Постанова 4851 № 440/1998/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 р.Справа № 440/1998/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1998/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України від 24.01.2020 №UA110320/2020/000012/1 про коригування митної вартості товарів. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що до митного оформлення було надано необхідний пакет документів для здійнення безперешкодного розмитнення придбаного ним транспортного засобу. При цьому, вказані документи не містили жодних числових розбіжностей в частині підтвердження числових значень складових митної вартості та в повному обсязі підтверджували як ціну придбаного ним транспортного засобу так і сплачену ним суму грошових коштів за його придбання. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 22.01.2020 до Дніпровської митниці Держмитслужби для митного контролю та оформлення подано електронну митну декларацію №UA110320/2020/000864 для митного оформлення автомобіля марки Renault модель MEGANE SCENIC, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, бувший у використанні, робочий об`єм циліндрів 1461 см3 (а.с.72). У митній декларації митну вартість автомобіля визначено за основним методом (ціна договору) у розмірі 5100 євро. Для митного оформлення декларантом надані: акт проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205020/2020/300496 від 16.01.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.12.2015, документ на підтвердження вартості перевезення від 20.01.2020, висновок про якісні характеристики товарів №17/5346/114 від 17.01.2020, висновок про вартісні характеристики товару №29-20 від 22.01.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів TDT №04489 від 11.01.2020; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів №0.0.159133832.1 від 13.01.2020 та №164710006 від 22.01.2020, копію митної декларації країни відправлення №20LTKC0100EK00CE33 від 11.03.2020, сертифікат відповідності UA.009.3780-20 від 17.01.2020, паспортні документи. У ході митного оформлення контролюючим органом встановлено, що: декларантом зазначено, що ним понесені витрати на транспортування товару у розмірі 100 євро, однак документально зазначена вартість доставки не підтверджена; до митного оформлення не надано перекладів документів; наданий до митного контролю експертна декларація №20LTKC0100EK00CE33 від 11.03.2020 не зазначено договір купівлі; наданий до митного контролю договір купівлі-продажу від 11.01.2020 TDT №04489 не містить установчих умов оплати та умов поставки товару, також не зазначено пробіг ТЗ в момент продажу, що є обов`язковим до заповнення у відповідній графі бланку. Платіжні документи до митного контролю не надано. На цій підставі, на виконання вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів додатково надати: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем 24.01.2020 додатково надано квитанцію TSC №0386713 від 24.01.2020 (а.с.43). За результатами митного оформлення відповідачем 24.01.2020 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110320/2020/000012/1, яким митну вартість автомобіля скориговано із застосуванням резервного методу, визначена митна вартість ґрунтується на даних митної декларації від 29.10.2019 № UA209190/2019/069514 та становить 7105 євро (а.с.15-16). Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив його до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру обрання методу визначення митної вартості товару, отже спірне рішення про коригування митної вартості товару є правомірним. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012. Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця /частина п`ята статті 58 Митного кодексу України/. За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідно до частини шостої цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Аналогічні висновки щодо правозастосування у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №1.380.2019.000630, від 6.11.2019 у справі №804/5959/16, від 10.12.2019 у справі №804/148/16 та інших. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. Колегія суддів, дослідивши надані позивачем копії документів, вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з їх змісту неможливо встановити дійсну вартість придбаного автомобіля. З матеріалів справи вбачається, що наданий до митного контролю договір купівлі-продажу від 11.01.2020 TDT №04489 не містить умов оплати та умов поставки товару. Крім того, не зазначено пробіг транспортного засобу на момент продажу (а.с.79). Надана додатково (24.01.2020) квитанція TSC №0386713 від 24.01.2020 (а.с.43) не містить заповнення усіх обов`язкових до заповнення граф, а також відсутній підпис продавця який видав дану квитанцію. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно погодився з позицією митного органу, що підтверджуючих платіжних документів декларантом не надано. Також суд звертає увагу, що в наданій до митного контролю експортній декларації №20LTKC0100EK00CE33 від 11.03.2020 (а.с.57, 82) не зазначено договір купівлі-продажу. Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що жоден із документів, наданих позивачем під час декларування транспортного засобу та до матеріалів справи під час розгляду в суді не містить умов придбання вказаного транспортного засобу, зокрема досягнутої домовленості сторін угоди про повну вартість, її розмір та строки і умови оплати. Позивачем не було надано доказів здійснення оплати коштів за вказаний транспортний засіб власнику такого транспортного засобу, як і не надано належних та допустимих документів з яких можна було б встановити особу власника транспортного засобу та докази в отримання нею повної суми вартості саме за такий транспортний засіб. Крім того, декларантом під час митного оформлення на вимогу митниці не надані відомості про спосіб доставки автомобіля до митної території України та до пункту митного оформлення, відомості про вартість цих послуг та їх оплату відсутні. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з цим, як визначено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Колегія суддів зауважує, що декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, отже позивачу правомірно відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства. Суд враховує, що прийняттю спірного рішення про коригування митної вартості автомобіля передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що визначена декларантом митна вартість товару у розмірі 5100,00 євро не може бути визнана з огляду на те, що надані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом (за ціною договору). Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару, митний орган виходив з відсутності відомостей про операції з ідентичними/подібними товарами, а також неможливість визначення митної вартості на основі віднімання/додавання митної вартості. На цій підставі, митну вартість транспортного засобу скориговано із застосуванням резервного методу, з урахуванням наявної у розпорядженні митного органу митної декларації від 29.10.2019 №UA209190/2019/069514, у якій вартість ідентичного автомобіля визначена у розмірі 7105 євро. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем дотримано процедуру обрання методу визначення митної вартості товару, а отже спірне рішення про коригування митної вартості товару є правомірним. Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року по справі № 440/1998/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року по справі № 440/1998/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 17.12.2020 року