Постанова 4857 № 500/2626/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2626/19 пров. № А/857/3384/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 500/2626/19 (суддя Баранюк А.З., місто Тернопіль, час ухвалення 16:48 год., повне судове рішення складено 27.02.2020) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник Головне управління ДПС у Тернопільській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 №00220541303 про нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 76334,49 грн та податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 №00220541303 про нарахування грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 8110,76 грн. Протокольною ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Альфа-Банк». Рішенням від 25 лютого 2020 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовну заяву задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2018 року № 00220541303 в частині збільшення податкового зобов`язання по військовому збору на суму 1,89 грн та штрафної санкції на суму 0,47 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2018 року № 00220541303 в частині збільшення податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 18,93 грн та штрафної санкції на суму 1,89 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки суми податкових зобов`язань зазначені у них неправильно та недостовірно. Так, сума анульованого позивачу боргу складає 521609,09 грн, однак в акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачу анульовано борг в сумі 521735,26 грн. Отже, розрахунки стягнення податкового боргу з позивача не відповідають дійсності, адже здійснені на підставі недостовірної інформації. Виходячи з наведеного, апелянт вважає, що суд повинен був скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення повністю а не частково. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Головне управління ДПС у Тернопільській області правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України та рекомендаціями Ради суддів України. Колегія суддів визнає клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки сторони надали усі наявні у них докази, клопотання про надання чи витребовування нових доказів відповідач не надав, позиції сторін висвітленні у позовній заяві, запереченнях на позов, апеляційній скарзі, а тому явка сторін в судове засідання не є обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на запит ГУ ДФС у Тернопільській області від 05.09.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 27.09.2018 №05в-12/79-982 підтвердив анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 в розмірі 521735,26 грн з відображенням у податковому розрахунку по формі 1ДФ суми як додаткове благо за ознакою доходу « 126» (а.с. 28). Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Грицьків Л.В. щодо питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 результати якої оформлені актом від 20.11.2018 №2469/19-00-13-03/3056713486 (а.с. 29-32). За результатами проведеної перевірки податковий орган виявив порушення позивачем: підпункту «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого донарахував податок на доходи фізичних осіб за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік в розмірі 61067,59 грн; п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого проведеною перевіркою донараховано військовий збір з доходів, отриманих фізичною особою у вигляді додаткового блага, за 2015 рік в сумі 6488,61 грн. На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільської області 13.12.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00220541303 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 76334,49 грн, в тому числі 61067,59 грн за податковим зобов`язанням та 15266,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 35); № 00220541303 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 8110,76 грн, в тому числі 6488,61 грн за податковими зобов`язаннями та 1622,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 34). Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачка звернулася до суду з даним позовом. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що під час визначення загального річного оподаткованого доходу ОСОБА_1 у відповідача була наявна лише інформація надана ПАТ «Укрсоцбанк» про анулювання частини кредитної заборгованості у розмірі 521735,26 грн, а тому на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДФС у Тернопільській області діяло у межах та у спосіб визначений чинним законодавством. Однак, з урахуванням того, що правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» АТ «Альфа-Банк» в подальшому надав довідку про суму списаного боргу, відповідно до якої сума анульованого боргу ОСОБА_1 за кредитним договором становить 521609,09 грн, тобто є меншою від суми вказаної ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту1 64.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання. У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач на момент винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв правомірно. Також слід погодитись з судом першої інстанції в частині врахуванням ним при винесенні оскарженого рішення суду довідки правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» АТ «Альфа-Банк» про суму списаного позивачу боргу, відповідно до якої сума анульованого боргу ОСОБА_1 за кредитним договором становить 521609,09 грн, тобто є меншою від суми вказаної ПАТ «Укрсоцбанк» на 126,17 грн. З врахуванням уточнення суми прощеного позивачу боргу, судом першої інстанції правильно здійснено коригування нарахованого позивачу податкового зобов`язання. Щодо твердження апелянта про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки суми податкових зобов`язань зазначені у них неправильно та недостовірно, слід зазначити, що суд першої інстанції вже врахував дані доводи та здійснив коригування нарахованого позивачу податкового зобов`язання, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з цих підстав. Щодо твердження апелянта про вихід судом першої інстанції за межі повноважень скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення частково а не повністю, слід зазначити, що відповідно до ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Таким чином, суд першої інстанції, скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення частково, діяв на підставі та в межах повноважень. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 500/2626/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків передбачених ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 09.07.2020