Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/707/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 161/707/26 пров. № А/857/20154/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Носкова Олександра Миколайовича, діючого на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 18.03.2026р. про повернення позовної заяви представника адвоката Носкова Олександра Миколайовича, діючого на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (суддя суду І інстанції: Ковтуненко В.В., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 09 год. 55 хв. 18.03.2026р., м.Луцьк; дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою суду від 03.11.2025р. відмовлено представнику адвокату Носкову О.М., діючому на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , у поновленні процесуального строку встановленого законом для звернення з адміністративним позовом до суду про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності; адміністративну позовну заяву представника адвоката Носкова О.М., діючого на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Управління патрульної поліції /УПП/ у Волинській обл. Департаменту патрульної поліції /ДПП/ про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, повернуто позивачу (а.с.58-59). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник адвокат Носков О.М., діючий на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позову (а.с.62-64). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не звернув увагу на поважність причин пропуску строку звернення до суду; із спірною постановою серії ЕГА № 1944667 від 25.12.2025р. позивач зміг ознайомитися 02.01.2026р. через засоби поштової кореспонденції, що підтверджується інформацією АТ «Укрпошта». Після цього позивач змушений був звернутися до Центру з надання безоплатної правничої допомоги. За таких обставин строк звернення до суду пропущений з поважних причин. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи (в тому числі оглянувши представлені відповідачем відеоматеріали) та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови серії ЕГА № 1944667 від 25.12.2025р., винесеної поліцейським 2 взводу роти ТОР 1 батальйону сержантом поліції Дусем Н.В., о 21 год. 00 хв. 25.12.2025р. позивач ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: виклик працівників патрульної поліції та повідомив, що йому погрожували фізичною розправою, хоча такого не було. На підставі наведеного, відповідач визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с.8). Від отримання примірника постанови на місці її складання позивач відмовився, що стверджується відповідним застереженням у спірній постанові та наданим відповідачем відеозаписом (а.с.8, 37). 12.01.2026р. за допомогою системи «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1944667 від 25.12.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, і якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (а.с.1-3). До позовної заяви долучено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтовано несвоєчасним отриманням копії постанови (02.01.2026р.) та необхідністю звернення за вторинною правничою допомогою (а.с.9-10). Ухвалою суду від 19.02.2026р. визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду неповажними; позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші причини поважності пропуску цього строку (а.с.40 і на звороті). 09.03.2026р. до суду надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків позову, в якій, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, останній повторює вищевказані обставини (а.с.44 і на звороті). Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 був присутній під час винесення спірної постанови від 25.12.2025р., при цьому умисно відмовився від отримання її примірника. Суд констатував, що пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до суду відбувся не з об`єктивних причин, а внаслідок свідомо обраної ОСОБА_1 моделі поведінки та способу реалізації його прав. За таких умов є відсутніми поважні причини пропуску позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позову через пропуск строку звернення до суду без поважних причин правильними та обґрунтованими. Предметом спору в цій справі є оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1944667 від 25.12.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. За змістом частин першої - третьої ст.122 КАС України позов може бути подано лише в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, згідно із частинами першою і другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч.2 ст.122 цього Кодексу. Для цієї категорії спорів спеціальне правило передбачено нормою ч.2 ст.286 КАС України: позов щодо оскарження постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності подається протягом десяти днів, а щодо постанов у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Узгоджено із цим п.3 ч.2 ст.288 КУпАП передбачає альтернативну можливість оскарження постанови або до вищестоящого органу, або до суду, а стаття 289 КУпАП визначає строки такого оскарження. Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу). Інститут процесуальних строків в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та належної організації судового процесу. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово виходив із того, що в справах цієї категорії законодавець визнав десятиденний строк достатнім для того, щоб особа, яка вважає свої права порушеними, визначилася зі способом їх судового захисту. Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку суд повинен установити не лише сам факт існування певних обставин, а й те, чи дійсно вони унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Такий самий підхід Верховний Суд повторив і в новішій практиці. У постановах від 12.06.2020р. у справі № 686/28291/19 та від 25.02.2021р. у справі № 953/2781/20 Верховний Суд звернув увагу, що у справах про оскарження постанов у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначальним для обчислення строку звернення до суду є встановлення дати вручення постанови, отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, а також повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Саме тому при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду суди повинні з`ясувати дату отримання відповідної постанови. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом і в постанові від 16.11.2023р. у справі № 290/606/23. Водночас у постанові від 16.11.2023р. у справі № 290/606/23 Верховний Суд окремо зазначив, що норми законодавства не пов`язують право особи на звернення до суду з позовом про оскарження постанови виключно з моментом її проголошення. Отже, сама лише відмітка про відмову від отримання постанови в момент її винесення не є самодостатньою підставою для висновку про початок перебігу строку звернення до суду; така обставина підлягає оцінці лише у сукупності з іншими належними даними щодо вручення, направлення або фактичної обізнаності особи про існування постанови. Крім того, у постановах від 05.10.2023р. у справі № 750/8462/22 та від 30.10.2025р. у справі № 439/354/25 Верховний Суд наголосив, що звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову у справі про адміністративне правопорушення не є визначеним законом досудовим порядком вирішення спору, а є лише альтернативним способом захисту. Отже, сам собою таке звернення не є безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови серії ЕГА № 1944667 від 25.12.2025р., винесеної поліцейським 2 взводу роти ТОР 1 батальйону сержантом поліції Дусем Н.В., о 21 год. 00 хв. 25.12.2025р. позивач ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: виклик працівників патрульної поліції та повідомив, що йому погрожували фізичною розправою, хоча такого не було. Відповідно до ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до положень ст.289 КУпАП строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою щодо оскарження постанови серії ЕГА № 1944667 від 25.12.2025р. становить 10 днів з дня винесення цієї постанови, тобто до 05.01.2026р. включно. Зазначений строк безальтернативно обраховується з дня винесення постанови. У цій справі суд першої інстанції установив, що з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення представник позивача звернувся 12.01.2026р., тобто, поза межами спеціального десятиденного строку, передбаченого для спорів цієї категорії. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, представник позивача посилався на те, що позивач отримував постанову поштовим зв`язком 02.01.2026р., в подальшому змушений був звертатися за вторинною правничою допомогою. З установлених обставин справи вбачається, що позивач оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення в день її прийняття (25.12.2025р.) фактично не отримував. При цьому, позивач мав можливість отримати примірник спірної постанови, однак від отримання такого відмовився, що підтверджується відміткою на постанові та відеозаписом з боді-камери (а.с.8, 37). Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені статтею 268 КУпАП. Так, стаття 258 КУпАП передбачає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Стаття 285 КУпАП визначає, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У контексті цих обставин справи варто зауважити, що особа, щодо якої складено (розглядається справа) постанову про накладення адміністративного стягнення, є активним учасником розгляду справи за цим фактом. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.10.2023р. у справі № 990/139/23, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Із відеозапису з боді-камери поліцейського слідує, що позивачеві було запропоновано отримати примірник постанови, проте позивач від цього відмовився. Копія зазначеної постанови була направлена 26.12.2025р. УПП у Волинській обл. ДПП на офіційну адресу позивача, про що в матеріалах справи наявні копії рекомендованого відправлення, ярлика на поштовому відправленні, трекінгу Укрпошти за трек-номером відправлення № R067069497613 (а.с.10 і на звороті). Тож, як слідує з матеріалів справи, відповідачем вчинено передбачені законом дії щодо вручення позивачу оскаржуваної постанови від 25.12.2025р., як шляхом пропозиції отримати її під час складання, так і шляхом направлення засобами поштового зв`язку з підстав відмови позивача отримати її на місці вчинення правопорушення. Тобто, ця постанова не отримана позивачем з незалежних від відповідача причин. Водночас, висновок про обізнаність позивача з оскаржуваною постановою не може ґрунтуватися лише на відмітці про відмову від її отримання. Також, як убачається з мотивів оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції виходив не з однієї цієї обставини, а з сукупності встановлених даних, а саме: направлення постанови поштовим відправленням за адресою місця проживання позивача та отримання її 02.01.2026р., при цьому строк звернення до суду спливав 05.01.2026р. Посилання ж на наявність звернення позивача до Центру з надання безоплатної правничої допомоги не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки такі дії є правом позивача. Водночас, доручення представника позивача оформлено 06.01.2026р. (а.с.5). Оцінка сукупності наведених обставин, а не кожної з них окремо, узгоджується з підходом Верховного Суду, викладеним, зокрема, у справі № 290/606/23, щодо визначення моменту, коли особа дізналася або за умови виявлення належної обачності повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Отже, вирішальним у цьому випадку є не кожен окремий факт сам по собі, а їх оцінка у взаємному зв`язку та сукупності. В розглядуваній справі висновок суду першої інстанції про обізнаність позивача з існуванням оскаржуваної постанови ґрунтується на сукупності встановлених обставин, а саме: відмові від її отримання, направленні постанови поштою за адресою проживання позивача. Такий підхід узгоджується із загальними засадами оцінки доказів та критеріями визначення поважності причин пропуску процесуального строку, які застосовуються Верховним Судом у справах цієї категорії. Оскільки представником позивача належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до суду із розглядуваним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Стосовно решти покликань апелянта колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані апеляційним судом та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин, норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Оцінюючи в сукупності вищезазначене, в суду першої інстанції були достатні і належні підстави для повернення позову в адміністративній справі № 161/707/26 на підставі ч.2 ст.123 та п.9 ч.4 ст.169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону. Уточнення підстав повернення позовної заяви не призводить до неправильності оскаржуваної ухвали суду та/або порушення прав та інтересів позивача. Також судом першої інстанції було надано позивачу можливість навести додаткові (іншого характеру) аргументи для підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, чим дотримано приписи ст.123 КАС України. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми. Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026р. в частині зупинення дії ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 18.03.2026р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 161/707/26 належить визнати такою, що втратила чинність (а.с.85-87). Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Носкова Олександра Миколайовича, діючого на підставі доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 18.03.2026р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 161/707/26 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду без змін. Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026р. в частині зупинення дії ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 18.03.2026р. про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 161/707/26 такою, що втратила чинність. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 07.05.2026р.