Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/7097/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7097/19 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27758-17 від 14.05.2019 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - повернено позивачу. Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу позивача від Головного управління Державної податкової служби у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходив. 03 квітня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 13379, позивачем надіслано до суду пояснення до апеляційної скарги, відповідно до змісту яких, частина 2 ст. 122 КАС України містить імперативну норму строку звернення до суду - шість місяців, яка і повинна бути застосована в межах спірних правовідносин. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів, предметом даного адміністративного позову є вимога Головного управління ДФС у Київській області від 14.05.2019 року №Ф-27758-17 про сплату боргу (недоїмки), яка отримана позивачем 12.06.2019 року. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 12 грудня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 7575/19. Постановляючи ухвалу про повернення адміністративного позову, суд першої інстанції наголосив, що позивачем адміністративний позов подано з порушенням спеціального десятиденного строку звернення до суду щодо оскарження рішень територіального органу доходів і зборів, визначеного статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI). Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону). За положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI. Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI. В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб. Згідно з абз. 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Згідно абз. 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження. Як встановлено судом першої інстанції, вимога Головного управління ДФС у Київській області від 14.05.2019 року №Ф-27758-17 про сплату боргу (недоїмки) отримана позивачем 12.06.2019 року. Правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку позивач не скористався і до адміністративного суду звернувся лише 21 грудня 2019 року. Таким чином, звернувшись до суду лише 21 грудня 2019 року з позовом про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф - 27758-17, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом № 2464-VI. При цьому, позивачем у клопотання про поновлення строку не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, від 19 березня 2020 року у справі № 140/1757/19. Враховуючи вищевикладене та враховуючи правові висновки Верховного Суду, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року - без змін. Керуючись ст.ст. 122, 241, 242, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді Я.Б.Глущенко Л.Т.Черпіцька Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2020 року.