Постанова Тернопільський апеляційний суд № 606/2831/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/2831/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 33/817/13/20 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 січня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: представника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Василишина К.В. розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2020 року, в с т а н о в и в: Постановою Теребовлянськго районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Як визнав суд, ОСОБА_1 24 жовтня 2019 року об 11 год. 05 хв. керував транспортним засобом марки "Renault", н.з. НОМЕР_1 , на а/д Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече, 346 км., будучи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу "Drager" в присутності двох свідків. На табло приладу висвітило результат 0, 30% проміле. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.9 "а" Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що прийнята відносно нього постанова Теребовлянського районного суду від 11 грудня 2019 року є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. В обґрунтування поданої ним апеляційної скарги зазначає, що після проведення огляду на стан сп`яніння безпосередньо на місці зупинки, результат якого показав 0, 3% проміле, він, усвідомлюючи, що алкогольних напоїв не вживав, виявив бажання пройти огляд в медичному закладі, однак працівники поліції на це прохання не відреагували. При цьому, на відеоматеріалах, долучених до матеріалів справи, ці обставини не зафіксовані. Вказує на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, оскільки він не підписаний свідками, які були залучені до його оформлення. Також наголошує на порушенні вимог ст.254 КУпАП, яке полягає в тому, що йому не було вручено один примірник протоколу, як це передбачає вказана правова норма. Сукупність цих обставин, на думку апелянта вказує на те, що його огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушенням вимог КупАП, а тому вважається недійсним. Просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі. Заслухавши представника особи що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Василишина К.В., який підтримав подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2019 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Цих вимог закон суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не дотримався. Як слідує з постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 грудня 2019 року, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції зазначив наступні докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 242499 від 24 жовтня 2019 року; - пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24 жовтня 2019 року; - відеозапис з нагрудної камери відеореєстратора; - роздруківка технічного приладу "Drager"; - акт огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора "Drager"; - диск з відеозаписом. Проте, аналіз цих доказів судом апеляційної інстанції, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення. Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд не дотримався цих приписів закону, оскільки належним чином не дослідив докази вини особи. Зокрема, суд вказав як на доказ вини ОСОБА_1 пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, вказані пояснення не можуть вважатися належним доказом правомірності притягнення апелянта до адміністративної відповідальності, оскільки ці особи в судовому засіданні безпосередньо судом не допитувалися, а тому їх свідчення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17, адміністративне провадження № К/9901/2047/18. Відповідно до п.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З урахуванням наведеного, не може також вважатися доказом вини ОСОБА_1 диск з відеозаписом, на який також зіслався місцевий суду, мотивуючи свій висновок про притягнення апелянта до адмінвідповідальності. Так, відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, крім іншого, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в рамках справи № 524/5536/17, адміністративне провадження №К/9901/1403/17 зроблено правовий висновок, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Як убачається з матеріалів справи, в постанові Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто адміністративної відповідальності, міститься вказівка про відтворення в судовому засіданні відеозапису з диску, долученого до матеріалів справи, однак відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Відсутні такі відомості і у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, місцевий суд залишив поза увагою той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_1 наголошував, що він бажав пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі і це відсутнє на матеріалах відеофіксації. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні правопорушення і зі змісту його пояснень вбачалося порушення проведення огляду працівниками поліції на стан сп`яніння, суд першої інстанції не з`ясував з достатньою повнотою наведені обставини, шляхом безпосереднього допиту свідків, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, а також поліцейських, якими проводилось оформлення матеріалів про адмінправопорушння. Обґрунтованими є доводи апелянта ОСОБА_1 щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП. Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 242499 від 24 жовтня 2019 року у ньому зазначено двох свідків ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ), які були присутні при його оформленні. Проте, вказаний адмінпротокол ними не підписаний. Також в матеріалах справи відсутні відомості про вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, одного примірнику протоколу, як це передбачено вимогами ст.254 КУпАП і про що наголошує ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції та не отримали відповідної правової оцінки. Що стосується роздруківки з технічного приладу "Drager" та акт огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора "Drager", якими зафіксовано результат 0,3 проміле, то, з урахуванням неналежної перевірки судом дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду на стан сп`яніння, ці докази також не можуть вважатися належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, в контексті положень ст.ст.251, 252 КУпАП. Таким чином, обмежившись вказівкою на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків, без їх аналізу та юридичної оцінки, на наявність відеозапису, без зазначення технічного засобу з усіма необхідними реквізитами, яким такий запис проводився, а також на результати огляду з допомогою технічного приладу газоналізатору, без належної перевірки процедури проведення огляду у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованого в МЮ України 11.11.2015 року за № 1413/27858, суд першої інстанції не забезпечив вимог закону щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки не обґрунтував належним чином своїх висновків щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його Теребовлянським районним судом притягнуто до адміністративної відповідальності. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя - підпис