Постанова 4812 № 468/34/16-ц

08.04.20 22-ц/812/589/20 Єдиний унікальний номер судової справи № 468/34/16-ц Номер провадження № 22ц/812/589/20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Цуркан І.І., за участю: представника боржника - Кобзаренка М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2020 року,постановлену під головуванням судді - Муругова В.В.в приміщенні того ж суду по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Баштанського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса (надалі - Баштанській відділ ДВС) в с т а н о в и л а: 31 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії Баштанського відділу ДВС, в якій просила визнати неправомірним висновок про вартість земельної ділянки кадастровий номер 4820682200:01:000:0670, загальною площею 2,0 га, що належить ОСОБА_2 виконаний Приватним підприємством «Ажіо» (надалі - ПП "Ажіо") 31 жовтня 2019 року, а дії державного виконавця Баштанського відділу ДВС щодо прийняття вказаного висновку протиправними. Заявниця зазначала, що рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2017 року на її користь з ОСОБА_2 стягнуто 78 677, 83 грн. майнової шкоди, 786, 78 грн. судового збору, 2 113,92 грн. витрат на проведення експертиз, 3000 грн. витрат на правову допомогу. На теперішній час у Баштанському відділі ДВС перебувають виконавчі провадження № 56211098, №56211369, №56211554 та №56211817 з виконання вказаного рішення суду. 21 січня 2020 року вона отримала рекомендованим листом з Баштанського відділу ДВС висновок про вартість належної боржнику ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 4820682200:01:000:0670, загальною площею 2,0 га, виконаний ПП «Ажіо» 31 жовтня 2019 року та прийнятий відділом ДВС, відповідно до якого вартість вказаної земельної ділянки становить 202 160 грн. На думку ОСОБА_1 вказаний висновок складено із значними порушеннями, без фактичного огляду майна до вказаного висновку, який складено на одному аркуші, що унеможливлює складання рецензії, не надано жодних документів, які розкривають методику оцінювання та наводять порівняльні ціни. Державним виконавцем висновок було направлено стягувачу лише через три місяці після його проведення. До того ж, за замовленням стягувача було складено інший звіт з експертної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, згідно з яким її вартість становить 66 420 грн. Посилаючись на вказані обставини та на те, що завищена вартість земельної ділянки перешкоджатиме її реалізації та як наслідок порушення прав стягувача, ОСОБА_1 просила про задоволення своєї скарги. Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2020 року скаргу задоволено частково. Дії державного виконавця Баштанського відділу ДВС щодо несвоєчасного повідомлення стягувача ОСОБА_1 про результати оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 4820682200:01:000:0670, загальною площею 2,00 га, проведеної 31 жовтня 2019 року ПП «Ажіо» визнані неправомірними. В частині задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання висновку про вартість земельної ділянки неправомірним та дій державного виконавця щодо прийняття вказаного висновку протиправними відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що звіт про оцінку земельної ділянки було здійснено за методичним підходом, що ґрунтується на зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок, яке включало огляд земельної ділянки, а дії державного виконавця щодо прийняття висновку про оцінку земельної ділянці відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». До того ж, стягувачка як сторона виконавчого провадження мала право на ініціювання рецензії звіту проте таким правом не скористалася. Однак, державний виконавець всупереч вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» повідомив стягувача про результатами оцінки після спливу зазначеного строку. Не погодившись з ухвалою суду в частині відмови у задоволенні її скарги, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність просила про її скасування в частині відмови у задоволенні скарги та прийняти нову постанову, якою визнати неправомірним висновок про вартість земельної ділянки кадастровий номер 4820682200:01:000:0670, загальною площею 2,0 га, що належить ОСОБА_2 виконаний Приватним підприємством «Ажіо» 31 жовтня 2019 року, а дії державного виконавця Баштанського відділу ДВС щодо прийняття вказаного висновку протиправними. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання сторони не з`явились про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Представник Баштанського ДВС причини неявки суду не повідомив. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду в повній мірі не відповідає. З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2017 року, яке постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017 року залишено без змін, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 78677,83 грн. майнової шкоди, 786,78 грн. судового збору, 2113,92 грн. витрат на проведення експертиз, 3000 грн. витрат на правову допомогу (т. 1 а.с. 177-179, 253-256). На підставі вказаного рішення суду Баштанським районним судом Миколаївської області 23 січня 2018 року видано виконавчі листи № 468/34/16-ц та які на теперішній час перебувають на виконанні в Баштанському відділі ДВС (т. 2 а.с. 28, 68, 88, 102). 04 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 , якою накладено арешт на належну йому на підставі Державного акту на право власності від 31 серпня 2004 року, земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 4820682200:01:000:0670, щ розташована в межах території Костичівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області (т. 1 а.с. 60-62). Постановою державного виконавця від 08 липня 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ПП «Ажіо» для оцінки вказаної вище земельної ділянки (т. 1 а.с. 64). За наслідками проведеної оцінки, ПП «Ажіо» 31 жовтня 2019 року склало звіт про вартість земельної ділянки, відповідно до якого вартість вищевказаної належної боржнику ОСОБА_2 земельної ділянки, яку розраховано методичним підходом, заснованим на зіставленні цін пропозиції до продажу подібних земельних ділянок з урахуванням ліквідаційної поправки, становить 202 160 грн. (без ПДВ) (т. 2 а.с. 69-81). Вказаний висновок про вартість земельної ділянки був направлений державним виконавцем стягувачу та боржнику згідно із супровідним листом від 27.11.2019 року № 9268 та був зданий до відділу поштового зв`язку лише 17 січня 2020 року і був отриманий стягувачем ОСОБА_1 21 січня 2020 року (т. 2 а.с. 12-13). Крім того, у матеріалах справи міститься звіт про оцінку спірного об`єкту, складений на замовлення стягувача 28 січня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 відповідно до якого вартість належної боржнику земельної ділянки становить 66 420 грн. (без ПДВ). Оскаржуючи звіт про оцінку майна, здійснений суб`єктом оціночної діяльності ПП «Ажіо» ОСОБА_1 посилається на те, що згідно звіту про оцінку майна, складеного на її замовлення 28 січня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , вартість належної боржнику земельної ділянки становить 66 420 грн. (без ПДВ), що майже втричі менше за оцінку складеного згідно постанови державного виконавця, оскільки суб`єкт оціночної діяльності при здійсненні визначення ринкової вартості арештованого майна не застосував порівняльну методику, як це встановлено нормативними актами, не проводив огляд земельної ділянки. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження», або Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, та іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Вказані висновки зроблені Великою Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2020 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження №14-187цс19). Статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Статтею 57 Закону №1404-VІІІ передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10 -денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10 -денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. За положеннями статей 3,5,6 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658 - III «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III) незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Суб`єктами оціночної діяльності, зокрема, є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону. Частиною першою статті 12 Закону № 2658-III встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону (ст. ст. 31,32 Закону № 2658-III). За змістом пункту 2 частини другої статті 4 Закону №2658-ІІІ однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) (стаття 13 Закону №2658-ІІІ). Як встановлено ПП «Ажіо» зареєстровано як юридична особа з ідентифікаційним кодом 38764849, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно із сертифікатом № 1069/17 від 08 листопада 2017 року є суб`єктом оціночної діяльності. Оцінка належної боржнику земельної ділянки виконана оцінювачем ОСОБА_4 , яка має кваліфікацію оцінювача, підтверджену кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача Фонду державного майна України серії НОМЕР_1 від 03 липня 2004 року, свідоцтвом про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_2 від 14 квітня 2017 року, свідоцтвом про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії НОМЕР_3 від 31 березня 2018 року. Стаття 9 Закону № 2658-III передбачає, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи. Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (надалі - Національний стандарт №1) в якому визначені поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема: база оцінки - комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів; методичні підходи - загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки; метод оцінки - спосіб визначення вартості об`єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід; оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку; принципи оцінки - покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки майна, які відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна; об`єкти оцінки - майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об`єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об`єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу; об`єкти оцінки у матеріальній формі - нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно; нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов`язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна та інші (стаття 3). Оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний (статті 35-38 Національного стандарту №1). За положеннями статей 47, 48, 49 Національного стандарту №1, порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки. Для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані. Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування. Як вбачається зі змісту звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки належної боржнику від 31 жовтня 2019 року, оцінка проводилася згідно Національного стандарту №1 з обстеженням об`єкта оцінки, що включає огляд земельної ділянки або її частини та вивчення правової, технічної та кадастрової документації щодо місця розташовування земельної ділянки її правового статусу, меж та розміру, складу угідь та земельних поліпшень, існуючого функціонального використання, а також визначення оцінюваних прав щодо земельної ділянки. З урахуванням мети даної оцінки та з огляду на визначений об`єкт оцінки визначення ринкової вартості проводилося методом зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок. В якості об`єктів порівняння були досліджені земельні ділянки, найближчі за своїм місцем розташування до оцінювальної земельної ділянки, яка розташована в Миколаївській області, Баштанській район, в межах території Костичівської селищної ради, околична частина села, а саме чотири земельні ділянки, які розташовані у Вітовському районі Миколаївської області, що межує з Баштанським районом Миколаївської області. До того ж в описовій частині вказаного звіту наведена фото фіксація об`єкту оцінки та його оточення (4 фото). Отже, встановлене свідчить про те, що державний виконавець відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження» правомірно залучив у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності - ПП «Ажіо» та визначив ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна. Посилання стягувача як на підставу необ`єктивності проведеної суб`єктом оціночної діяльності ПП «Ажіо» оцінки арештованого нерухомого майна на наявність іншого висновку про оцінку, проведеною 28 січня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 не можуть слугувати визнанням його неправомірним, оскільки в даному випадку, в якості об`єктів для порівняння були досліджені земельні ділянки, що розташовані у віддалених районах Миколаївської області у порівнянні з районом де розташована спірна земельна ділянка. За такого, можна зробити висновки, що звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки належної боржнику від 31 жовтня 2019 року є більш об`єктивним в порівнянні з висновком від 28 січня 2020 року. До того ж, є вірним посилання суду на те, що ОСОБА_1 , як учасник виконавчого провадження мала можливість ознайомитись з матеріали виконавчого провадження та ініціювати рецензування звіту про оцінку майна. З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів необ`єктивності проведеної суб`єктом оціночної діяльності оцінки земельної ділянки належної боржнику та протиправних дій державного виконавця щодо прийняття вказаної оцінки, а відтак обґрунтовано відмовив у задоволені скарги в цій частині. Доводи апеляційної скарги зводяться до підстав та обґрунтувань скарги, яким суд надав відповідну оцінку, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки зводяться до підстав та обґрунтувань скарги, яким суд надав відповідну оцінку. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, в межах доводів апеляційного скарги, колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий: Т.В. Крамаренко Судді: Т.З. Бондаренко В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 09 квітня 2020 року.