з надання фінансових послуг, а не встановлення правового статусу укладених фінансовими установами договорів. Більш того, жодна правова норма не ставить повноваження Нацкомфінпослуг щодо встановлення факту порушень піднаглядними суб`єктами законодавства про фінансові послуги у вигляді порушення прав споживачів (шляхом, зокрема, установлення несправедливих умов договорів, як у даному випадку) в залежність від визнання судами таких договорів недійсними. Так, 10.12.2019 Нацкомфінпослуг, на підставі розгляду Акту про правопорушення, прийнято Розпорядження №2589 «Про застосування заходу впливу до ТОВ «Веллфін»», пунктом 1 мотивувальної частини якого було встановлено, що Товариством нараховано сукупну суму неустойки (штраф, пеня) за порушення зобов`язань споживачами за договорами про споживчий кредит, яка перевищує половину суми, одержаної споживачами за такими договорами (згідно Додатку 1 на до Акту), чим порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме частину другу статті 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування». Пунктом другим мотивувальної частини оскаржуваного розпорядження встановлено, що Товариством нараховано споживачам фінансових послуг непропорційно велику суму компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) за невиконання зобов`язань за кредитними договорами (згідно Додатку 2 до Акту), чим порушено законодавство про фінансові послуги, а саме частину другу статті 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до пункту 1 резолютивної частини розпорядження від 10.12.2019 №2589, Нацкомфінпослуг було постановлено зобов`язати ТОВ "Веллфін" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 09.01.2020. Отже, оскаржуваним позивачем розпорядженням встановлено виключно порушення Товариством вимог законодавства про фінансові послуги, та, більш того, жодним чином не встановлювалась недійсність укладених ним договорів позики (як то зазначено судом першої інстанції). Більш того, судом першої інстанції взагалі не надано правової оцінки частині оскаржуваного розпорядження, якою встановлено факти порушення позивачем вимог Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проаналізувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року - скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М.