Постанова 4813 № 495/10109/19

Номер провадження: 33/813/304/20 Номер справи місцевого суду: 495/10109/19 Головуючий у першій інстанції Савицький С. І. Доповідач Кадегроб А. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.02.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду - Кадегроб А.І., при секретарці судового засідання Тьосовій Я.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , її захисниці - адвокатки Оснач О.А., потерпілої - ОСОБА_2 , її представника - адвоката Каланжова В.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,- встановила: Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2020 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420, 40 грн. Відповідно до постанови встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 13.11.2019, ОСОБА_1 , 08.11.2019 о 12.00 годині, перебуваючи в с. Удобне по вул. Коцюбинського в приміщенні Удобненської ЗОШ висловлювалась нецензурною лайкою у бік ОСОБА_2 та вдарила останню, чим вчинила дрібне хуліганство, відповідальність за яке передбачено статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що висновки судді районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, суддя неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до з`ясування обставин справи. Також вказує, що висновки судді районного суду ґрунтуються виключно на протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з порушеннями вимог КУпАП, показаннях потерпілої ОСОБА_2 та малолітнього свідка ОСОБА_3 , яка є донькою потерпілої. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її захисниці, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити, думку потерпілої ОСОБА_2 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суддя суду першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вищевказаних вимог КУпАП. Так, в оскарженій постанові викладені показання, однак зазначеним показанням не надана належна правова оцінка, розбіжності у показаннях осіб не усунуті. В мотивувальній частині постанови не зазначено, на підставі яких саме з досліджених доказів суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, що свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП щодо повного, всебічного і об`єктивного встановлення обставин справи про адміністративне правопорушення. Суддя у своїй постанові лише зазначив, що вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена наявними у справі доказами, а також доказами, які були встановлені в процесі розгляду справи, не вказавши, якими саме фактичними даними, що містяться у доказах, він обґрунтував свій висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства. При цьому, згідно з правовою доктриною, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.). Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративне зривання головного убору, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, непристойна пропозиція дівчині та інші подібні дії. Для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав`язати свою волю, а точніше свавілля. Конкретні прояви цього правопорушення надзвичайно різноманітні. Таке розмаїття законодавець визначив терміном «інші подібні дії», до яких необхідно віднести: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 p. № 2899-IV). Матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявність обов`язкового елементу об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме - наслідків протиправних дій особи у вигляді порушення громадського порядку, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції та підтверджено в судовому засіданні апеляційного суду, конфлікт відбувся у приміщенні Удобненської ЗОШ І-ІІІ ступенів між двома особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що не призвело до порушення режиму роботи освітнього закладу та не спричинило шкоди громадському порядку, оскільки до даного конфлікту не було залучено інших осіб (а. с. 3, 88-91). Суддею суду першої інстанції також не встановлено, як саме ОСОБА_1 принижувала гідність чи чіплялася до ОСОБА_2 , виражалася нецензурною лайкою, будь-яких доказів порушення громадського порядку або спокою громадян також не встановлено, чим допущена неповнота і однобічність розгляду справи, оскільки фактично не встановлена форма об`єктивної сторони інкримінованого їй правопорушення. Допитана в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що вона не висловлювалась на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, не перекривала їй з дитиною прохід рукою, стоячи біля дверей, тим паче не плювала в останню. Взагалі ніяких конфліктів у школі або поза межами школи у неї з ОСОБА_2 не було, та щоб їх не було у зв`язку із відвідуванням дитини ОСОБА_2 школи, вона не здійснює її навчання та не веде уроки в її класі. Вважає, що дана ситуація створена ОСОБА_2 для підриву її педагогічної репутації, для подальшого звільнення з займаної посади та роботи в цілому. Допитана в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснила, що постанова судді районного суду є законною, що дійсно свідком вказаного правопорушення була її дитина. Однак, згідно з пояснень малолітнього свідка ОСОБА_3 , 2013 року народження, викладених у постанові судді районного суду, відсутні будь-які відомості щодо висловлювань ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою або спричинення останній яких-небудь ушкоджень (а. с. 89). Разом з цим, суддею суду першої інстанції не взяті до уваги порушення, допущені працівниками поліції під час складання адміністративних матеріалів. Так, відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 від 13.11.2019 відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП не відповідає вимогам закону, так як в ньому невірно зазначено прізвище потерпілої особи, а саме - замість « ОСОБА_2 » вказано - « ОСОБА_4 » (а. с. 3). Час вчинення адміністративного правопорушення, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає часу, зазначеному у виписці ЄО №18102, рапорті ДОП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області Мартинова А.П. (а. с. 3, 4, 5). Разом з цим, до протоколу долучені матеріали ЖЄО, а саме: виписка ЄО №18102, рапорт, пояснення: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , пояснювальна ОСОБА_1 (а. с. 4, 5, 7-12). Викладені в письмових поясненнях зазначених осіб відомості не відображають суті адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме в них не відображено як саме ОСОБА_1 принижувала гідність чи чіплялася до ОСОБА_2 , виражалася нецензурною лайкою, будь-яких доказів порушення громадського порядку або спокою громадян також не встановлено. Усім вищевказаним обставинам суддя суду першої інстанції належної правової оцінки не надав, що свідчить про істотну неповноту та однобічність судового розгляду справи та є безумовною підставою для скасування оскарженої постанови. Враховуючи вищевикладені обставини, суддя апеляційного суду вважає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 будь-яких хуліганських дій щодо ОСОБА_2 . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова судді районного суду - скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Керуючись ст. ст. 247, 293, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, - скасувати. Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Кадегроб