Постанова 4857 № 380/1988/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1988/20 пров. № А/857/5970/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року (прийняте у м. Львові суддею Сасевичем О.М. в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін) в адміністративній справі № 380/1988/20 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому просив: - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу від 19.01.2015 № 013-13560-190115 у розмірі 200 000,00 грн за рахунок ФГВФО. Позов обґрунтовував тим, що відповідач незаконно визнав нікчемним правочин, вчинений між ним та ПАТ "Дельта Банк" та, як наслідок, протиправно не включив його до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки укладений договір не порушує вимоги законодавства. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила уповноважена особа Фонду, яка вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення і прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач має намір стягнути з банку кошти, які були залучені по договору банківського вкладу всупереч вимогам постанов Національного банку України (далі - НБУ), а тому такий правочин є нікчемним. Як наслідок, відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 проти вимог скаржника заперечив, мотивуючи це тим, що він є вкладником ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу на суму 200 000 грн і ці кошти є його власністю, які мають бути повернуті ФГВФО та уповноваженою особою Фонду шляхом включення його до переліку вкладників та отримання гарантованого відшкодування, що до сьогоднішнього дня вчинено не було. Згідно відзиву ФГВФО подана апеляційна скарга є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення, оскільки судом невірно вирішено цей спір. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає задоволенню з таких міркувань. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" 19.01.2015 було укладено договір №013-13560-190115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях, за умовами якого, банк відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1 . В цей же день позивач передав, а Банк прийняв на умовах Договору вкладу кошти у розмірі 200 000,00 грн та визначив день повернення вкладу - 19.04.2015. Виплата процентів, згідно умов пункту 1.4. Договору, повинна була здійснюватися за ставкою 12 % річних. Як видно з матеріалів справи, постановою правління НБУ від 02.03.2015 № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк» по 02.10.2015 включно. Постановою правління НБУ № 664 від 02.10.2015 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта банк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 05.10.2015 по 04.10.2017. На офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) розміщено оголошення, що Фонд розпочне виплати вкладникам АТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08.10.2015. 20.02.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 619 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора", відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації та повноваження ліквідатора на два роки - до 04.10.2019 включно. 04.04.2019 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 619 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора", відповідно до якого продовжено строки здійснення ліквідації на один рік - до 04.10.2020. Суд також встановив, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі, договорів), що є нікчемними, Банком виявлено, що договір від 19.01.2015 № 013-13560-190115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях, укладений з ОСОБА_1 , є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що позивача було повідомлено листом від 02.03.2020 №

835. Отже, невключення позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, обумовлене тим, що Договір банківського вкладу (депозиту) від 19.01.2015 № 013-13560-190115 визнано Уповноваженою особою нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме через те, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок перерахування коштів на вкладний рахунок іншою фізичною особою з метою створення штучного зобов`язання Фонду на відшкодування коштів за рахунок держави. 20.02.2020 представник позивача/адвокат звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. із заявою, в якій просила відповідача подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за Договором банківського вкладу від 19.01.2015 у розмірі 200 000,00 грн за рахунок ФГВФО. Листом від 02.03.2020 № 835 відповідач повідомив позивача, що Договір банківського вкладу (депозиту) від 19.01.2015 № 013-13560-190115 визнано Уповноваженою особою нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак, у зв`язку із прийняттям НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23 лютого 2012 року (далі - Закон № 4452-VI). Законом № 4452-VI також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до статті 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно із частинами першою - другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Частинами першою - п`ятою статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. За приписами частин першої - третьої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування. Відповідно до частин першої, четвертої статті 44 Закону № 4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Враховуючи зазначене та те, що договір банківського вкладу від 19.01.2015 № 013-13560-190115 укладений до прийняття постанови про відкликання банківської ліцензії за № 664 від 02.10.2015, колегія суддів вважає, що позивач є вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI і набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами врегульована розділом ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860). Так, відповідно до пунктів 3 - 6 розділу ІІІ цього Положення уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. З наведеного видно, що складання реєстру (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду та подання такого реєстру виконавчій дирекції Фонду для його затвердження відноситься до обов`язків уповноваженої особи Фонду. Одночасно, згідно зі статтею 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. При цьому, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За змістом частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Щодо доводів відповідача про те, що договір банківського вкладу є нікчемним, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Аналізуючи вищезазначене, уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, проте воно не є абсолютним, уповноважена особа Фонду перед прийняттям рішення про нікчемність правочину повинна встановити обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину. Проте, відповідач не навів обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку в розумінні статті 228 ЦК України, та не надав будь-яких доказів на підтвердження таких обставин та на доведення умислу осіб при укладенні договору банківського вкладу. Разом з тим, положення пункту сьомого частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до вищезазначеного договору банківського вкладу, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 826/1476/15 суд зазначив, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI. У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи Уповноваженої особи про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання сум гарантованого відшкодування за рахунок Фонду у зв`язку з надходженням коштів на рахунок позивача з рахунку іншої особи. Вказана позиція щодо розгляду подібних відносин узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2020 року в справі № 826/4926/16. Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм права та обставин справи, судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду у спірних правовідносинах безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року в адміністративній справі № 380/1988/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар Постанова у повному обсязі складена 19 серпня 2020 року.