Постанова 4824 № 758/2197/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/12207/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2021 року м. Київ Справа № 758/2197/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Петрова Д.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У лютому 2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що 26.10.2010 відповідач уклав з позивачем договір б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Саном на 19.01.2021 року у відповідача виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 18 193,87 грн., яка складається з: 14 327,12 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту та 3866,75 грн. заборгованості за відсотками. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18 193,87 грн. за кредитним договором б/н від 26.10.2010 та судові витрати у розмірі 2270 грн. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 14 327 грн. 12 коп. заборгованості за кредитним договором та судовий збір у розмірі 1787 грн. 56 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що до суду була надана заява-анкета, в якій відповідач особистим підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку. Відповідачем до встановлення кредитного ліміту на кредитну картку було також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В даній довідці, підписаній відповідачем, вказано: тип кредитної лінії; пільговий період (55 днів); базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2.5% в місяць (30 % річних; розмір та строк внесення щомісячних платежів; розмір комісії за зняття готівки; умови щодо сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу та ін. Тобто, умови кредитування щодо сплати процентів були належним чином погоджені з відповідачем при укладенні кредитного договору. На підставі вищевказаної анкети-заяви та довідки про умови кредитування відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт 15000 грн. Вказує, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.Крім цього, відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти, отримав перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжив користуватися. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи анкетою-заявою відповідача, довідкою про умови кредитування, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача, довідками банку про видані кредитні картки, про зміну умов кредитування. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також частково погашав заборгованість за договором. Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач ОСОБА_1 не подавав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), та виходив з того, що посилання позивача на те, що підписаний паспорт споживчого кредиту свідчить про погодження всіх істотних умов договору, є необґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач, не зазначено розміру кредитного ліміту, позаяк паспорт споживчого кредиту одночасно містить умови щодо кредитування двома кредитними продуктами у вигляді кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Голд», і не зазначено, якою саме карткою користувався відповідач. Крім того паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 21.05.2020, тоді як цей паспорт був підписаний позичальником 06.05.2020, поряд з цим, зі змісту споживчого паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, також відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці, також зазначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування та припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься чинним протягом погодженого строку. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було, а надана позивачем анкета-заява про приєднання до банківських послуг від 26.10.2010 та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг, не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Разом з тим, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 14 327,12 грн., що становить заборгованісьть за тілом кредиту, та, у зв`язку з вищенаведеним, суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості за процентами за користування кредитом. Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається. З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків колегія суддів повністю погодитись може, оскільки вони зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 26.10.2020 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 19.01.2021 року заборгованості у розмірі 18 193,87 грн., яка складається з: 14 327,12 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту та 3 866,75 грн. заборгованості за відсотками. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», довідку про умови кредитування, розрахунок заборгованості, виписку за договором, копію паспорту споживчого кредиту, довідку про видані картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», та копію паспорту з відміткою про авторизацію особи, що відбулась 12.09.2018 року при отриманні нової картки. З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 11). Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» до договору, укладеного з ОСОБА_1 (а.с. 12). Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, ОСОБА_1 ознайомлений з фінансовими умовами надання цієї платіжної картки і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується його особистим підписом. З вказаної довідки вбачається, що базова процентна ставка (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році) становить 2,5 % на місяць (30 % річних). Розмір щомісячних платежів та термін їх внесення (що включають плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також удовідці встановлено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів за порушення сплати обов`язкових платежів. З виписки по рахунку за картковими рахунками відповідача вбачається, що позичальник ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів, користувався послугою «Скарбничка», виконував перекази грошових коштів, знімав кошти в банкоматах, розраховувався кредитними коштами, здійснював поповнення рахунку мобільного телефону та інші розрахунки та операції. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Таким чином, виписка по особовому рахунку відповідача, що містяться в матеріалах справи, є належним доказом отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості ( а.с. 50-64). При порівнянні даних виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що суми використаних кредитних коштів, зазначені у виписці, відповідають сумам, зазначеним в розрахунку заборгованості. Таким чином, сторони ( ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк») погодили умови, порядок і строк виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, відповідальність за невиконання зобов`язання та досягли згоди з усіх істотних умов за договором від 26 жовтня 2010 року. Отже, підписавши довідку про ознайомлення із умовами кредитування від 26.10.2010 року ( а.с. 12), відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, які передбачали сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за несвоєчасне невиконання зобов`язання. Інформація про отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розмір сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості - підтверджується випискою з особового рахунку, відкритого банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 . За викладених обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, - не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами. Разом з тим, дослідивши та проаналізувавши розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, а також виписку з особового рахунку, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для стягнення суми 3866 грн. 75 коп., яку банк визначає як заборгованість за відсотками за користування кредитом, враховуючи наступне. Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 19.01.2021 року, позивачем визначено, що заборгованість за кредитом ( тілом кредиту) в сумі 14327, 12 грн. виникла ще станом на 01 липня 2020 року. Після вказаної дати витрат кредитних коштів не було. Заборгованість за процентами - 3866, 75 грн. нарахована позивачем за період з 01 липня 2020 року по 19 січня 2021 року за користування вищевказаними коштами у розмірі 14 327, 12 грн. Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, до вказаної суми, що зазначена як тіло кредиту - 14 327 грн. 12 коп. банком вже включено відсотки за користування кредитом, про що зазначено у графі «відсотки, погашені за рахунок кредиту», загальна сума яких за період з 01 липня 2019 року по 01 червня 2020 року становить 4838, 01 грн. Проте, жодних даних про досягнення між сторонами домовленості про включення відсотків до тіла кредиту та нарахування процентів за користування кредитом на суму, яка включає раніше нараховані відсотки, - матеріали справи не містять. Таким чином, заборгованість за процентами за користування кредитом фактично стягнута банком, оскільки сума нарахованих відсотків у сумі 4838, 01 грн. включена до заборгованості по тілу кредиту. Отже , розрахунок процентів за період 01 липня 2020 року по 19 січня 2021 року на суму 3866 грн. 75 коп., не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки матеріали справи не містять даних про погодження між сторонами таких умов договору як нарахування процентів на раніше нараховані проценти. Крім того, зазначені проценти нараховувались за ставкою 40,8 % річних, що не було узгоджено сторонами при підписанні анкети-заяви та довідки про умови кредитування. Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості по прострочених процентах не відповідає вимогам закону та умовам укладеного між сторонами договору, оскільки банк не мав права в односторонньому порядку здійснювати підвищення відсоткової ставки за кредитом. Отже, доводи представника банку про необхідність стягнення суми заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3866 грн. 75 коп., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки така заборгованість створена шляхом нарахування відсотків на суму, що включає відсотки, нараховані за попередній період, що не передбачено ні чинним законодавством, ні умовами довідки про кредитування, підписаної відповідачем. При цьому з розрахунку заборгованості встановлено, що до тіла кредиту в сумі 14327 грн. 12 коп. вже увійшли нараховані банком відсотки за користування кредитом, що стягнуто судом першої інстанції оскаржуваним рішенням. Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної частини. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення у мотивувальній частині щодо підстав для відмови у стягненні процентів на суму 3866 грн. 75 коп., виклавши її у редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.