Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/28134/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/28134/19Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 33/817/118/20 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 квітня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Згідно судового рішення, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 196213 від 27 листопада 2019 року, ОСОБА_1 27 листопада 2019 року о 00 год. 40 хв. керував автомобілем "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Протасевича в м. Тернополі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невиразна мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора "Drager Alcotest" 6810 та проїхати в медзаклад КНП "ТОМЦСНЗ" ТОР для визначення стану алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився, в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року незаконною та необґрунтованою. Стверджує, що він не керував транспортним засобом, який зупинили працівники поліції, а тому не було підстав проходити огляд на стан сп`яніння. Вказує, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_2 , про що було повідомлено працівників поліції. Зазначає про відсутність свідків при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Звертає увагу, що не складався акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також на те, що його не відстороняли від керування транспортним засобом, що, на його думку підтверджує те, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року та закрити провадження у справі. Одночасно ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у зв`язку з чим не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, а рішення суду отримав лише 10.03.2020 року, подавши відповідну заяву у канцелярію суду. Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу і, навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, вважає що в оскаржуваному ними судовому рішенні не наведено належних та допустимих доказів вчинення ним адмінправопорушення і тому просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, за яким його визнано винним; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 участі в розгляді справи судом першої інстанції не приймав. Докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ст.285 КУпАП копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. В матеріалах справи наявні відомості про направлення копії судового рішення, постановленого 23 січня 2020 року, ОСОБА_1 , однак інформація про отримання ним цього рішення відсутня. Натомість, відповідно до заяви про видачу копії постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що копію судового рішення ОСОБА_1 отримав 10 березня 2020 року. (а. с.28) За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено ОСОБА_1 з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його слід поновити. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Цих вимог закон суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не дотримався. Зокрема, суд вказав як на доказ вини ОСОБА_1 письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак, вказані пояснення не можуть вважатися належним доказом правомірності притягнення апелянта до адміністративної відповідальності, оскільки ці особи в судовому засіданні безпосередньо судом не допитувалися, а тому їх свідчення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17, адміністративне провадження № К/9901/2047/18. Також не може також вважатися доказом вини ОСОБА_1 відеозапис з відеореєстратора та нагрудних камер патрульних поліції, на який вказав місцевий суду, мотивуючи свій висновок про притягнення апелянта до адмінвідповідальності. Так, відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, крім іншого, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в рамках справи № 524/5536/17, адміністративне провадження №К/9901/1403/17 зроблено правовий висновок, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Як убачається з матеріалів справи, в постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто адміністративної відповідальності, значено лише про наявність відеозапису. Проте, яку інформацію містить відеозапис, її юридичний аналіз, а також відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис в судовому рішенні відсутні, а зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 196213 від 27 листопада 2019 року технічний засіб не співпадає за номером з наявним у матеріалах справи. Натомість, з оглянутого в судовому засіданні апеляційної інстанції відеозапису, долученого до матеріалів справи, ідентифікувати особу, яка безпосередньо керувала транспортним засобом не представляється можливим. Окрім того, допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 ствердив, що саме він керував транспортним засобом "Opel Vivaro", номерний знак НОМЕР_1 , коли на вулиці Протасевича в м. Тернополі був зупинений працівниками поліції. При цьому, власник автомобіля ОСОБА_1 перебував на передньому пасажирському кріслі. Після зупинки автомобіля працівниками поліції, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і, обійшовши його спереду, підійшов до працівників поліції. Він з автомобіля не виходив, оскільки керував без посвідчення водія. Також, місцевий суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 , як слідує з оглянутого відеозапису, наголошував, що транспортним засобом керував не він, а інша особа, у зв`язку з чим він відмовлявся проходити огляд на стан сп`яніння. Зважаючи на те, що апелянт заперечував свою вину у вчиненні правопорушення і зі змісту його пояснень вбачалося, що транспортним засобом керувала інша особа, суд першої інстанції не з`ясував з достатньою повнотою наведені обставини, шляхом безпосереднього допиту свідків, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, а також поліцейських, якими проводилось оформлення матеріалів про адмінправопорушення. Таким чином, обмежившись вказівкою на письмові пояснення свідків без їх безпосереднього допиту в судовому засіданні і на відеозапис, без зазначення наявної у ньому інформації та технічного засобу з усіма необхідними реквізитами, яким такий запис проводився, а також без його дослідження та юридичного аналізу, суд першої інстанції не забезпечив вимог закону щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки не обґрунтував належним чином своїх висновків щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в порушення вимог ст.283 КУпАП суд першої інстанції не виклав у постанові по справі про адміністративне правопорушення опис обставин, установлених під час розгляду справи, як передбачено приписами вказаної правової норми. Фактично, у судовому рішенні, в його мотивувальній частині, замість формулювання вчиненого правопорушення визнаного судом доведеним, викладено зміст протоколу направленого до суду, що не узгоджується з вимогами ст.ст.245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його ОСОБА_6 районним судом притягнуто до адміністративної відповідальності. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.