Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10447/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10447/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. 23 березня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області), в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР номер 2 356 000 0000 002857 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.08.2007 року. Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 травня 2019 року №Ф-8044-57, якою, на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивача зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 21030,90 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) ( у редакції , що діяла на час призначення пенсії) трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі № 826/28012/15. Із набранням чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII правове регулювання спірних правовідносин дещо змінилося. Так, частину 4 статті 4 Закону № 2464-VI викладено у новій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування». Таким чином, із набранням чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII (11.10.2017 року), фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, також звільняються від сплати за себе єдиного внеску у разі отримання пенсії та при досягненні віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV). При цьому, колегія суддів наголошує, що буквальне тлумачення зазначеної редакції частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI свідчить, що досягнення відповідного віку та отримання пенсії не є взаємопов`язаними обставинами, тобто умова досягнення пенсійного віку за статтею 26 Закону № 1058-IV не пов`язана із необхідністю отримання пенсії саме за віком та саме за Законом № 1058-IV. Тобто підставами для застосування до фізичної особи - підприємця положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, є досягнення віку 60 років та отримання будь-якого виду пенсії. Водночас, сам лише факт отримання пенсії за вислугу років, без наявності в особи статусу особи з інвалідністю та/або недосягнення нею 60 років, не дає підстав для застосування частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI щодо звільнення від сплати єдиного внеску. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, доказів наявності інших обов`язкових обставин для звільнення позивача від сплати за себе єдиного внеску (статус особи з інвалідністю та/або досягнення 60 років) матеріали справи не містять. Крім того позивач на ці обставини не посилається. Враховуючи те, що позивач отримує пенсію за вислугу років, проте не є особою з інвалідністю та/або не досяг віку у 60 років та/або не отримує пенсію за віком, то положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI на нього не розповсюджуються. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Єгорова Н.М. Сорочко Є.О.