Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/396/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/396/20 пров. № А/857/2358/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Большакової О.О., Заверухи О.Б. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року (суддя - Чепенюк О.В., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Дадашева Теймура Сіясат-Огли про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 в лютому 2020 року звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Дадашева Теймура Сіясат-Огли, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні для ознайомлення позивачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у якій відповідач виніс постанову від 05.08.2019 АА №809717; зобов`язати відповідача надати позивачу для ознайомлення матеріали справи про адміністративне правопорушення, у якій відповідач виніс постанову від 05.08.2019 АА №809717; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення поверхневої перевірки позивача 05.08.2019; визнати протиправними дії відповідача щодо доставлення позивача в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області 05.08.2019; визнати протиправними дії відповідача щодо адміністративного затримання позивача 05.08.2019; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 євро. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Дадашева Теймура Сіясат-Огли від 05.08.2019 АА №809717 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). При цьому, в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач незаконно здійснив адміністративний арешт позивача, відмовився надати позивачу матеріали справи про адміністративне правопорушення, відмовився відібрати пояснення свідків, тобто допустив, на думку, позивача, порушення положень КУпАП. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року адміністративну справу №500/396/20 передано за підсудністю Козівському районному суду Тернопільської області, як адміністративному суду, з підстав належності справи до предметної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції змінити та направити справу для розгляду до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на недотримання судом першої інстанції вимог частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено право позивача на вибір територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративної справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань). Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з таких міркувань. Мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що даний адміністративний позов не підсудний Тернопільському окружному адміністративному суду з урахуванням предметної юрисдикції, визначеної статтею 20 КАС України, що з урахуванням аналогії закону, відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України є підставою для передачі справи до належного суду. Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно пункту 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначає стаття 20 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Як слідує зі змісту адміністративного позову, предметом заявленого спору є оскарження дій інспектора Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Дадашева Теймура Сіясат-Огли, вчинених в межах розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, тобто з приводу дій службової особи суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З огляду на це та враховуючи положення пункту 1 частини першої статті 20 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що цей спір предметно не підсудний Тернопільському окружному адміністративному суду, а підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Поняття «підсудність» розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім, як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статтей 25-30 КАС України. Проте, положеннями КАС України не передбачено порядку вчинення суддею процесуальних дій у разі встановлення на стадії вирішення питання про відкриття провадження, що справа належить до предметної юрисдикції іншого суду. КАС України регламентує лише питання передачі справи до іншого суду у випадку встановлення при відкритті провадження у справі порушення позивачем правил територіальної юрисдикції (підсудності). Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, наявні підстави застосувати за аналогією закону пункт 2 частини першої статті 29 КАС України, який передбачає, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено. Згідно з частиною восьмою статті 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, практика Європейського суду з прав людини визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов`язковою для застосування судами України. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. З огляду на зміст адміністративного позову, у якому позивач звертається з вимогами до службової особи суб`єкта владних повноважень з приводу оскарження його дій в межах справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням тієї обставини, що місцем проживання позивача є село В. Ходачків Козівського району Тернопільської області, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою забезпечення права позивача на розгляд його справи судом, встановленим законом, відповідно до положень частини першої статті 20 КАС України, за предметною юрисдикцією підлягає розгляду місцевим загальним судом, як адміністративним судом, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для направлення справи до Козівського районного судуТернопільської області, як адміністративного суду. Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на положення статті 25 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Зазначена стаття міститься в параграфі 3 «Територіальна юрисдикція (підсудність) КАС України та встановлює альтернативну підсудність справи за вибором позивача, що стосується територіальної підсудності, а не предметної юрисдикції. Отже, при зверненні до суду з адміністративним позовом, предметом якого є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, позивач може застосувати альтернативну підсудність. Однак, в межах розглядуваної справи позивачем порушено вимоги саме предметної підсудності адміністративного позову, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для направлення справи до Козівського районного суду Тернопільської області, як адміністративного суду. Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що за територіальною підсудністю справа має розглядатись Козівським районним судом Тернопільської області ґрунтується на правильному застосування норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. З огляду на те, що частина друга статті 328 КАС України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, оскаржувана ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. Б. Заверуха Повне судове рішення складено 02 квітня 2020 року.