Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5234/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/5234/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Білак С.В., Чумака С.Ю., за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі №280/5234/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Авто" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-авто" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області , в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 №0014111407, прийняте відповідачем, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 846865,50 грн., в тому числі основний платіж 564577,00 грн, штраф 282288,50 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2018 №0014111407, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Регион-авто" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 846865,50 грн., в тому числі основний платіж 564577,00 грн., штраф 282288,50 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволні позов в повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (Радова С.О.) підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача (адвокат Кравченко С.І.) проти доводів апеляційної скарги заперечив. Також представник відповідача подав клопотання про заміну сторони відповідача Головного управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головного управління ДПС у Запорізькій області, відповідно до ст. 52 КАС України. Як вбачається з клопотання відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

1. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» визначено, що визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Відповідно до наказу №10 від 29.08.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області розпочало виконання функцій та повноважень ГУ ДФС у Запорізькій області, що припиняється. Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним клопотання відповідача-1 задовольнити та замінити Головне управління ДФС у Запорізькій області на її правонаступника Головне управління ДПС у Запорізькій області. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав позову, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі направлення від 17.07.2018 №1588 та відповідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 Податкового кодексу України контролюючим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Регион-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ПРОДУКТОВА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ГРАНДСТРАЙК», ТОВ «ВАЙПТЕКС», ТОВ «ФРОНТОР ЛТД», ТОВ «ПРОТЕК АГРО ГРУП». За результатами перевірки складено акт від 01.08.2018 №448/08-01-14-06/37573361, відповідно до висновків Акту перевірки встановлені наступні порушення: - пп.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2017 рік на суму 408105 грн.; - пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що прервірявся, на загальну суму 564577 грн, в.ч. по періодам: грудень 2017 року на суму 389 213 грн.; січень 2018 року на суму 175364 грн. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: - №0014111407 від 07.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 846865,50 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями у розмірі 564577 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 282 288,50 грн. (т.1, а.с.15). - №0014101407 від 07.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 510131,25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями у розмірі 408105 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 102026,25 грн (т.1, а.с.14). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді період, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За приписами пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, у відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи. З аналізу приведених норм законодавства вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Як вбачається з матеріалів справи в перевіряємому періоді позивачем здійснювались господарські операції з ТОВ «Продуктова інноваційна компанія». Так, 28.11.2017 між ТОВ «Регион-Авто» (покупець) та ТОВ «Продуктова інноваційна компанія» (постачальник) та укладено договір поставки №12/12-17, відповідно до якого позивачу були передані будівельні матеріали. На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано: - видаткову накладну №РН-1219/01 від 19.12.2017 року; - рахунок-фактура №СФ-0000119 від 19.12.2017 року. Перевезення та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж №0000000086 від 19.12.2017, №0000000086/1 від 19.12.2017 (т.1, а.с. 129-130). Також, 28.11.2017 між ТОВ «Продуктова інноваційна компанія» (постачальник) та ТОВ «Регион-Авто» (замовник) укладено договір надання послуг №13/12-17, в порядку та на умовах якого виконавець зобов`язується прийняти на себе обов`язки по монтажу утеплювача, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи (т.1, а.с.120-123). Відповідно до зазначеного договору ТОВ «Регион-Авто» прийняло роботи з монтажу утеплювача, що підтверджено актом №ОУ-1219/02 здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунком-фактурою №СФ-0000120 від 19.12.2017; видатковою накладною №РН-1219/01 від 19.12.2017, рахунком-фактурою №СФ-0000119 від 19.12.2017, наряд-заказом №119 (т.1, а.с.124-128). При цьому розрахунки між вищезазначеними підприємствами не проводились та відповідно даних контролюючого органу, станом на 31.01.2018 року наявна кредиторська заборгованість у сумі 158040 грн. Також у перевірямому періоді між ТОВ «Регион-Авто» та ТОВ «ГРАНДСТРАЙК» укладено договір надання послуг №38 від 11.11.2017 року по ремонту та технічному обслуговуванню устаткування (т.1, а.с.160-162), Відповідно даних бухгалтерського обліку станом 01.12.2017 року наявна кредиторська заборгованість в сумі 50084 грн. 17.11.2017 між ТОВ «Регион-Авто» та ТОВ «ГРАНДСТРАЙК» укладено договір постачання №41 (т.1, а.с.163-167). На підтвердження виконання умов зазначеного договору документи: акт №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактура №83 від 05.12.2017, дефектний акт, видаткова накладна №3002 від 07.12.2017, рахунок-фактура №87 від 07.12.2017, видаткова накладна №3001 від 07.12.2017, рахунок-фактура №85, наряд-заказ №85. Перевезення та доставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною з відомостями про вантаж №0000000081 від 07.12.2017 (а.с.168-180). Крім того, під час перевірки податковим органом досліджувались господарські операції позивача з ТОВ «Вайптекс». Так, 10.11.2017 між ТОВ «ВАЙПТЕКС» (постачальник) та ТОВ «Регион-Авто» (покупець) укладено договір постачання №39 (т.1 а.с.181-185). 10.11.2017 між сторонами укладено договір надання послуг №40 щодо монтажу утеплювача (т.1, а.с.186-189). Також, 10.11.2017 між сторонами також укладено договір надання послуг №40.1 щодо монтажу системи відеоспостереження (т.1 а.с.190-193). На підтвердження умов виконання вказаних договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), наказ-розпорядження, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, видаткові накладні, рахунки-фактури, наряд-закази №72 (т.1 а.с.197-203, 205-209, 214-216). Перевезення та доставка товару підтверджується товаро-транспортними накладними, в яких також зазначено відомості про вантаж (т.1 а.с. 204,210-213). В свою чергу судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розрахунки між підприємствами не відбулись, про що свідчить договір відступлення права вимоги №1 від 30.01.2018 (т.1 а.с.144-146). Уу перевіряємому періоді позивач також мав господарські відносини з ТОВ «Фронтор ЛТД», та 17.11.2017 між зазначеними суб`єктами господарювання укладено договір надання послуг №41 від 17.11.2017 про ремонт та технічне обслуговування устаткування (т.1 а.с.131-133). Сторонами укладено договір постачання №41 від 17.11.2017 (т.1 а.с.134-137). На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано первинну документацію: акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, видаткові накладні, рахунки-фактури, дефектні акти, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.135-148-159). Господарські операції позивача з ТОВ «Протек агро груп» також були предметом податкової перевірки. Так, що 11.10.2017 між ТОВ «Протек агро груп» та ТОВ «Регион-Авто» укладено договір поставки №37; 26.10.2017 - договір надання послуг №39 на ремонт та технічне обслуговування устаткування; 29.10.2017 - договір надання послуг №44 від 29.10.2017 на виготовлення цегельного паркана (т.2 а.с.1-12). На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано первинну документацію: акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, видаткові накладні, рахунки-фактури, наряд-закази. Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (т.2 а.с.13-137). Контролюючий орган в апеляційній скарзі посилається на податкову інформацію, щодо контрагентів позивача, як то відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, відсутність основних засобів, відповідного обладнання тощо. Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта щодо отриманих на його запити даних від Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Запорізькій області про те, що у певний період часу автомобілі із певними номерами не пересувались автошляхами України, з огляду на те, що наведені твердження не є належними та допустимими доказами при проведенні перевірки з огляду на відсутність детальної інформації стосовно змісту цих даних та джерела їх отримання. Крім того колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, у зв`язку з фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами № 42017000000004294 від 17.11.2017, №42017000000001595 від 22.05.2017, №42017111200000142 від 17.03.2017, де фігурують контрагенти позивача ТОВ «ПРОДУКТОВА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ПРОТЕК АГРО ГРУП», ТОВ «ГРАНДСТРАЙК», ТОВ «ВАЙПТЕКС», з огляду на наступне. Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій такими, що фактично не відбулись. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17, від 11 вересня 2018 року у справі №820/903/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №826/6146/16. При цьому, колегія суддів зазначає, що преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. В свою чергу, відповідачем не надано вирок суду, в якому досліджувались господарські відносини між Позивачем та ТОВ «ПРОДУКТОВА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ПРОТЕК АГРО ГРУП», ТОВ «ГРАНДСТРАЙК», ТОВ «ВАЙПТЕКС», у якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентами позивача фактично велась незаконна діяльність. Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності. Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі №280/5234/18 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя С.Ю. Чумак