Постанова 4857 № 346/501/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 346/501/20 пров. № А/857/3477/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Затолочного В.С. та Макарика В.Я., з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А., а також сторін (їх представників): від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 25.02.2020р. про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Інспектора Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. Стефака Сергія Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Васильковський В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 25.02.2020р., м.Коломия Івано-Франківської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 25.02.2020р. залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. Стефака С.М., Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.28-30). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позову без розгляду (а.с.34-39). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови серії ЕАВ № 1079094 від 18.04.2019р. та серії ЕАВ № 1079159 від 18.04.2019р. не були вручені позивачу на місці зупинки автомобіля, такі не надходили на адресу проживання останнього. Про їх наявність від дізнався 19.01.2020р. і після відповідного звернення до відповідача зміг отримати їх текст 29.01.2020р., після чого в 10-денний строк звернувся до суду із розглядуваним позовом. Враховуючи наведені обставини, ним було складено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке подано разом з позовом до суду. Водночас, залишаючи заявлений позов без розгляду, суд першої інстанції помилково виходив з того, що сплата штрафів по вищевказаним постановам свідчить про обізнаність позивача про їх існування, починаючи з 24.04.2019р. Також сплату вказаних штрафів він не здійснював, дані інформаційної системи «Армор» не можуть слугувати доказом сплати ним цих штрафів. У матеріалах справи є відсутніми належні докази сплати цих штрафів, жодні банківські квитанції за підписом апелянта до справи не долучені. Окрім цього, в справі є відсутніми будь-які докази вручення або скерування поштою оскаржуваних постанов. Таким чином, передчасним процесуальним рішенням суду першої інстанції обмежено його право доступу до суду та створено перешкоди для захисту його прав; в обґрунтування таких доводів покликається на практику Європейського Суду з прав людини. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, 03.02.2020р. до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інспектора Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. Стефака С.М., Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл., в якій позивач просить поновити строк звернення до суду з розглядуваним позовом, визнати протиправними та скасувати наступні постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесені Інспектором Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. Стефаком С.М.: серії ЕАВ № 1079094 від 18.04.2019р. за ч.1 ст.122 КУпАП із сумою штрафу в розмірі 255 грн.; серії ЕАВ № 1079159 від 18.04.2019р. за ч.3 ст.121 КУпАП із сумою штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.1-10). Ухвалою суду від 03.02.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.02.2020р. (а.с.16-17). 25.02.2020р. відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській обл. подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом без поважних причин; про інформованість позивача про наявність спірних постанов свідчить сплата 24.10.2019р. позивачем накладених на нього штрафів (а.с.21-22). В цей же день 25.02.2020р. судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом (спірні постанови винесені 18.04.2019р., а з розглядуваним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 03.02.2020р.). Виносячи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем накладені на нього штрафи сплачені 24.04.2019р., що стверджується інформацією з бази даних «Армор». Сплата штрафів по оскаржуваних постановах свідчить про обізнаність позивача про їх існування ще 24.04.2019р., по причині чого не доведено поважності причин пропуску 10-денного строку звернення до суду із розглядуваним позовом. За таких обставин заявлений позов підлягає залишенню без розгляду в порядку ч.4 ст.123 КАС України. Між тим, колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими та поспішними, виходячи з наступного. Питання залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом. Зокрема, відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду колегія суддів виходить з наступного. Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (ч.3 цієї статті). Із змісту постанов серії ЕАВ № 1079094 від 18.04.2019р. та серії ЕАВ № 1079159 від 18.04.2019р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слідує, що копії таких в момент їх винесення не були вручені ОСОБА_1 . Згідно зазначених постанов адреса проживання позивача зазначена як АДРЕСА_1 (а.с.11). Відміток про скерування копій постанов рекомендованим листом за вихідними номерами наведені постанови не містять (а.с.11). Відповідно до паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14). На звернення позивача Коломийським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. надані позивачу копії спірних постанов серії ЕАВ № 1079094 від 18.04.2019р. та серії ЕАВ № 1079159 від 18.04.2019р. (а.с.13). Оцінюючи в сукупності наведені обставини і надані документи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що доказів своєчасного отримання позивачем копії спірної постанови матеріали справи не містять. На наявних у справі копіях постанов серії ЕАВ № 1079094 від 18.04.2019р. та серії ЕАВ № 1079159 від 18.04.2019р. є відсутніми відмітки про скерування поштою їх копій на адресу позивача. Окрім цього, у постановах про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вказана невірна адреса позивача. По причині наведеного, позивач не отримав копії спірних постанов серії ЕАВ № 1079094 від 18.04.2019р. та серії ЕАВ № 1079159 від 18.04.2019р. від органу, який їх склав, довідався про такі лише після відповідного звернення до органу Національної поліції, що слід вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Дізнавшись 24.01.2020р. про винесені постанови, 03.02.2020р. позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, тобто, із пропуском строку звернення до суду через поважні причини. Покликання суду інформацію з бази даних «Армор», яка вказує на сплату 24.04.2019р. накладених на позивача штрафів як доказ обізнаності позивача про наявність спірних постанов слід вважати помилковими, оскільки: позивач заперечує сплату ним таких штрафів; доказів сплати позивачем вказаних штрафів (банківських платіжних документів, квитанцій тощо) не представлено; правовий статус відомостей з бази «Армор» не свідчить про відсутність необхідності підтвердження достовірності наявної в ній інформації. Відтак, спірна ухвала суду від 25.02.2020р. про залишення позовної заяви без розгляду прийнята судом першої інстанції передчасно та помилково. Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч.4 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону, через що підлягає скасуванню. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»). Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції повинен надати оцінку та провести об`єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволить дати відповідь на питання про те, чи позивач за встановлених обставин мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду. Окрім цього, залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.). Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає. З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 25.02.2020р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 346/501/20 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. С. Затолочний В. Я. Макарик Дата складення повного судового рішення: 08.04.2020р.