Ухвала КЦС ВС № 725/3819/18

УХВАЛА 07 квітня 2020 року м. Київ справа № 725/3819/18 провадження № 61-14924св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., учасники справи: позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 квітня 2019 року у складі судді Галичанського О. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Литвинюк І. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання права особистої приватної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання права особистої приватної власності. Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 10 серпня 2002 року зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу народився син ОСОБА_4 . Мати позивача ОСОБА_3 з 28 січня 1997 року перебуває на заробітках в Італії, маючи посвідку на проживання для іноземців на необмежений термін. З 30 квітня 1999 року матір офіційно працевлаштована, що підтверджується індивідуальним трудовим договором та її загальний дохід в 2010 - 2017 роках склав 117 365,00 євро, що підтверджується річними звітами про виплачену заробітну плату. Маючи намір придбати квартиру в м. Чернівці, але не маючи можливості приїхати особисто, остання передавала зароблені кошти через перевізників. Так, в кінці травня 2014 року матір передала в Римі перевізникові 30 000,00 євро. Надалі, ще частину коштів передавала перевізниками. Всі ці кошти зберігались в рідної сестри позивача. Тобто кошти не відносились до спільного бюджету із відповідачем. В 2016 році було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки сторони перебували в шлюбі, він був змушений повідомити про купівлю квартири відповідача, щоб остання надала формально нотаріальну згоду на її придбання. Відповідач, підписавши заяву-згоду, одразу залишила приміщення нотаріальної контори. Остання не була присутня при укладенні договору купівлі-продажу, передачі коштів тощо. Жодного дня вони з відповідачем в спірній квартирі не проживали. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд, визнати за ним право особистої приватної власності на дану квартиру, припинивши право спільної сумісної власності. У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій вона посилається на те, що під час проживання однією сім`єю протягом тривалого часу основним джерелом доходів було те, що вони разом з чоловіком працювали на ринку « Нива» в районі « Гравітона » , по АДРЕСА_7 , де ОСОБА_1 торгував продуктами харчування. Також частину грошей на купівлю квартири та гаража, їй передавала через систему «Вестерн Юніон» рідна сестра ОСОБА_5 , яка знаходиться за кордоном. Саме за таких обставин були накопичені кошти, за які в 2016 році вони купили спірну двокімнатну квартиру. Вказує, що за час їхнього спільного сімейного проживання було придбано у власність та оформлено на ОСОБА_1 : 09 червня 2016 року відповідно до договору купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 49,6 кв. м; цегляний гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 24,79 кв. м, який знаходиться у товаристві по експлуатації індивідуальних гаражів № 7 по вул. Південно-Кільцева 10 в м. Чернівці . Отже, спірне майно було придбано в період шлюбу, а тому воно є об`єктом спільної сумісної власності та підлягає поділу, незалежно від того на кого було зареєстровано. Посилаючись на зазначені обставини просила суд, визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного майна. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року, первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,60 кв. м, житловою площею 27,10 кв. м. Право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 припинено. Вирішено питання щодо судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рух справи в суді касаційної інстанції Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Першотравневого районного суду м. Чернівців. 02 вересня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М. Позиція та висновки Верховного Суду Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання права особистої приватної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя призначити до судового розгляду. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська