Постанова 4852 № 160/5286/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5286/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.) у справі № 160/5286/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні Світлотехнічні Технології» звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: - №UA100000/2019/000118/2 від 07.05.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00232 від 07.05.2019; - №UA100030/2019/000086/2 від 16.05.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00250 від 16.05.2019. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, прийняла оспорювані рішення з посиланням на те, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СІF-Odessa витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару до названого порту призначення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції встановив, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.4,5 ст. 58 Митного кодексу України. В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом не досліджено матеріали справи, які мають значення для вирішення справи по суті, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вказаним вище нормативним актам. Відповідач наполягає, що документи, подані декларантом для визначення митної вартості товару відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості, тому у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів у в повній відповідності до ч. 3 ст. 53 МК України. Причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо було визначити, є відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Також відвідач вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки Дніпропетровської Торгово-промислової палати України №ГО-1054 від 06.05.2019, № ГО-1134 від 15.05.2019, вказує, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Зокрема, Положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки. В спірному випадку митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Сторони про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - залишити без змін. Позивач зазначає, що відповідач, обґрунтовуючи свої вимоги та власну правову позицію, відтворив не лише зміст раніше наданого ним відзиву на адміністративний позов, а й зміст кожного з оспорюваних рішень про коригування митної вартості. Відповідач не привів посилань і не долучив до матеріалів справи жодного нового доказу, який би свідчив про неправильність чи неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі та(або) застосування норм права та спростовував би правомірність використання позивачем цін, зазначених у відповідних первинних документах, поданих йому декларантом. Він лише одними й тими самими доводами обґрунтував підстави відхилення (невизнання) ним митної вартості товарів, придбаних позивачем. Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить розглянути справу за участі представника позивача. Апеляційний суд вважає відсутніми підстави для задоволення означеного клопотання. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За правилами ч.1 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В даному випадку обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи суд не визнавав. Позиції позивача та відповідача з приводу спірних правовідносин викладені ними у відповідних письмових заявах, додаткові докази апеляційному суду не подавались, отже, справа може бути вирішена на підставі наявних у ній доказів. Виходячи з вищевикладеного, дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 05.06.2018 між позивачем ТОВ «Інженерні Світлотехнічні Технології» (покупець) та компанією FIRMENENT GROUP (HONG KONG) INDUSTRIES CO., LIMITED (Unit 5 27/F Richmond Commercial Building 109, Argyle ST Mongkok KLN Hong Kong (постачальник)) укладено зовнішньоекономічний контракт № 20180605, за умовами якого постачальник постачає, а покупець купує товари народного вжитку, які поставляються партіями під час терміну дії договору згідно з узгодженими та вказаними у рахунках найменуванням, асортиментом, кількостями та цінами на умовах, перелічених в даному договорі. Сторонами цього договору узгоджено, що ціна за одиницю товару зазначається в рахунках на кожну партію товару відповідно. Загальна сума договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором. Вартість упаковки включена до вартості товару (п.2.3 Договору). Валютою договору є долар США (п.3.1 Договору). Товар постачається на умовах FОВ-порт, Китай (Інкотермс в редакції 2010 року) п.4.1 Договору. Поставка товарів здійснюється партіями. Пунктом 4.3 Договору передбачено, що умови поставки можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію товару. З метою митного оформлення товару, який надійшов на виконання означеного договору,: 06.05.2019 позивач подав до Київської міської митниці митну декларацію №UA100030/2019/401913 на товар електрична апаратура для напруги не більше як 1000В: вимикачі автоматичні для сили струму не більш як 63А, в асортименті - 195000 шт., загальною вагою брутто 25515кг, на суму 88614,00 дол. США. Торгівельна марка: VIKO. Виробник: CHANGAN GROUP ZHEJIANG IMPORT AND EXPORT CO. LTD. Країна виробництва: CN (код товару УКТЗЕД 8536201000). Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - за ціною договору. На підтвердження митної вартості позивачем подано документи, а саме: пакувальний лист №19-01002 від 23.03.2019; рахунок-проформа №19-01002 від 23.03.2019; рахунок-фактура (інвойс) №19-01002 від 23.03.2019; коносамент MRFB19031785 від 23.03.2019; автотранспортна накладна №2199 від 03.05.2019; декларація про походження товару №19-01002 від 23.03.2019; висновок експерта №ГО-1054 від 06.05.2019; комерційна пропозиція від 23.03.2019; страховий поліс від 23.03.2019; договір поставки №20180605 від 05.06.2018. За наслідками опрацювання наданих декларантом документів митницею встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за товари, у зв`язку з чим митниця через засоби електронного зв`язку надіслала товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України. Листом від 07.05.2019 позивач проінформував відповідача про відмову у наданні додаткових документів у зв`язку з їх відсутністю. За результатом проведеної митної оцінки та проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.05.2019 №UA110000/2019/000118/2, згідно якому митним органом митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товару 2 ґ (резервний метод) відповідно до ст. 64 МК України. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідач надіслав позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00232 від 07.05.2019. Митний орган виходив з того, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме: - в інвойсі від 23.03.2019 №19-010002 та контракті №20180605 від 05.06.2018 не зазначено умови оплати за товар; - відповідно до п.2.3 контракту №20180605 від 05.06.2018 вартість упаковки включена в ціну товару, а відповідно до інвойсу від 23.03.2019 №19-010002 товар поставляється на умовах CIF- Odessa, до ціни товару відповідно до п. 2.3 контракту не включено витрати на транспортування та страхування товарів до названого порту призначення; - декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF-Odessa витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару до названого порту призначення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 16.05.2019 позивач подав до Київської міської митниці митну декларацію № UA100030/2019/402437 на товар лампи світлодіодні в асортименті: лампа NEOMAX - 137600 шт. загальною вагою брутто 7640кг, на суму 15090,00 дол. США. Торгівельна марка: NEOMAX. Виробник: FUZHON JINSHANYU IMPORT AND EXPORT CO. LTD. Країна виробництва: CN (код товару УКТЗЕД 8543709000). Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - за ціною договору. На підтвердження митної вартості позивачем подано документи, а саме: пакувальний лист №19-01002 від 30.03.2019; рахунок-проформа №19-01003 від 30.03.2019; рахунок-фактура (інвойс) №19-01003 від 30.03.2019; коносамент MRFB19032499 від 30.03.2019; автотранспортна накладна №0737 від 14.05.2019; декларація про походження товару №19-01003 від 30.03.2019; висновок експерта №ГО-1134 від 15.05.2019; комерційна пропозиція від 30.03.2019; страховий поліс від 30.03.2019; договір поставки №20180605 від 05.06.2018. За наслідками опрацювання наданих декларантом документів митницею встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за товари, у зв`язку з чим митниця через засоби електронного зв`язку надіслала товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України. Листом від 16.05.2019 позивач проінформував відповідача про відмову у наданні додаткових документів у зв`язку з їх відсутністю. За результатом проведеної митної оцінки та проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.05.2019 №UA100030/2019/000086/2, згідно якому митним органом митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товару 2 ґ (резервний метод) відповідно до ст. 64 МК України. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідач надіслав позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/00250 від 16.05.2019. Митний орган виходив з того, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме: - в інвойсі від 30.03.2019 №19-01003 та контракті №20180605 від 05.06.2018 не зазначено умови оплати за товар; - відповідно до пункту 2.3 контракту від 05.06.2018 №20180605 вартість упаковки включена в ціну товару, а відповідно до інвойсу товар поставляється на умовах CIF-Odessa, до ціни товару відповідно до п. 2.3 контракту не включено витрати на транспортування та страхування товарів до названого порту призначення; - декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF-Odessa витрат й ризиків, пов`язаних з транспортуванням та страхуванням товару до названого порту призначення та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень та карток відмови відповідача. За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких міститься у вказаній нормі. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість. Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За правилами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: п.5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; п.6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; п.7) витрати на страхування цих товарів. З наведених норм випливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом. Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України). Отже орган доходів і зборів наділений законодавцем повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі. Судом встановлено, що в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору. Стосовно доводів відповідача, що в інвойсах від 23.03.2019 №19-010002, від 30.03.2019 № 19-01003 та контракті №20180605 від 05.06.2018 не зазначено умови оплати за товар, декларантом не доведено всіх складових вартості товару, до ціни товарів не включено витрати на транспортування та страхування, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. В результаті дослідження правовідносин, які склались між позивачем як покупцем та постачальником в межах укладеного зовнішньоекономічного договору №20180605 від 05.06.2018, вбачається узгодження в договорі умови, за якою загальна сума договору складається з суми усіх рахунків за договором. Поставка товару здійснюється партіями, умови поставки можуть бути змінені за згодою сторін та вказуються у рахунках-фактурах на кожну партію товару. Пунктом 2.3 договору встановлено, що вартість упаковки включена до вартості товару. В спірному випадку поставка відповідних партій товару відбувалась як і визначено в інвойсах (рахунках-фактурах) від 23.03.2019 №19-010002, від 30.03.2019 № 19-01003 на умовах CIF-Odessa, що відповідачем не заперечується. При цьому у вказаних рахунках-фактурах узгоджені в п.2.3 договору умови не змінювались, інше визначення вартості товару, не обумовлено. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого пункту призначення, і укласти договір страхування та сплатити страхові внески, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт. У покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010). Таким чином, приймаючи до уваги визначені умови поставки товару CIF-Odessa, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни товару, у зв`язку з чим відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, при визначенні митної вартості товару. При цьому, не зазначення в п. 2.3 зовнішньоекономічного договору від 05.06.2018 № 20180605 про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) не є свідченням встановлення інших умов формування ціни товару, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару. За таких обставин вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі - необґрунтованим. Крім того, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що обставини, викладені відповідачем з цього приводу у рішеннях про коригування митної вартості товарів є помилковими, оскільки умови оплати товару не стосуються складових ціни товару, відповідно, не впливають на формування митної вартості товару, а тому такі умови взагалі не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару . Виходячи з фактичних обставин, апеляційний суд встановив, що позивачем при декларуванні митної вартості товару за зовнішньоекономічним договором від 05.06.2018 № 20180605 зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларацій внесено недостовірні або неточні відомості, надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, обраного позивачем, і розцінено митницею як заниження позивачем митної вартості. Стосовно доводів відповідача про неналежність такого доказу як висновки Дніпропетровської Торгово-промислової палати України №ГО-1054 від 06.05.2019, № ГО-1134 від 15.05.2019, згідно з якими дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах СIF-Одеса, апеляційний суд зазначає, що вказані висновки ТПП, у сукупності з іншими, є додатковими доказами правильності визначення митної вартості товару за ціною Контракту. З огляду на вищенаведене, є вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 160/5286/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко