Постанова 4857 № 1.380.2019.006030

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006030 пров. № А/857/2321/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Судової-Хомюк Н.М., Гуляка В.В., за участю секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року (головуючий суддя Сасевич О.М., м. Львів, повний текст складено 13.01.2020) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просила визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо застосування наслідків недійсності правочину до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного 24.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» та щодо відмови включити ОСОБА_1 до Загального реєстру відшкодувань за вкладами АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійсненні виплати та зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру відшкодувань за вкладами АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійснити належне ОСОБА_1 відшкодування коштів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року позовні задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 24.02.2015 №002-13003-240215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн. 10 коп. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що таке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Позивачем було пропущено шестимісячний строк встановлений на звернення до адміністративного суду, бо Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015, відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» опубліковано в газеті «Голос України» №187 (6191) від 08.10.2015. Поряд з тим, на веб-сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено інформацію про те, що з 08.10.2015 Фонд гарантування розпочне виплати вкладникам АТ «ДЕЛЬТА БАНК» за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) таке ж повідомлення розміщене на сайті банку. Однак, судом першої інстанції визнано поважними причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду. Такі висновки суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з поясненнями позивача в позовній заяві та заяві про поновлення строків звернення до суду, про нікчемність договору банківського вкладу їй стало відомо у вересні 2015 року. Як убачається із копії ухвали Личаківського районного суду м.Львова про відкриття провадження від 26.04.2017 у справі №463/1722/17, вперше з аналогічним позовом позивач звернулась в квітні 2017 року. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 18.06.2018 позов було залишено без розгляду, у зв`язку із повторною неявкою позивача. З даним позовом позивач звернулась до суду 15.11.2019 року (справа №1.380.2019.006030). В ухвалі про відкриття провадження від 26.04.2017 року у справі №463/1722/17 Личаківським районним судом м.Львова не зазначалось про строки звернення до адміністративного суду. На думку суду, оскільки позивач вперше звернулась до суду в межах визначеного законодавством України строку, що свідчить про намір в суді захисти своє право на отримання гарантованої суми, предметом спору є відшкодування за вкладом, що є важливим для позивача, а тому наявними є підстави для визнання причин пропуску строку поважними. Однак, апелянт вважає такі твердження суду помилковими, бо положеннями чинного законодавства не передбачено такого обов`язку суду загальної юрисдикції, як роз`яснення строків звернення до судів інших юрисдикції для захисту своїх прав, та зазначення цієї інформації в ухвалах судів загальної юрисдикції. Також, в Україні існує презумпція знання законодавства. Не знання законів позивачем не можна вважати поважною причиною пропуску строку на звернення до суду. Зважаючи на наведене, вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо наявності поважних причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду. Відповідно до частини першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно із пунктом шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку на звернення до адміністративного суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Аналіз законодавства дає підстави для висновку, що особи, які вважають що відбулося порушення їхніх прав, можуть скористатися правом їх захисту у судовому порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Крім того, апелянт зазначає, що 24 лютого 2015 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було підписано договір банківського вкладу (депозиту). 02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015 тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно. Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015, відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 619 від 20.02.2017 року продовжено строк процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки по 04 жовтня 2019 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 772 від 04.04.2019 року продовжено строк процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на один рік по 04 жовтня 2020 року включно. Отже, починаючи з 03.03.2015, Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації, у Банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону. Відповідно 8 частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами Банку після 16.01.2015 включно. Фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. Таким чином, вказані операції призвели до того, що власник великого вкладу, залучивши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування. Наслідком такого правочину є надання переваги вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, на отримання відповідного відшкодування замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку в порядку черговості згідно ст. 52 Закону. При цьому, зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку були здійсненні в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» (далі - «Постанова»). Відповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Незважаючи на заборону, АТ «Дельта Банк» був укладений депозитний договір з позивачем та проведено операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що є порушенням Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка обов`язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності. Вже постановою НБУ №150 від 02.03.2015 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесене до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно Банку постановою від 30.10.2014. Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім`я позивача, надійшли внаслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов`язання ФГВФО на відшкодування грошових коштів за рахунок держави. Укладений Договір банківського вкладу (депозиту) містить умову, що зарахування Вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку. Більш того, відповідно до пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - Правила), затверджених Рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» Протоколом. №14 від 20 березня 2013 року (з відповідними змінами) зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається. А фактично ж кошти вносилися третіми особами, що є порушенням умов Договору та Правил, що є публічними. Також, апелянт зазначає, що з Правилами обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» позивач був ознайомлений та один примірник Правил отримав, що підтверджується п.2.2. та 2.3. Договору банківського вкладу, який ним підписано. В день укладення договору банківського вкладу (депозиту) між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Позивачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу (депозиту), згідно якої, всупереч положенням п. 5.11. Правил та п.1.8. Договору, що є публічними (однаковими для всіх споживачів послуг (клієнтів Банку) за відповідним продуктом Банку), змінено порядок зарахування вкладу, а саме: поряд із однаковим для всіх клієнтів Банку порядком зарахування Вкладу (з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку) додатково в індивідуальному порядку передбачено можливість здійснювати зарахування Вкладу - шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Зазначене додатково підтверджує спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам прямо не встановлених для них внутрішніми положеннями Банку. Поряд із наявністю ознак нікчемності у договорі банківського вкладу, договірні відносини сторін (Позивача та АТ «Дельта Банк») також свідчать про відсутність підстав для включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», адже наданий позивачем договір банківського вкладу, зважаючи на його положення - п. 2.1. Договору та фактичні обставини, є таким, що не набув чинності. Суд першої інстанції не звернув уваги та не надав жодної правової оцінки положенням договору, що стосуються строку набрання чинності договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» (банк), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (вкладник), укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №002-13003-240215. Згідно з пункту 1.2 зазначеного Договору, сума вкладу складає 6500,00 доларів США. Відповідно до пункту 1.3 Договору, вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п.1.6 цього Договору, та по 25.05.2015 року, включно. Пунктом 1.8 Договору визначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору. 24.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №002-13003-240215 від 24.02.2015. Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №1, сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в такій редакції: « 1.8 зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений». Згідно листа тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 23.09.2015 №8821/2419, позивачу, за підписом представника АТ «Дельта Банк» Сичевської Ю.К. надіслано повідомлення про нікчемність правочину на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 21.05.2019 позивач звернулася із заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просила невідкладно вжити заходів щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів межах гарантованої суми відшкодування за договором №002-13003-240215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, укладеним 24.02.2015 з ПАТ «Дельта Банк» за вкладом в сумі 6500 доларів США та провести виплату гарантійного вкладу. За результатами розгляду заяви Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 20.06.2019 №34-036-10469/19 повідомив позивача про відсутність підстав для включення ОСОБА_1 до Загального реєстру відшкодувань вкладникам АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Відмова мотивована тим, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, було виявлено, що договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 24.02.2015 №002-13003-240215, укладений між гр. ОСОБА_1 та Банком, є нікчемним, відповідно до п.7 частини 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ухвалою суду від 09.01.2020 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельтабанк» про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків недійсності правочину до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного 24.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк». Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад власником істотної участі банку; розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; за вкладами у філіях іноземних банків; за вкладами у банківських металах. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону. Згідно ст. 27 вказаного вище Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Статтею 37 цього ж Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, відповідно Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку. Відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, за пунктом 7) - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10). Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення. Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Пунктами 2-3 розділу IV вищезазначеного Положення передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Таким чином, для визначення вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передає сформований перелік вкладників до Фонду. В подальшому Фонд на підставі такого переліку складає загальний Реєстр вкладників, який затверджується виконавчою дирекцією Фонду. З огляду на викладені вище норм законодавства, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру. При цьому, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. Оскільки перерахування коштів на рахунок позивача, відкритий ПАТ «Дельта Банк» на підставі укладеного з ним договору банківського рахунку від 24.02.2015 №002-14003-240215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США підтверджується відповідним банківським документом, то суд першої інстанції вірно вважав, що позивач на законних підставах набув статусу вкладника банку у розумінні статті 2 Закону №4452-VI та має право на відшкодування коштів за її вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно відсутні правові підстави для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Внаслідок застосування наслідків нікчемності правочинів позивача було неправомірно позбавлено її вкладу та не було не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. При цьому суд першої інстанції правильно вважав, що вимога позивача про визнання протиправними дій щодо включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, бо не включення до цього переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» відомостей про вклад у сумі 6500,00 доларів США відбулося внаслідок бездіяльності Уповноваженої особи, а не за наслідками вчинених дій, як помилково вважає позивач. Згідно із ст.26 Закону №4452, позивач набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не була включена Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, а тому суд дійшов підставного висновку про допущення цим відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування. Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування суми вкладу. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, правильно вийшов за межі позовних вимог і обрав належний спосіб захисту, а саме: визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 24.02.2015 №002-13003-240215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно позовні вимоги до Фонду є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено порушення цим відповідачем її прав та інтересів, бо згідно із положеннями Закону №4452, Фонд формує загальний реєстр вкладників на підставі переліку вкладників або додаткової інформації, отриманих від Уповноваженої особи, а Уповноваженою особою, в даній спірній ситуації не було включено позивача до Переліку вкладників та додаткова інформація стосовно позивача до Фонду не надавалася, у зв`язку з чим у Фонду були відсутні правові підстави для включення позивача до Загального реєстру. Крім того, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що позовна вимога про визнання протиправними дій щодо не включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є передчасною, бо вчинення вказаних дій Фондом передбачено ст. 27 Закону №4452-VI та є обов`язком Фонду у разі передачі уповноваженою особою Фонду додаткових відомостей щодо переліку вкладників до Фонду. А отже, Фондом не було допущено порушення прав та інтересів позивача, тому вимоги до Фонду задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року по справі № 1.380.2019.006030 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді Н.М. Судова-Хомюк В.В. Гуляк повний текст складено 08.04.2020