Постанова 4824 № 375/1900/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД =================================================================== Справа №375/1900/19 Головуючий у І інстанції Литвин О.В. Провадження №22-ц/824/4186/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, підписала заяву № б/н від 15 січня 2009 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 12000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 15 серпня 2019 року становить 24054 грн. 14 коп., з яких: 13558 грн. 63 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2633 грн. 22 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6240 грн. 66 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1121 грн. 63 коп. - штраф (процентна складова). На підставі викладеного в позові, банк просив суд першої інстанції позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути зі ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 06 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідач особистим підписом засвідчила свою згоду на приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву, згідно з якою було встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500 грн. В подальшому кредитний ліміт було збільшено, так 12 вересня 2010 року кредитний ліміт було встановлено в розмірі 10000 грн., а 24 вересня 2018 року кредитний ліміт встановлено в розмірі 12000 грн., що передбачено умовами в анкеті-заяві та п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору. Після отримання картки за умовами укладеного з банком договору відповідач здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, також відповідач зверталася до банку з метою пере випуску карти. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а зокрема розрахунком заборгованості. Для додаткового підтвердження вказаних обставин банком надано виписку про рух коштів, з якої вбачається, що відповідач знімала кредитні кошті з картки та частково здійснювала погашення наявної заборгованості. Таким чином відсутність підпису відповідача на Тарифах Банку, Умовах та Правилах не свідчить про не укладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Також в заяві, що підписана відповідачем, вказано вид картки - кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», валюта карти - гривня, сума встановленого кредитного ліміту - 500 грн, базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5 % в місяць на залишок заборгованості. Тобто, сторонами були досягнуті усі істотні умови договору, у тому числі щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Окрім того, відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено тип кредитної лінії, пільговий період (55 днів), базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5% в місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням більш ніж на 120 днів. Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи з викликом учасників справи та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі. Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням такого. Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2009 року ОСОБА_1 було підписано заяву, якою остання виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «55 днів пільгового періоду» з бажаним кредитним лімітом 500 грн. Згідно викладеної у вказаній заяві інформації, ОСОБА_1 висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. При цьому вона зазначила, що ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. 15 січня 2009 року ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду», згідно якої: базова відсоткова ставка за місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів на рік) становить 2.5%; за несвоєчасне погашення заборгованості стягується пеня (1) - базова відсоткова ставка по договору / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту, та пеня (2) - 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується один раз на місяць при наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн.; при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів сплачується штраф у розмірі 500 грн. +5% від суми позову. Згідно поданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку відповідач станом на 15 серпня 2019 року має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 24054.14 грн., в тому числі: тіло кредиту -13558.63 грн., 2633.22 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6240.66 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, штраф (фіксована частина) - 500.00 грн., штраф (процентна складова) - 1121.63 грн. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що із наявних в матеріалах справи доказів, не вбачається підтвердження того, що відповідач отримав та ознайомився за особистим підписом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які є складовою договору про надання банківських послуг, а отже не можна встановити, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору. При цьому, зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Також позивачем не надано до суду жодного доказу з приводу того, що відповідачу було видано кредитну картку Судом першої інстанції також було зазначено, що на час розгляду справи в суді позивачем не було надано суду відомостей, що підтверджують тип і строк дії картки, якщо вона видавалась, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку, а також розміру заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 24054.14 грн., враховуючи, що згідно анкети-заяви, розмір кредитного ліміту визначено в сумі 500.00 грн., а відповідно до змісту позовної заяви позивачем зазначено про отримання відповідачем кредиту в розмірі 12000.00 грн., доказів про надання згоди відповідачем на зміну кредитного ліміту суду також не було надано. Також, на час розгляду справи позивачем не було надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного такого. У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 83 ЦПК України визначено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причин, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази підтверджують, що особа здійснила всі належні від неї дії на отримання вказаного доказу. Як передбачено у ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів у справі. Так, на підтвердження свої позовних вимог, позивачем було надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 15 січня 2009 року, зі змісту якого вбачається, що станом на 15 серпня 2019 року становить 24054 грн. 14 коп., з яких: 13558 грн. 63 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2633 грн. 22 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6240 грн. 66 коп. - пеня за прострочене зобов`язання, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1121 грн. 63 коп. - штраф (процентна складова). Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий суду розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом з урахуванням того, що він не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову, не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість, з якими також погоджується і суд апеляційної інстанції. Крім того, розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду першої інстанції не було надано. Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надана ним Анкета-заява разом у Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку складає кредитний договір, виходячи з такого Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт АТ КБ Приватбанку, Пам`ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов`язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт. Згідно п. 2.1.1.2. вищевказаного Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві. Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. У відповідності до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього ж Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Виходячи з правового аналізу вищевказаних норм права вбачається, що в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Отже в заяві позичальника від 15 січня 2009 року процентна ставка була встановлена в розмірі 2,5 % в місяць на залишок заборгованості, що також вірно встановлено судом першої інстанції, при цьому твердження позивача про те, що ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 12000 грн. не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки згідно анкети-заяви ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., що ставить під сумнів визначений банком розмір заборгованості та розмір нарахованих відсотків. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погодження з відповідачем зміни встановленого кредитного ліміту та відсоткової ставки за користування кредитними коштами суду першої інстанції надані не були. Також суду не було надано й доказів на підтвердження того, що відповідачем було отримано кредитну картку та з яким строком дії картки. Доводи апеляційної скарги про те, що банком самостійно було збільшено кредитний ліміт розцінюються судом критично, оскільки суду першої інстанції не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують вказану обставину та те, що відповідач погоджувалася на збільшення встановленого кредитного ліміту та була повідомлена про таке збільшення На підтвердження своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги банком було надано до суду апеляційної інстанції виписку по рахунку за період з 15 січня 2009 року по 31 грудня 2019 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 , довідку про видачу кредитних карток, разом з тим суд апеляційної інстанції не може враховувати надані докази з урахуванням такого. Щодо виписки по рахунку за період з 15 січня 2009 року по 31 грудня 2019 року, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 та довідки про видачу ОСОБА_1 кредитних карт, яку долучено до апеляційної скарги, то подані докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази у справі з урахуванням вимог ст. 367 ЦПК України та того, що вони не були надані суду першої інстанції як доказ та не були предметом дослідження судом першої інстанції, а банком не було наведено поважних причин, які б унеможливлювали подання таких доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції. Так, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У зв`язку з тим, що банком не було надано докази неможливості подання виписки про рух коштів, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 та довідки про видачу ОСОБА_1 кредитних карт до суду першої інстанції, то судом апеляційної інстанції не може бути надана правова оцінка новим доказам у справі, які були надані лише під час апеляційного розгляду справи. Твердження банку щодо того, що відповідач не довів відсутність заборгованості та виконання умов договору належним чином, оцінюються колегією суддів критично, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов`язком позивача. Посилання банку на те, що вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе її відсутності, не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин та їх конкретних умов. Доводи апеляційної скарги щодо наявності згоди позичальника з умовами кредитування також відхиляються колегією суддів, оскільки відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`являв. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 06 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Судді: