Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/8136/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8136/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 23 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. , за участю: секретаря судового засідання: Охримчук М.Б., представника позивача: Ленського І.О., представника відповідача: Савицької І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (повне судове рішення складене 23 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м`ясо" до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : в травні 2019 року позивач, ТОВ "Брусилів-м`ясо", звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до ГУ ДФС у Житомирській області (відповідача), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012171401, №0012181401, №0012391306 від 15.05.2019. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 10.09.2019 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, не у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідно до баз даних ДФС України та наявних матеріалів кримінальних проваджень фігурантами яких являються ТОВ "Торгінвест-5", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич" та ТОВ "Лайт торг" встановлено, що ТОВ "Брусилів-м`ясо" здійснювало фінансово-господарські операції щодо реалізації товарів на вищезазначені СГД без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. ТОВ "Брусилів-м`ясо" в податковому та бухгалтерському обліках відображено операції з реалізації м`яса та субпродуктів підприємствам з ознаками фіктивності, які фактично не відбулись. Виписані ТТН по господарським операціям не є належним чином оформленими. ТОВ "Брусилів-м`ясо" не доведено факт придбання послуг з переробки давальницької сировини, свинина у ПП "Росава-Агро" та їх подальше використання у господарській діяльності ТОВ "Брусилів-м`ясо". Вважає, що правочини між позивачем та контрагентами здійснені без настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів. У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги тим, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган керувався лише суб`єктивними припущеннями, що жодним чином не спростовує реальності таких операцій. Наголошує, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Вважає, що в апеляційній скарзі, взагалі неможливо зробити висновок навіть на підставі чого відповідачем було збільшено зобов`язання по ПДВ на суму 22350,00 грн і в чому полягає незаконність рішення суду про скасування цього ППР. Відповідач застосував штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн за те, що в податкових розрахунках (звітність за формою 1-ДФ) позивач не відобразив виплату доходів фізичним особам-підприємцям, однак позивачем були подані уточнюючі звіти для виправлення допущеного недоліку, докази виправлення надані суду. В цій частині суд першої інстанції об`єктивно встановив обставини справи та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято не y відповідності до чинного законодавства. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Брусилів-м`ясо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №293/06-30-14-01/30154921 від 19.04.2019. Документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ "Брусилів-м`ясо" встановлено порушення: 1) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), пп.1.3 п.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06. 1995 за №168/704 (із змінами та доповненнями), ст.2, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4577049,0 грн., в т.ч: - 1 квартал 2016 року - 554023,0 грн., півріччя 2016 року - 1121006,0 грн., 3 квартали 2016 року - 1660111,0 грн., 2016 рік - 2220028,0 грн.; - 1 квартал 2017 року - 594425,0 грн., півріччя 2017 року - 1024426,0 грн., 3 квартали 2017 року - 1620823,0 грн., 2017 рік - 2077727,0 грн.; - 1 квартал 2018 року - 243760,0 грн., півріччя 2018 року - 269844,0 грн., 3 квартали 2018 року - 279294,0 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 113464 грн. за 1 квартал 2018 року. 2) п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 17 880 грн. у тому числі: квітень 2018 року в сумі 1 620 грн.; травень 2018 року в сумі 2 160 грн.; червень 2018 року в сумі 3 360 грн.; липень 2018 року в сумі 2 820 грн.; серпень 2018 року в сумі 3 300 грн.; вересень 2018 року в сумі 4 620 грн. 3) п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст.176 ПКУ та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп.3.5 п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 №

4. Податковим агентом в податкових розрахунках Ф. № 1-ДФ не були відображені доходи фізичних осіб підприємців за 2 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року та 2 квартал 2018 року. Податковому агенту потрібно подати уточнюючі податкові розрахунки Ф.№ 1-ДФ з врахуванням вищевказаного порушення за відповідні періоди. На підставі встановлених порушень відповідачем 15.05.2019 винесено: - податкове повідомлення-рішення №0012171401, яким донараховано податок на прибуток в сумі 4577049,00 грн. та штрафні санкції - 1144262,00 грн.; - податкове повідомлення-рішення №0012181401, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 17880,00 грн. та 4470,00 грн. штрафних санкцій; - податкове повідомлення-рішення №0012391306, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із адміністративним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Види перевірок контролюючих органів, порядок та підстави для їх проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України. Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Податковий кредит- сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів; бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України). Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України). Відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка платника податків або отримання ним товарів від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникає право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту. Слід також зазначити, що право на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника в разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно із абзацом 11 статті 1 Закону України № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Слід також зазначити, що вимоги до первинних документів, визначені Законом № 996-XIV, кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення №88). Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п 2.2 р. 2 Положення № 88). Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять відомості про господарську операцію. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень став встановлений перевіркою ТОВ "Брусилів-м`ясо" факт відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5" у період з 01.01.2016 по 30.09.2018. Зокрема, у акті перевірки зазначено: Перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Брусилів-м`ясо" показників у рядку 01 Декларацій "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року встановлено їх завищення на загальну суму 20853003,00 грн. та заниження на загальну суму 46197102,00 грн. Зазначено, що ТОВ "Брусилів-Мясо" в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України неправомірно визначено показник Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в наслідок чого завищено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" від "сумнівних" СПД, постачання товару яким не підтверджено в ході проведення перевірки та наявних доказів у кримінальному провадженню на загальну суму 20853003,0 грн.. в т.ч. по покупцях: ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5". Також вказано, що ТОВ "Брусилів-Мясо" в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України занижено задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій про доходи від продажу товарів (роби, послуг) на загальну суму 25344099,00 грн. від отриманої безповоротної фінансової допомоги перерахованої на банківський рахунок ТОВ "Брусилів-м`ясо" від "сумнівних" СПД: ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5" . Отже, суть цього порушення за висновками контролюючого органу полягає в тому, що позивачем фактично не проводилася реалізація товару вказаним контрагентам (безтоварні операції), а тому ним завищено дохід в сумі 20853003,0 грн. Разом з тим, кошти отримані від вказаних контрагентів відповідачем кваліфіковані як безповоротна фінансова допомога в сумі 25344099,00 грн. (разом з ПДВ). Крім того, за висновками акту перевірки товар позивачем фактично був реалізований за готівкові кошти невстановленим особам, а кошти від такої реалізації не були відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що призвело до заниження доходу в сумі 46197102,00 грн. (фінансова допомога та реалізований за готівку товар). Крім того, у акті перевірки зазначено, що ТОВ "Брусилів-м`ясо" завищено собівартість реалізованої продукції за 2018 рік на суму 83948,00 грн. за рахунок відображення в даних бухгалтерського обліку витрат по послугах по забою худоби. Не доведено факт придбання послуг з переробки давальницької сировини, свинина у ПП "Росава-Агро" та їх подальше використання у господарській діяльності. Зазначені порушення вплинули як на донарахування податку на прибуток, так і податку на додану вартість. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, в періоді, який перевірявся з 01.01.2016 по 30.09.2018 ТОВ "Брусилів-м`ясо" мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Лайт-Торг", ТОВ "Джуна", ТОВ "Твич", ТОВ "Торгінвест-5". Так, з матеріалів справи встановлено, що 03.01.2012 між ТОВ "Торгінвест-5" (Покупець) та ТОВ "Брусилів-м`ясо" (Постачальник) укладено договір поставки №03/1 предметом якого є поставка продуктів харчування в кількості, номенклатурі, в термін і по цінам, вказаним у накладних та специфікації. Покупець зобов`язкується прийняти продукцію та оплатити її. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка здійснюється протягом 2 днів з моменту отримання замовлення транспортом постачальника. Оплата здійснюється протягом 5 днів з дня поставки товару. Строк дії договору - до 31.12.2012. Додатковою угодою до договору від 03.01.2014 строк дії договору продовжено до 31.12.2014. Додатковою угодою до договору від 03.01.2015 строк дії договору продовжено до 31.12.2016. Додатковою угодою до договору від 03.01.2017 строк дії договору продовжено до 31.12.2018. Згідно видаткових накладних та ТТН здійснювалась поставка м`яса яловичого та свинного. 01.04.2014 між ТОВ "Твич" (Покупець) та ТОВ "Брусилів-м`ясо" (Постачальник) укладено договір поставки №1205, предметом якого є поставка Постачальником товару згідно із замовленням Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти його відповідно до накладних до протоколу узгодження цін, що є невід`ємною частиною договору та оплатити товар у строк, визначений п.3.2. Покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар. 01.04.2014 та 08.08.2014 до вказаного договору укладено додаткову угоду №1. Згідно видаткових накладних та ТТН здійснювалась поставка м`яса яловичого та свинного. 15.12.2015 укладено додаткову угоду №8 якою внесено зміни до договору №1205 в частині строку дії договору до 31.12.2016. 30.12.2016 укладено додаткову угоду якою внесено зміни до договору №1205 в частині продовження строку дії договору до 31.12.2017. 20.04.2017 укладено додаткову угоду якою внесено зміни до договору №1205 в частині зміни адреси. 17.09.2014 між ТОВ "Джуна" (Покупець) та ТОВ "Брусилів-м`ясо" (Постачальник) укладено договір поставки №80-П, предметом якого є поставка Постачальником товару згідно із замовленням Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти його відповідно до накладних до протоколу узгодження цін, що є невід`ємною частиною договору та оплатити товар у строк, визначений п.3.2. Покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар. 17.09.2014 до вказаного договору укладено додаткову угоду №80-П. Також, згідно видаткових накладних та ТТН здійснювалась поставка м`яса яловичого та свинного. 07.09.2019 між ТОВ "Брусилів-м`ясо" (Постачальник) та ТОВ "Лайт Торг" (Покупець) укладено договір поставки №9 предметом якого є поставка м`яса яловичого та свинного в кількості, номенклатурі, в термін і по цінам, вказаним у накладних та специфікації. Покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Виконання зазначених договорів та оплата за ними підтверджується наступними документами: видатковими накладними на придбання худоби у живій вазі та актами забою тварин, видатковими накладними на реалізацію товару та податковими накладними, господарськими договорами, банківськими виписками про отримання коштів за відпущену продукцію, договорами на оренду автотранспорту, подорожніми листами про перевезення продукції, оборотно-сальдовими відомостями. Також, судом не встановлено невідповідності даних, що містять зазначені документи, фактичним обставинам. Слід також зазначити, що в акті перевірки вказано на відсутність факту придбання ТОВ "Брусилів- м`ясо" послуг з переробки давальницької сировини у ПП "Росава-Агро" в сумі 83948,00 грн. та їх подальшого використання у господарській діяльності ТОВ "Брусилів-м`ясо". Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 встановлено заниження прибутку всього у сумі 25428047,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 113464,00 грн. за 1 квартал 2018. Зокрема, представник відповідача посилається на те, що інформація, зазначена у актах виконаних робіт на податкових накладних "переробка давальницької сировини", свинина не відповідає умовам договору. Крім того, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування давальницької сировини. Однак, судом першої інстанції правомірно визнано такі доводи помилковими, з огляду на наступне. Так, 01.03.2018 був укладений договір №01/03 відповідно до п.1.1 якого ПП "Росава-Агро" (Виконавець) зобов`язувалось здійснювати забій худоби для ТОВ "Брусилів-м`ясо" (Замовник). У відповідності до умов цього договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання по забою худоби. Замовник доставляє худобу своїм транспортом за його рахунок. Строк дії договору - до 31.12.2018. Виконання умов цього договору підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками на оплату, звітами виходу готової продукції після забою, порожніми листами, ветеринарними свідоцтвами. На виконання умов договору, Замовник доставляв Виконавцю закуплену худобу, а Виконавець здійснював їх забій і видавав Замовнику туші м`яса та субпродукти. При цьому, як передбачено п.3.2 вказаного договору, після забою кожної партії Виконавець видавав, а Замовник приймав разом з готовою продукцією Звіт виходу готової продукції після забою. На підставі цього Звіту здійснювалося оприбутковування готової продукції у бухгалтерському обліку ТОВ "Брусилів-м`ясо". Щомісяця підприємства складали акт здачі-приймання робіт (наданих послуг), який є підставою для проведення розрахунку на виконання договору №01/03 від 01.03.2018. Відповідно до платіжних доручень, позивач здійснював оплату за переробку сировини згідно виставлених ПП "Росава-Агро" рахунків, а також відповідно договору №01/03 від 01.03.2018. Також, безпідставними є висновки перевіряючих з приводу того, що до перевірки не надано жодних документів, які б підтверджували факт транспортування давальницької сировини, свинини від ТОВ "Брусилів-м`ясо" до ПП "Росава-Агро" та виробленої з неї продукції у зворотньому напрямку. На підтвердження транспортування продукції у матеріалах справи містяться подорожні листи використовуваних ТОВ "Брусилів-м`ясо" в своїй діяльності автомобілів. Крім того, згідно п.2.3, п.2.4 договору Замовник доставляє худобу своїм транспортом і вивіз продукції також здійснюється транспортом Замовника і за його рахунок. Таким чином, необхідність у складанні ТТН була відсутня з огляду на те, що доставка продукції за умовами договору здійснювалася власним транспортом, в даному випадку перевізником є позивач, який власним (орендованим) автотранспортом здійснював доставку своєї продукції відповідно до умов укладеного договору. За таких обставини, наявність товарно-транспортної накладної не є обов`язковою. Дослідивши надані до матеріалів первинні документи та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів відмічає, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи. Отже, матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся та які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, та окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо помилковості посилань відповідача на недоліки в оформленні товаро-транспортних накладних на транспортування продукції до покупців та відсутність сертифікатів, що не дає можливості підтвердити реальність господарських операцій, оскільки, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16. З урахуванням правових позицій Верховного Суду у справі №826/6280/13-а від 20.02.2018, у справі № 816/809/17 від 27.03.2018, у справі № 808/2360/17 від 26.06.2018, у справі №809/1139/17 від 05.07.2018, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином спростовано доводи відповідача про наявність у контрагентів позивача ознак фіктивності та про безтоварність проведених господарських операцій, оскільки в акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на довідку, складену за результатами зустрічної звірки, або на акт чи довідку, які складаються за результатами проведеної перевірки, та відповідно, які б містили інформацію про встановлення фактів порушень вищезазначеними підприємствами податкового законодавства та притягнення цих підприємств до відповідальності. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Разом з тим, у період з 01.01.2016 по 30.09.2018 контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючих органах, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами. Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача. Слід також зазначити, що в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій за укладеними договорами. Вищевказане свідчить про безпідставність висновків перевірки щодо порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України, а відтак і для донарахування податку на прибуток у сумі 4577049.00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1144262,00 грн. Як зазначено судом першої інстанції, відповідачем також винесено податкове повідомлення-рішення №0012181401, згідно якого нараховано податок на додану вартість в сумі 17880,00 грн. та 4470,00 грн. штрафних санкцій за порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 17 880 грн. за період квітень-вересень 2018. Оскаржуваним рішенням збільшено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 17880,00 грн. з мотивів неврахування для податкового кредиту отриманих від ПП "Росава-Агро" податкових накладних на підставі відсутності факту придання послуг з переробки давальницької сировини та їх подальшого використання у господарській діяльності. Зазначені висновки контролюючого органу помилково базуються також на нереальності операцій здійсненого продажу продукції за безготівкові кошти та не облікований продаж продукції за готівку невстановленим особам, тобто безтоварність господарських операцій. Зазначене стосується ТОВ "Джуна", ТОВ "Торгінвест-5", ТОВ "Твич", ТОВ "Лайт торг". Однак, враховуючи, що донарахування спірним податковим повідомленням-рішенням ПДВ відбулося на підставі встановленого перевіркою факту нереальності господарських операцій між позивачем так контрагентами з об`єднуючою ознакою порушень, що були спростовані в ході розгляду справи при дослідженні податку на прибуток, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як наслідок щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0012181401, згідно якого нараховано податок на додану вартість в сумі 17880,00 грн. та 4470,00 грн. штрафних санкцій. Зважаючи на вищевикладене, обставини справи об`єктивно засвідчують фактичне здійснення господарських операцій ТОВ "Брусилів-м`ясо" та контрагентами на підставі укладених договорів та правомірність включення до складу витрат та віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин з вказаними підприємствами. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку стосовно податкового повідомлення-рішення №0012391306, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. за порушення п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст.176 ПКУ та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп. 3.5 п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 №

4. Так, в акті перевірки вказано, що податковим агентом в податкових розрахунках Ф. № 1ДФ не були відображені доходи фізичних осіб підприємців за 2 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року та 2 квартал 2018 року. Податковому агенту потрібно подати уточнюючі податкові розрахунки Ф.№ 1 - ДФ з врахуванням вищевказаного порушення за відповідні періоди. Згідно п.119.2 ст.119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Як встановлено судом першої інстанції, позивачем відповідачу було подано уточнюючі податкові розрахунки Ф№ 1 - ДФ. Разом з тим, зазначені у акті перевірки відомості про неподання даних у звітність Ф №1-ДФ свідчать про те, що наслідком цього немає зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та /або зміни у платника податку. Отже, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що застосування спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача штрафу у розмірі 510,00 грн. за порушення п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст.176 ПКУ та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп. 3.5 п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4 є неправомірним. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи не встановила. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2020 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.