Постанова Харківський апеляційний суд № 643/17106/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/17106/19 Головуючий суддя І інстанції Сугачова О. О. Провадження № 22-ц/818/1941/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: споживчого кредиту ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : судді-доповідача Яцини В.Б. суддів колегії - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Сугачової О.О., по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 17 жовтня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору б/н від 19 травня 2011 року, укладеного між АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг. Зазначив, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказав, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 18.09.2019 у відповідача виникла заборгованість у сумі 11699,55 грн, яка складається із: 60,74 гривень заборгованість за тілом кредиту, 2340,19 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 гривень заборгованість за нарахованими відсотками, 6465,31 гривень нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1800,00 гривень нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 гривень штраф (фіксована частина), 533,31 гривень штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути разом з судовими витратами на свою користь з відповідача. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 60 (шістдесят) гривень 74 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 96 (дев`яносто шість) гривень 05 копійок. В іншій частині вимог позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд не перевірив належним чином розрахунок заборгованості за кредитним договором, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, суд відмовив у стягненні процентів за користування коштами, чим порушив вимоги ст.ст.1046,1048 ЦК України. Банк вказав, що суд не надав належної оцінки тому факту, що відповідач підписав заяву позичальника, в якій викладені усі істотні умови договору кредиту, Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, тому суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Зазначив, що відсутність підпису на відповідних Умовах та Тарифах не може бути підставою для визнання неукладеним кредитного договору, що ґрунтується на правових позиціях Верховного Суду, висловлених у справах №№ 356/1635/16-ц, 428/2873/17, 755/2720/16-ц, 666/388/16-ц. Посилався на те, що у даному випадку не може бути врахована правова

позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки відповідач у встановленому порядку не оспорювала договір та його умови. Зазначив, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника, умови якого мають виконуватись; що відповідач укладення кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не довів відсутність заборгованості та виконання договору належним чином, не заявляв зустрічних позовних вимог; що користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що необхідно враховувати постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 666/388/16-ц, відповідно до яких саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, при цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору; що необхідно прийняти до уваги висновок Верховного Суду у справі № 415/5971/17-ц; що оскаржуване судове рішення не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави; що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів; що відмовляючи у стягненні відсотків за кредитом, суд першої інстанції допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Представник Банку також просив взяти до уваги нові докази, які були додані до апеляційної скарги: витяг з рахунку ОСОБА_1 за період з 15.01.2015 по 17.10.2019 по основній карті НОМЕР_1 , (а.с. 56-60), довідку про видачу Банком ОСОБА_1 за підписаним кредитним договором б\н трьох кредитних карток (а.с. 61, 66), довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «кредитка універсальна 55 днів пільгового періоду (а.с. 62), посилаючись на те, що суд може збирати докази за власною ініціативою, відповідно до принципу змагальності, пропорційності, в контексті завдань та мети цивільного судочинства (а.с. 83-85). Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Аналізуючи наведені норми права, та відповідно до судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів укладення між сторонами договору кредиту на зазначених на обґрунтування позову умовах і правилах, які суд не може брати до уваги, з огляду на їх недостовірний зміст, що пов`язано з їх мінливим характером та відсутності підпису сторін справи. Суд при цьому відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в аналогічній за обставинами справі касаційним судом у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а також на рішення Конституційного суду України від 22 листопада 1996 року у справі № 1-12\2013. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. На обґрунтування підстав заявленого позову позивач надав до суду першої інстанції витяг з Умов та Правила банківських послуг, відповідно до пункту 2.1.1.12.7.2 яких у разі непогашення заборгованості минулого місяця до 25-го числа поточного місяця (у разі непогашення заборгованості в 30-денний термін з моменту її виникнення для преміальних карток) клієнт сплачує пеню за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в пільговий період, рівну діючій базовій місячній процентній ставці від боргових зобов`язань на момент списання. Пеня за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в пільговий період утримується в момент переходу в звичайний період кредитування. З 26-го числа поточного місяця за кредитним лімітом (з 31-го дня виникнення заборгованості за кредитним лімітом по преміальним карткам) нарахування відсотків за користування кредитним лімітом проводиться, виходячи з базової процентної ставки. Договірне списання нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом проводиться банком щомісяця в передостанній робочий день поточного місяця. Згідно пункту 2.1.1.12.7.3 Умов та Правил надання банківських послуг відсотки за користування кредитом (кредитним лімітом) і/або овердрафтом нараховуються в дату їх сплати, передбачену п.2.1.1.12.4 і п.2.1.1.12.5,при цьому відсотки розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту та/або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) і/або овердрафт стають простроченими кредитами. Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, з 01 квітня 2014 року 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн. та не більше залишку заборгованості, які повинні бути здійсненні до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості. Судом встановлено, що на підтвердження позову Банк до суду першої інстанції також надав розрахунок заборгованості за договором № б/н від 19 травня 2010 року, укладеного між АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 (а.с. 4-7), копію анкети-заяви ОСОБА_1 до Банку на отримання платіжної картки кредитка Універсальна/Голд з лімітом 600 грн. У згаданій анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Він зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та регулярно знайомитися з їх змінами на сайті Банку в мережі Інтернет (а.с. 8). Наданий Банком до справи витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду та «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, «Універсальна Контракт», «Універсальна Голд», де для кожного виду цих карт зазначені: базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, обов`язковий щомісячний платіж, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежу, а для «Універсальна Голд», додатково, - щорічну комісію за обслуговування (а.с. 9). Частинами 1,2 статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Українинеобхідно вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Статтею 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам, які перебувають під захистом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від будь-якої діяльності (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (нечесна підприємницька практика забороняється), та відповідно фактично доведені Банком до їх відома на момент підписання договору. Тому Банк згідно принципів змагальності та диспозитивності, які діють у цивільного судочинстві відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, має підтвердити та вчасно, як це визначено у п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України разом з позовом надати до суду першої інстанції усі наявні у них докази, їх не приховуючи, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила, а також Тарифи, на які Банк послався на обґрунтування свого позову, а не інші. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У наданої позивачем на обґрунтування заявлених вимог Анкеті-заяві позичальника про отримання кредиту від 19.05.2011р. процентна ставка, а також інші умови договору, крім кредитного ліміту 600 грн., - не зазначені (а.с. 8). Згаданий вище витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт сторонами не підписані (а.с. 9). Доводи скарги про те, що у заяві позичальника, яка була ним підписана, викладені істотні умови договору кредиту, зокрема щодо процентної ставки, належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами не підтверджені, в матеріалах справи вони відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглянута судом першої інстанції позовна заява не містить вимог простягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, тому відповідно до вказаної норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України доводи скарги про необхідність стягнення процентів поза межами договору кредиту, що можливо згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, - є безпідставними і на підставі ст. 367 ЦПК України відхиляється судом апеляційної інстанції, як такі, що виходять поза межі розглянутої справи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.05.2011 року, який не є належним доказом у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік», посилався на Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи також не містять належних, допустимих і достатніх доказів, що саме з цими Витягами з Тарифів та з Умов ознайомилася та погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, які змінюються за волевиявленням Банку без додаткового повідомлення відповідача. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей електронний доказ не має відомостей на підтвердження того, що саме у такій редакції він був розміщений на згаданому вище сайті банку в мережі Інтернет, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів на підставі згаданих вище вимог ст.ст. 207, 1055 ЦК України щодо обов`язкової письмової форми договору кредиту, та з урахуванням заборони нечесної підприємницької практики, - не вбачає підстав не враховувати згадану вище правову позицію, що була висловлена у постанові ВП ВС від 03 липня 2019 по справі № 342/180/17 при аналогічних обставинах справи. При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє наведені у скарзі доводи щодо нерелевантності згаданої касаційної практики, оскільки у даній справі відсутні заперечення відповідача проти позову та не заперечує факту підписання договору кредиту на заявлених у позові умовах, оскільки позивач належним чином не довів, що відповідач при підписанні заяви про отримання кредитної картки 19.05.2011 ознайомився саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами витяг з яких наданий до суду позивачем, які не сторонами не підписані. Відповідно до статті 12 ЦПК України:

1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна, сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відсутність заперечень відповідача щодо укладення договору кредиту, про що зазначив банк в доводах скарги, не заперечує застосуванню згаданої правової позиції Великої Палати, ухваленої при аналогічних обставинах справи щодо порядку укладення договору кредиту. Сама по собі відсутність заперечення проти позову у даному випадку не має доказового значення, оскільки згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України Банк звільнюється від процесуального обов`язку доказування змісту договору кредиту та факту його порушення лише у разі визнання відповідачем таких обставин справи та за умови, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Таких заяв по суті справи чи пояснень відповідача у матеріалах справи немає. Крім того, відповідач має процесуальний обов`язок спростувати юридичні факти щодо факту порушення умов договору кредиту та їх змісту, які перебувають в межах предмету доказування, лише у разі їх доведеності позивачем. При недоведеності цих юридичних фактів покладення на відповідача обов`язку їх спростовувати є надмірним процесуальним тягарем, який не відповідає принципу змагальності, передбаченому у ст. 12 ЦПК України. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що є вимогою ч. 6 ст. 81 ЦПК України. У даному випадку неможливо поза розумним сумнівом та з належною для стороннього добросовісного спостерігача достовірністю з`ясувати належність доданого позивачем до справи доказу витягу з Умов і Правил, тому колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність того факту, до яких істотних умов договору приєднався позичальник при підписанні анкети-заяви, текст якої не містить істотних у розумінні ст. 1054 ЦК України умов договору кредиту. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем факту укладення кредитного договору учасниками справи, та відповідно до норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України правильно врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17. Твердження Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що необхідно прийняти до уваги іншу касаційну практику, колегія суддів відповідно до принципу верховенства права не бере до уваги, оскільки вони були ухвалені за інших обставин справи та у складі колегій Касаційного цивільного суду Верховного Суду в ситуації, коли Велика Палата Верховного Суду не відступила від своєї правової позиції. Доводи скарги щодо фатальних наслідків для банківської системи від несплати процентів за користування кредиту колегія суддів відхиляє, оскільки вони стосуються питання якості менеджменту банка і тому перебувають поза межами апеляційного розгляду справи. До апеляційної скарги додано нові докази виписку про рух коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 , Довідку б/н про видані ОСОБА_1 кредитні картки АТ КБ «Приватбанк» просить визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та залучити їх до матеріалів справи із посиланням на те, що можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК України має обґрунтовуватись не виключно через призмі змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Частинами 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього Вказані норми передбачають, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Виходячи з наведених норм ст.ст. 83, 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає надані до суду апеляційної інстанції Банком виписку про рух коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 , довідку б/н про видані ОСОБА_1 кредитні картки (а.с.56-62), оскільки апелянтом не було доведено, що у нього виникли труднощі із поданням такого доказу до суду першої інстанції у встановленому законом порядку та строки. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направив ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.10.2019 року, яку банк отримав 07.11.2019 (а.с. 42). При цьому банк не подав заперечень щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та наданні додаткових доказів. До позову була надана банком заява про розгляд справи за відсутності позивача, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку банку відсутні (а.с.35). Позивачем не було доведено наявності поважних причин пропуску строку подання доказів до суду першої інстанції відповідно до норм ч.ч. 2, 4, 8 ст. 83 ЦПК України. Також, судова колегія відхиляє посилання позивача на недотримання районним судом принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства судом першої інстанції у розумінні того, що ним не було за власною ініціативою витребувано у Банку необхідні докази, оскільки нормою ч. 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Наведене свідчить, що судом першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України правильно досліджені наявні у справі докази, їм надано належна оцінка, суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують. Оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» -залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2020 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.