Постанова 4805 № 295/6489/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/6489/19 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/6489/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євсюкова Олександра Володимировича в межах виконавчого провадження ВП 60953111 щодо виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2020 року суддею Чішман Л.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив: визнати незаконними дії державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євсюкова О.В. (далі - державний виконавець) по врахуванню при розрахунку заборгованості по сплаті аліментів з нього в межах виконавчого провадження ВП 60953111 відповіді № 1059708360 від 16.01.2020 Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Харкова; визнати вказаний розрахунок заборгованості незаконним та таким, що не підлягає застосуванню при вчиненні подальших виконавчих дій, в межах виконавчого провадження ВП 60953111; визнати відповідь № 1059708360 від 16.01.2020 Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Харкова, такою, що не підлягає застосуванню для вчинення подальших виконавчих дій, в межах виконавчого провадження ВП 60953111. В обґрунтування скарги зазначив, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Головне Управління) та отримує довічне грошове утримання судді у відставці, яке не є доходом чи заробітком та не включено до визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 146 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Отже, вважає, що відсутні підстави для врахування довічного грошового утримання, яке є особливою формою соціального забезпечення судді, при розрахунку боргу по аліментам. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення вимог його скарги. На його думку, суд не надав належної оцінки його доводам, безпідставно послався на Постанову Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року, у якій йдеться про утримання аліментів виключно з працівників. Посилання суду на відсутність довічного грошового утримання судді серед виплат, які не враховуються при визначенні аліментів, не є підставою для включення цієї виплати до доходів та врахування її при визначенні розміру аліментів. Суд також не врахував висновки Конституційного Суду України про те, що довічне грошове утримання судді у відставці не є доходом (заробітком) у розумінні приписів діючого законодавства. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. ОСОБА_1 надіслав суду апеляційної інстанції заяву, у якій просив задовольнити його апеляційну скаргу, справу розглядати без його участі. Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євсюков О.В., в судове засідання не з`явився, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у його відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Стягувач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Соломонюк С.А. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Частина перша ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі. Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. Відповідно до ч. ч. 1, 3, 6 ст. 71 Закону виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Як визначено ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними. Пунктом 12 цієї ж Постанови передбачено, з яких виплат утримання аліментів не провадиться. Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 26.04.2019 до досягнення дитиною повноліття, в розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач зазначає, що постановою державного виконавця 14 січня 2020 року відкрито виконавче провадження №60953111 з виконання виконавчого листа №295/6489/19 про примусове виконання вищевказаного судового рішення. Постановою державного виконавця від 05 лютого 2020 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 (а.с.14-15). Згідно наданого до скарги розрахунку, проведеного державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 01.01.2020 згідно виконавчого листа №295/6489/19 становить 61058,51 грн. В довідці зазначено, що розмір пенсії боржника в сумі 35500,08 грн державним виконавцем взято з відповіді Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Харкова (а.с. 3). З відповіді №1059708360 від 16.01.2020 на запит до Пенсійного Фонду України, який здійснений в Автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Шевченківському районі м.Харкова і розмір його пенсії становить 35500,08 грн. (а.с. 3 зв.). Також до матеріалів скарги ОСОБА_1 додано довідку Головного Управління від 24.01.2020 про те, що він перебуває на обліку у Головному Управлінні ПФУ в Харківській області та отримує довічне грошове утримання суддів, розмір якого замальований коректором (а.с. 4). Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 зазначав, що дії державного виконавця щодо врахування при визначенні розміру аліментів довічного грошового утримання судді є незаконними з огляду на те, що така виплата не є доходом, крім того розрахунок здійснено на підставі відповіді Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Харкова №1059708360 від 16.01.2020, яке припинило свою діяльність, а він перебуває на обліку у Головному Управлінні і пенсії в розмірі 35500,08 грн не отримує. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для визнання дій державного виконавця щодо врахування даних відповіді №1059708360 від 16.01.2020 року при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментах відсутні. Крім того, суд зазначив, що довічне грошове утримання судді у відставці не входить до переліку доходів, з яких утримання аліментів не провадиться, а тому його розмір слід враховувати при нарахуванні розміру аліментів. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що визнання довічного грошового утримання особливою формою соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді, забезпечення гідного його статусу, життєвого рівня, не вказує на ту обставину, що з даної виплати не підлягають стягненню аліменти. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Конституційний суд України у своєму рішенні від 27.02.2018 року №1-р/2018 зробив наступний висновок в п. 4.5, абзац 3, «Беручи до уваги аналіз відповідних конституційних приписів, міжнародної практики і положень законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, а також підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, що містить перелік доходів громадян, які підлягають оподаткуванню, до якого не включено пенсію, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з частиною другою статті 46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов`язаним з будь-яким видом діяльності.» Тобто, Конституційний Суд зробив висновок, що пенсія (довічне грошове утримання) - не є доходом і не є заробітком громадян або іншим доходом, саме пов`язаним з будь-яким видом діяльності. Крім того, щомісячне довічне грошове утримання є неоподаткованою грошовою виплатою судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що пенсія і щомісячне довічне грошове утримання є за своєю правовою природою формами соціального забезпечення, а з огляду на те, що довічне грошове утримання судді у відставці не входить до переліку доходів, з яких утримання аліментів не провадиться, його розмір слід враховувати при нарахуванні розміру аліментів. Доводи скаржника ґрунтувалися на відсутності законодавчих підстав для утримання аліментів з довічного грошового утримання судді, а тому посилання на те, що суд зазначив про відповідність інформації у відповіді №1059708360 від 16.01.2020 зазначеному у довідці Головного Управління від 24.01.2020 розміру довічного утримання, у якій такі дані відсутні, на правильність висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення скарги не впливають. Відсутність даних про розмір грошового утримання у наданій скаржником довідці Головного Управління від 24.01.2020 (дані замальовані коректором) позбавляє суд надати оцінку правильності нарахування заборгованості державним виконавцем на підставі відповіді Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Харкова №1059708360 від 16.01.2020. Посилання апелянта на припинення Управління ПФУ в Шевченківському районі м. Харкова не свідчить про неправильність даних про розмір отриманих ОСОБА_1 виплат. Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають. Надана ОСОБА_1 до заяви від 01.04.2020 ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 26.03.2020 року у справі №295/6489/19 не має преюдиційного значення для вирішення даної справи. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 03 квітня 2020 року.